СИНИ І ДОНЬКИ БОЖІ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Але поки прийшла віра, під Законом стережено нас, замкнених до приходу віри, що мала об'явитись. Тому-то Закон вихователем був до Христа, щоб нам виправдатися вірою. А як віра прийшла, то вже ми не під вихователем. Бо ви всі – сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, – у Христа зодягнулися! Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви – один у Христі Ісусі! А коли ви Христові, то ви – Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці (Галатів 3:23-29).
Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа (Гал. 1:3) Амінь.
Дорогі брати і сестри, на Михайлівській площі в нашому місті стоїть чудовий скульптурний ансамбль, який зображує чотирьох осіб, що зіграли дуже важливу роль в історії українського народу. Ліворуч від центральної скульптури стоїть Св. Апостол Андрій Первозванний. Відповідно до церковних передань він проповідував на берегах Чорного моря і відвідував нинішні українські землі, на яких раніше були розташовані процвітаючі грецькі міста. А наша «Повість врем’яних літ» приписує Апостолів навіть подорож до цього місця на берегах Дніпра, де тепер розташована наша столиця.
Праворуч від центральної скульптури розташовані двоє християнських місіонерів, які принесли Євангеліє до слов’ян у Моравії і переклали для них Писання та християнські літургійні тексти. Вони ж створили і нашу абетку, яку ми називаємо кирилецею – це святі Кирило і Мефодій з грецького Солуня або ж нинішніх Салонік.
А в центрі нашого скульптурного ансамблю стоїть свята, день якої ми сьогодні святкуємо – Св. Ольга. Про неї сказано в «Повісті врем’яних літ», що вона «(969 року по Різдві Христовім) мала свого пресвітера… Отже була (Ольга) предтечею християнської землі, як вранішня зірка перед сходом сонця і як зоря передсвітом. Отож сяяла вона, як місяць вночі, так і вона серед людей невірних сіяла, як бісер у калі.
Кальні-бо були гріхами, не омиті Святим Хрищенням. А вона ж омилась святою купіллю, і скинула одяг гріховний вітхої людини, Адама і в нового Адама зодяглася, що є Христос… Вона першою із Русі ввійшла в Царство Небесне, її й восхваляютьяк начинательку сини руськії… Захистив-бо (Господь) силою блаженну Ольгу від противника і супостата-диявола». Наш найдавніший літопис дуже чітко і правильно описує вхід нашої Великої Княгині в Царство Небесне – вона увійшла через Христа.
Ніякі її особисті заслуги не змогли б її наблизити і на сантиметр до Царства Небесного. Навпаки, наш Літопис, дуже прихильний до київських князів і полян, описує її стан до Хрищення і до віри як життя у найгіршому бруді – у гріхах. Проте у Хрищенні Ольга вдягалася у Христа і стала Святою Ольгою і християнською правителькою, і першою із Русі увійшла в Царство Небесне.
Не випадково Писання, яке вибрала Церква на цей день – Послання до галатів, в якому Господь Святий Дух через Апостола Павла навчає нас про марноту будь-яких діл і зокрема марноту діл Закону для нашого спасіння і вічного життя. Тим же, хто питається, а для чого тоді був даний Закон із його ділами, Апостол відповідає: «Поки прийшла віра, під Законом стережено нас, замкнених до приходу віри, що мала об'явитись. Тому-то Закон вихователем був до Христа».
Це слово «вихователь» - важливе для розуміння апостольської науки. В грецькій мові тут використовується слово «пайдаґоґос», відоме нам за його українським похідним – «педагог». Апостол Павло використовує цю аналогію, аби і галати, і всі читачі та слухачі Божого Слова могли розуміти, чому ми спасаємось, як і наша Велика Княгиня Ольга, самою вірою в Христа, а не ділами.
В греко-римських багатих домах був особливий раб, обов’язком якого був нагляд за дитиною і охорона дитини, аж поки дитина, орієнтовно у віці 16 років, не досягала повноліття. Педагоги водили дітей до школи і супроводжували їх дорогою додому. А потім потреба у педагогові відпадала. Чому? Бо дитина була вже навчена, вихована і доросла.
Подібним чином із Законом. Кому потрібен був Закон? Тим, хто ще не виріс до Христа, тим, хто потребує дисципліни. Бог хоче, аби в Його світі панував не хаос, а порядок. Тож Він хоче, аби грішників стримувала світська дисципліна. Саме з цією метою, як ми це сповідуємо, Господь і запровадив закони, доктрину, правителів і покарання.
Закон був даний юдеям, аби бути їхнім вихователем. Процес зростання вибраного народу був довгим в очах людських, але не в очах Бога. Адже в очах Божих «тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна...» (Пс. 89:4). Закон ходив із ними, водив їх школою життя аж доки вони не виросли, тобто до з’явлення Христа.
А коли з’явився Христос, то потреба у Законі відпала. Дитинство народу закінчилось. Народ потребував лише Христа, бо він мав спасіння лише в Ньому і через віру в Нього. Адже Христос Господь забрав усі гріхи юдеїв і всі гріхи світу на Себе і обмив їх усі до одного Своєю святою і невинною кров’ю. Він помер за всіх нас на хресті Голгофи. І на третій день Син Божий воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього був виправданий і мав вічне життя.
Тож дорослий Божий народ сам тепер мав нести Євангеліє до всіх інших народів світу. І ця Добра Новина і ця свобода – настільки добра, що вона явно не подобається тим, хто прагнув би залишатись дитятком під наглядом вихователя, Закону і до Царства Небесного не пускати нікого, хто не хотів би бути під владою вихователя, педагога, Закону.
Тут варто додати, що Закон не є чимось поганим. Закон в принципі добрий. Бог хоче, аби в Його світі панував не хаос, а порядок. Тож Він хоче, аби грішників стримувала світська дисципліна. Саме з цією метою, як ми це сповідуємо, Господь і запровадив закони, доктрину, правителів і покарання. А Божий Закон – взагалі ідеальний, і ми користуємось ним для того, щоб розуміти, що таке гріх, чого нам слід уникати, і навпаки, якого життя від нас очікує Бог у цьому світі.
Проте Закон не дає спасіння. Він навпаки доводить нам нашу неспроможність спастись самим, весь час вказує нам на наші помилки і каже: «Ти знову схибив. Ти знову згрішив. Ти знову провинився перед святим Богом і твоїми ближніми. Тобі ділами не спастись. Ти засуджений і приречений до загибелі, до смерті тимчасової і вічної, і навіть до вічних мук у невгасимому вогні аду».
Тож він наче відштовхує нас від наших діл, аби ми почули Євангеліє, яке промовляє про те, що «так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. Хто вірує в Нього, – не буде засуджений; хто ж не вірує, – той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого» (Ів. 3:16-18).
Тож замість Закону, ми горнемось «до Христа, щоб нам виправдатися вірою». А коли ми вже з Христом і у Христі, то ми вже більше не під вихователем. Раб більше не керує нами, а ми – вільні люди і повноправні члени Божої сім’ї. «Бо ви всі – сини Божі», – каже Апостол, «через віру в Христа Ісуса!» Цей вислів звісно включає всіх, і чоловіків, і жінок, про що Апостол далі пояснить, тож ми можемо його витлумачувати і таким чином: «Ви всі, що віруєте в Ісуса Христа – сини і доньки Божі!»
Іншого способу стати дитиною Божою не існує. Не існує інших способів долучитись до сім’ї Божої і мати прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя. Лише – через віру в Ісуса Христа. Але кожен, хто вірує в Христа, той – син Божий. Кожна, хто вірує в Христа, вона – донька Божа. «Бо ви всі, що в Христа охристилися, – у Христа зодягнулися!» – каже далі Апостол.
Ми всі були одягнуті в одежу гріха. Пам’ятаєте, як Нестор Літописець у життєписі Ольги говорив про усіх людей і, звісно про саму Ольгу, до купелі Хрищення? Він пише: «Кальні-бо були (наші предки) гріхами, не омиті Святим Хрищенням. А вона ж омилась святою купіллю, і скинула одяг гріховний вітхої людини, Адама і в нового Адама зодяглася, що є Христос…» І так само всі ми, що охристились у Христа, скинули одяг гріховний старої людини, а зодяглися у Христа, у праведність і в святість.
І всі-всі ми, любі брати і сестри, тепер вірою в Христа – діти Божі, сини і доньки Божі. Не грає ролі ні наше походження, ні наше становище в суспільстві, ані стать. Апостол каже далі: «Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви – один у Христі Ісусі!» Розділення людства почалося з богохульства у час будівництва Вавилонської вежі. А об’єднання людства триває у Ісусі Христі і лише в Ньому.
Апостол Павло говорить про це, бо юдеї претендували на особливу процедуру спасіння для всіх тих, що не є фізичними нащадками Авраама. Юдеї, які не знали Христа, не розуміли Євангелія і далі перебували в інфантилізмі Закону, вимагали, аби всі, хто хоче спастися, мали перше стати юдеями – тобто, пройти через обрізання, стати під Закон, і ходити далі під тим вихователем, як-то було з їхнім народом.
Господь Святий Дух такі претензії відкидає. Він каже - спасаються всі юдеї і всі греки, які просто вірують в Христа. Спасаються і раби, і вільні – усі, хто уповає на Христа. Однаково спасаються і чоловіки, і жінки. Як вони спасаються? Самою вірою в Христа! А в Христі розділення нема жодного. Це не означає, що нищиться національна ідентичність, культура чи інші особливості. Зовсім ні! Просто для спасіння вони не мають ніякого значення. Значення має віра в Христа і то тільки сама віра в Христа. Власне про це говорить нам сьогодні Писання і цю думку повторює в оповіді про Св. Ольгу наш славний Літописець.
Христос нас викупив від гріха, від влади диявола і від смерті. Він нас також викупив від світу. Тепер ми, з усіма нашими особливостями, належимо не світові, а Христові. «А коли ви Христові», – каже Апостол, «то ви – Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці». Тобто ми – разом із усімма віруючими юдеями, і також з нашою славною княгинею, Св. Ольгою – істинний Ізраїль і спадкоємці Царства Небесного, в якому ми будемо жити вічно. Заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).
Немає коментарів:
Дописати коментар