Бути дітьми Отця Небесного: проповідь на 5-у неділю по П'ятидесятниці

БУТИ ДІТЬМИ ОТЦЯ НЕБЕСНОГО                         

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)           

Ви чули, що сказано: «Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога».  А Я вам кажу: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, – щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.  Коли-бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак? Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Євангеліє від Св. Матвія 5:43-48). 

            Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, в світі є чимало висловів любов і дуже багато різних пісень – від народних до дуже сучасних. А за любов’ю, звісно, слідує тема і ненависті. Ми знаємо навіть прислів’я: «Від любові до ненависті – один крок». Любов і ненависть в мові – слова з протилежним значенням, слова-антоніми. А в практичному житті вони виявляються своїми плодами. 

Не завжди любов є доброю. Адже чимало людей люблять світ і те, що у світі, тобто те, що поєднане з гріхом. А любов до гріха ніколи нічого доброго не приносить. Через це Апостол Іван навчає нас: «Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, – у тім немає любови Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, – це не від Отця, а від світу. Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, – той повік пробуває!» (1 Ів. 2:15-17). 

Як і не завжди поганою є ненависть. Наприклад Псалмоспівець кличе нас: «Хто Господа любить, – ненавидьте зло!» (96:10). Пророк Амос теж промовляє: «Ненавидьте зло й полюбіть добро, і правосуддя поставте у брамі, – може змилується Господь, Бог Саваот над решткою Йосипа» (5:15). І вже в часи Нового Заповіту Господь Святий Дух навчає Церкву вустами Апостола Павла: «Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло та туліться до доброго!» (Рим. 12:9). 

Любов у Апостола включає в себе ненависть до зла, а не до людей. Бог кличе ненавидіти зло і любити добро. Проте ми маємо схильність слова Господа не слухати, а витлумачувати так, як нам вигідно в дану мить. Господь каже любити добро і ненавидіти зло?  Дуже добре!  

А тепер подивіться, як діє диявольська логіка.  Господь каже: «Будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я Господь!» (3 М. 19:18). Грішна плоть і розум за аналогією до любові до добра і ненависті до зла, роблять нову доктрину: «Будеш любити ближнього свого і ненавидіти свого ворога!» А на запитання про те, хто твій ближній, такі равини знаходили відповідь: «Твій одноплемінник – твій ближній, а всіх хто поза твоїми одноплемінниками – тобі чужинці, а отже і вороги, тож любити їх ти не повинен». 

Дуже зручна логіка для виправдання гріхів, які живуть всередині нас і гріхів, які ми коїмо щодо інших людей. Адже ворогом можна проголосити будь-яку людину в будь-який час.  Згадаймо, як Путін і його єресіарх Кіріл, стверджуючи, що росіяни і українці – один народ, палали такою ненавистю до українців, що потім дуже швидко і легко проголосили нас ворогами і почали масові убивства українців. Всі люди – грішні і якщо ми відходимо від Божого Слова, то неминуче потрапляємо в ту сатанинську облуду, в якій сьогодні опинились не лише Путін з Кірілом, але й маса інших росіян. 

Нам теж здається вигідною у час війни така схема: люби українців, які є нашими ближніми і ненавидь росіян, які є нашими ворогами і дій по відношенню до них так як Путін і його безбожна орда діє по відношенню до нас, українців. Бо, врешті-решт, хіба не написано: «Око за око, зуб – за зуба»? Написано. Але написано, як закон для Старозаповітного Ізраїлю, який має виконувати влада, а не всі, хто хоче. 

Нас же Господь сьогодні застерігає від бажання коїти зло людям і уподібнюватись до нелюдів. Він каже нам: «Ви чули, що сказано: «Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога».  А Я вам кажу: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує…» 

Нам легше буде зрозуміти слова Господа про любов, якщо ми будемо думати не просто про емоцію, а по вчинки любові. Український воїн повинен захищати себе і свій народ, свою країну. Він повинен застосовувати меч, автомат, гармату, ракети і все, що потрібне для того, щоб зупинити ворога. Але, коли український воїн так діє, то він діє, як «Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!» (Рим. 13:4). 

У Божого месника – емоція не любові, а гніву.  І про це каже Сам Господь Святий Дух. Проте навіть Божий месник мститься відповідно до Закону Божого і до законів своєї держави, які не повинні суперечити Божим постановам. Бо поза помстою злочинцям, навіть у війні, слідує любов. Не фільтраційні табори, не депортації, а любов навіть до ворогів, людяне ставлення навіть до тих, хто нас ненавидить. 

Любов не передбачає наївності, глупства і самозаспокоєння та обнімання з ворогами, і приймання їхньої культури, і всього, що вони люблять, і того, що зробило їх такими нелюдами.  Ні, любов означає милостиве ставлення до всіх людей. Господь каже, аби ми любили наших ворогів з метою: «щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних». 

Господь також кличе нас благословляти тих, хто нас проклинає. Хоча зі слів Кіріла та багатьох інших провідників християських конфесій в Росії ми не чули відвертих слів прокльонів, а чули натомість заклики до знищення українського народу, ті заклики і є, фактично, прокльонами з  уст тих людей, які повинні були натомість закликати російську владу до миру і благословляти українців, через яких вони, врешті-решт і отримали благословення християнства.  Вони ж натомість нас проклинають, закликаючи на нас зло. 

Що нам робити? Проклинати натомість їх? Господь каже, аби ми їх благословляли. Колись доктор Лютер навчав, як слід благословляти подібних людей. Здається, що у нашому разі він говорив би: «Хай Господь благословить вас, щоб ваші міста і села ніколи не рівняли із землею так, як ви рівняєте наші міста і села. Хай Господь благословить вас так, щоб вас ніколи не убивали і не мучили так, як ви убиваєте і мучите український народ». Благословляймо, щоб нам бути синами Отця нашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. 

  Ще Господь каже: «Творіть добро тим, хто ненавидить вас». Важко зараз для українців творити добро біснуватим росіянам. Проте Господь кличе нас саме до цього. Знову ж таки ми повинні розуміти ці слова в контексті. Це не означає, що ми повинні робити добро російській державі, капітулюючи. Ці слова Господа Христа означають, що ми повинні робити добрі вчинки по відношенню до всіх людей, що ненавидять нас, а серед них можуть бути і українці, і хто завгодно. Ці вчинки: нагодувати голодного, напоїти спрагненого, одягнути нагого, перев’язати рани недужого стосуються тих, кого ми бачимо перед собою і того, хто нас ненавидить. 

 Це все ми робимо, щоб нам бути синами Отця нашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Господь має на увазі, щоб далі залишатись віруючими, щоб не переставити бути християнами. Ця війна – дуже велика спокуса покинути Отця Небесного і почати діяти так, як діють безбожні і діти диявола. 

Коли ми молимось «І не введи нас у спокусу», то ми, звісно, молимось, щоб ми не впали у спокусу покинути Бога, зійти на дороги  диявола і стати мирськими і плотськими. А диявол дуже хоче, щоб ми ненавиділи людей, проклинали у відповідь на прокльони, робили зло нашим переслідникам і не молились за тих, хто нас переслідує, бо – молитва за переслідників, це ще одна риса дітей Божих, як і ми молимось за тих, що були наробили нам зла. 

Коли ми чуємо ці слова Господа Христа про Отця Небесного, Який «наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних», то ми згадуємо ще про одне сонце і ще про один дощ і навіть зливу – сонце і зливу Божої благодаті, Божої невимовної любові до кожного з нас – любові, якої ми не заслужили. 

Бо ми були ворогами Божими і перебували під Божим гнівом і були приречені до смерті фізичної і вічної – до вічних мук у невгасимому вогні аду. Але «так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Апостол Павло каже: «Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення» (2 Кор. 5:19). 

Але це примирення не далося малою ціною. В Посланні до римлян Апостол Павло каже: «Ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його» (Рим. 5:10). Він говорить і про хрест, і про воскресіння, і про спасіння у житті Божого Сина. 

А ознаками того, що ми – діти Божі і, що ми маємо спасіння у житті розп’ятого і воскреслого Господа Христа якраз і є ця любов навіть до ворогів, і те, що ми благословляємо тих, хто нас проклинає, і те, що ми творимо добро, тим, хто ненавидить нас і молимось за тих, хто нас переслідує. Бути дітьми Божими добре і дітей Божих видно не лише за їхніми словами, але й за їхніми ділами особливо щодо тих, хто нас ненавидить. Бо і мирські люди роблять добро тим, хто робить добро для них. Це легко і для цього особливої сили не потрібно. 

Але як нам залишатись Божими дітьми? Де нам брати силу в такий важкий час? Силу нам дає Сам Бог. Де? У Слові і в Таїнстві. Через Своє Слово до нас промовляє Бог. Він нас навчає, втішає, докоряє нам, підбадьорює нам і зміцнює нас. Бо через Його Слово і в Його Слові діє наш Утішитель, Святий Дух. 

А в Таїнстві Святої Вечері Сам Христос дає нам із хлібом та вином Свої істинні тіло та кров, а з ними прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Він причащає нас Собою, пригортає нас до Себе і живе в нас, а ми в Ньому. Звідси й наша сила, і наше життя – і наші вчинки інші ніж у дітей цього світу. Заради Христа. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).