МИЛІСТЬ ТА ПРАВДА СПІТКАЮТЬСЯ,
ПРАВЕДНІСТЬ І МИР ПОЦІЛУЮТЬСЯ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Благодать
Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).
Так бувало не раз і в історії вибраного народу – коли вони були відступали від Господа, Він допускав, щоб на них нападав який безбожний ворог і таким чином Бог приводив Свій народ до покаяння і до більшого уповання на грядущого Христа. Сьогодні Псалмоспівець нагадує Церкві про Боже змилування над народом у час лихоліття. Народ розкаявся у своїх гріхах. А що зробив Бог?
Псалмоспівець промовляє: «Ти вподобав Собі Свою землю, о Господи, долю Якову Ти повернув». Процвітання краю і ласка Божа нерозривно між собою поєднані. В іншому Псалмі написано: «Блаженний той люд, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі!» (32:12). Коли Господу подобається народ, тоді Господь уподобує і землю того народу і благословляє той люд, повертає його долю, тобто щасливе і спокійне життя.
І так було з Ізраїлем. Господь уподобав землю і повернув долю Якову, тобто Ізраїлеві – ізраїльському народові. Якби не було далі наступних слів, промовлених Псалмоспівцем, то можна було б думати, що Бог – якийсь примхливий Владика, Який карає і милує, коли лишень захоче. Але Бог не такий.
Ось що Він каже про Себе: «Я – Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей» (2 М. 20:5, 6). Бог карає невіруючих і милує віруючих.
Одна з ознак віруючих людей – каяття і визнання своїх власних гріхів. А друга ознака – уповання на Бога і на Христа, в Ім’я Якого наші гріхи прощаються, віра в Якого зараховується нам у праведність і в Ім’я Якого ми маємо прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя. Вподобання землі і повернення долі Якову сталось було через те, що Господь «провину народу Свого простив, увесь гріх їхній покрив!». Не вони заслужили прощення своїх гріхів і провин. Не заробили вони прощення своїх гріхів, а Господь простив їхню провину – увесь їхній гріх покрив.
А чим Господь покрив увесь їхній гріх? Він покрив їх кров’ю Свого Ягняти – кров’ю Ісуса Христа, Свого Сина Єдинородного. Але ж Христос жив вже після того, як був написаний і цей Псалом, і всі інші Псалми – Христос жив після того, як був написаний увесь Псалтир! Так, це безперечно, правда. Але Його кров очищує всіх розкаяних від гріха, починаючи від Адама, нашого праотця і завершуючи останнім віруючим, який житиме у час повернення Христа у славі.
Адже хоча Ісус народився у Віфлеємі у повноті часу, Він – також вічний Бог Син, Який стався людиною саме з цією метою – аби покривати усі наші гріхи, і аби принести Себе в жертву за гріхи усього людства. На хресті Голгофи розп’ятий був не просто невинний праведник Ісус з Назарету, а вічний і святий Бог, Який помер за кожного з нас і воскрес для нашого виправдання.
За сім сотень літ до Його розп’яття і смерті на хресті Ісая проголошував: «Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!» (53:5, 6). За сімсот років до Різдва Христового гріх віруючих був покладений на Христа, як на Нього був покладений гріх Адама і всі наші гріхи.
Ось як Бог покрив був гріхи розкаяних і віруючих ізраїльтян – кров’ю грядущого Христа, у прихід Якого вони вірували. Так само Бог покриває і наші гріхи, як у цьому запевнює нас Апостол Іван: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха. Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Ів. 1:7-9).
Так було і в Божого народу до Різдва Христового. Вони відвернулися були від Бога, але коли Бог їх карав, то вони каялись у своїх гріхах і покладали надію свою на грядущого Спасителя-Христа. І що тоді Бог був зробив? Псалмоспівець сповідує: «Ти гнів Свій увесь занехаяв, Ти повстримав Свій гнів від палючої лютости!» Важкою була їхня кара, коли вони відчували Божий гнів і Його палючу лютість!
Але, коли вони визнали свої гріхи і попросили Божої ласки в Ім’я Спасителя, то вони отримали її, і Бог занехаяв Свій гнів і не виливав на них палючу лютість. Так було колись. І ось тепер, коли народ знову був згрішив проти Бога і перебуває під Його карою, то Псалмоспівець не лише молиться до Господа, але й нагадує і своїм одноплемінникам і нам про те, що Господь милує розкаяних грішників.
Псалмоспівець промовляє: «Чи навіки Ти гніватись будеш на нас, і протягнеш Свій гнів з роду в рід? Отож, Ти оживиш нас знову, і буде радіти народ Твій Тобою!» Звісно ж, Господь, зглянеться над розкаяними грішниками! Бо ким є для Нього віруючі? Віруючі в Христа грядущого і в Христа розп’ятого і воскреслого це – Його народ! Його народ – не лише ті віруючі ізраїльтяни, які жили до Різдва Христового, але й всі ви – любі віруючі брати і сестри!
Про це запевнює нас Господь Святий Дух через Апостола Петра: «Ви – вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви – помилувані!» (1 Петр. 2:9, 10). Тож ці слова молитви Псалмоспівця ми можемо сміливо застосовувати і до себе.
І ми так само можемо кликати до Господа, щоб Він оживив нас і прогнав від нас лютого і нечестивого російського ворога. Хай Він це зробить, щоб ми раділи Ним. Бачите, любі брати і сестри, як правильно молиться Псалмоспівець і які правильні пріоритети виставляє він у своїй молитві, навчаючи і Старозаповітну Церкву і нас, щоб ми робили правильні висновки і зміни у нашому житті.
Бо покаяння саме цим і є: повною переміною ставлення людини, повною переміною її розуму. Псалмоспівець від імені народу обіцяє життя у радості Божій. А що це за життя? Це життя в любов до Бога і до Його Слова. Це життя в любові до ближніх, яких Бог розташовує у нашому житті. Адже саме Слово Боже вказує на правду і дає мудрість. Бо що стало причиною бід народу і Божого гніву? Цією причиною стало безумство народу. Слово безумство, яким тут передане єврейське «кіслаг» можна було б перекласти словами «упевненість» і «тупість» (по-єврейському «кесель») одночасно.
Люди упевнені в самих собі, які вважають, що вони все добре знають і без Писання, водночас є насправді тупими і приводять народ саме до безумства – відкидання Бога, занурення в тупість, а отже і до величезних страждань. Тож і ми молімось, щоб Господь помилував нас, дав нам мир і добробут, бо мир у єврейській мові пов’язаний із добробутом. А з нашого боку ми не будемо вертатись до безумства, до тієї тупості, в яку нас занурює диявол і світ своєю пропагандою гріха. Натомість ми будемо йти до Господа, бо Він – поряд!
Він тут, із нами і посеред нас. Люблячий Христос промовляє до нас зі Свого Слова, із Біблії. Христос причащає нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері, даючи з ними і в них прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Слухаючи Христа, причащаючись Ним, ми втікаючи від безумство, зустрічаємось із милістю і правдою і тоді нас наче цілують праведність і мир.
Бо ця милість і правда зустрілись у Божому Сині, праведність і мир поцілувались у Христі, і в Христі вони перебувають для нас. Правда проголошувалась пророками про народження Божого Сина і Господь, Праведність наша, зійшов з небес, аби для нас і для нашого викуплення, стати нашим розп’ятим і воскреслим Господом і Спасителем. І нині Христова праведність ходить перед обличчя Божим і кроки свої на дорогу ставить. Праведність Христова не стоїть на місці. Але як вона приходить до нас і до інших людей?
Вона ходить у Слові і в Таїнствах. Це Божі засоби, якими Бог творить і зміцнює віру в Христа в наших серцях. А де є віра там одразу з’являється і праведність – Бог проголошує нас виправданими в Ім’я Його Сина, а нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, а ми зодягнені у Христову праведність і наші гріхи так покриті нею, що ми тепер – праведники в очах Божих і Сам Бог називає нас Своїми дітьми.
Любі брати і сестри, який наш Бог люблячий! Він хоче добра нам і всім людям на землі. Він хоче добра Україні! Визнаваймо гріхи наші і просімо Його змилування, хай наш народ має мир і відвернеться від безумства, що воює проти Христа і Його Слова, і хай у нашому рідному краї «милість та правда спіткаються, праведність і мир поцілуються, правда з землі виростає, а праведність із небес визирає» у Христовому Євангелії.
А в кінці, хай ми всі почуємо запрошення нашого Господа Христа, Який повернеться у славі Останнього Дня увійти в Його Царство слави. Там буде лише милість і правда, лише праведність і мир, лише щастя, блаженство і вічне життя. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
Господь
стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою, Господь стерегтиме
твій вихід та вхід відтепер аж навіки! (Пс. 120:7, 8) Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар