УКРАЇНСЬКЕ ЛЮТЕРАНСТВО: Поставлені міцно Євангелієм: проповідь на неділю перед Різдвом

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А Тому, хто може поставити вас міцно згідно з моєю Євангелією й проповіддю Ісуса Христа, за об'явленням таємниці, що від вічних часів була замовчана, а тепер виявлена, і через пророцькі писання, з наказу вічного Бога, на послух вірі по всіх народах провіщена, – єдиному мудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки! Амінь (Рим. 16:25-27).

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).

Любі брати і сестри, підходить до завершення черговий рік. Як дасть Бог, ми відсвяткуємо Різдво Христове, а потім через тиждень будемо святкувати Новорічне свято. Серед щорічних свят є також наші дні народження. Я знаю таких людей, які кажуть, що вони не святкують своїх днів народжень, але більшість людей їх таки святкують. Ми святкуємо зростання, потім роки зрілості, а вже потім, як би нам цього не хотілось, старіння.

Аде замисел Творця таким від самого початку не був. Коли творився світ, то Бог сказав: «Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками» (1 М. 1:14). Ми все ще повинні були перебувати в часі, але перебувати в ньому вічно. Бог замислив був для нас вічне життя у Його раю. Ми могли би святкувати свій сотий день народження, будучи молодими, як і так само, маючи досконалі тіла, ми могли би святкувати і, скажімо, п’ятитисячний день народження.

Проте щось пішло не так. А що саме пішло не так? До наших прабатьків у образі змія підступив сатана і спокусив їх засумніватись у Божому Слові та в Божій любові. Вони відступилися від Бога, згрішили і через їхній гріх, у досконалий і прекрасний світ, створений люблячим Богом, увійшла смерть. Коли лишень ми сумніваємось у Божому Слові і Божій любові, ми йдемо протоптаною Адамом і Євою стежкою. Та стежка недобра і вона пролягає крізь хвороби і страждання, а хто проживе достатньо довго – крізь старість і, часто – немічність і завжди закінчується смертю.

Через гріх, ми втратили вічність у Раю Божому. Через гріх ми отримали вічність лише у муках аду. Ось чому Св. Павло так чудесно славить Бога через Ісуса Христа. Бо в Ньому і через Нього все радикально змінюється на краще. І наші святкування Різдва Христового, Нового року і наших днів народження, отримують зовсім інший зміст. Вони не є святкуваннями, що наближують нас до жахливого кінця, а до блаженства у Царстві Небесному.

Все на краще для нас змінив Сам Бог. Його славить Апостол. Його славлять усі святі ангели. Його славлять усі святі. Його славимо і ми. Він і нам об’явив таємницю «що від вічних часів була замовчана». Що це за таємниця? Це – Євангеліє. А воно – таємниця, бо навіть юдеї не знали всіх абсолютно подробиць про Христа, хоча їм було виявлено майже все. А для нас те все залишалось таємницею.

Так, ще в Еденському Саду наші праотці почули, як Господь Бог промовляв до змія: «Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту» (1 М. 3:15). Так Господь проголосив про грядущу перемогу Насіння жінки – Христа над дияволом і над тим, що він спричинив своєю спокусою. Бог передвістив віддавна перемогу Христа над гріхом, над владою диявола і над смертю.

Ной, наш праведний праотець і проповідник, коли промовляв до своїх синів, то промовив, що ми будемо пробувати в наметах Симових, тобто, хоча європейці, нащадки Яфета, будуть контролювати практично всю землю, вірувати ми будемо в Бога Симового, бо саме нащадок Сима, Авраам, стане праотцем народу, який Бог вибере для народження Христа.

Але потім була Вавилонська вежа, відкидання Божого доручення про розселення по землі, забування обітниці про Спасителя-Христа і як наслідок – змішання мов і занурення в темряву язичництва. Ми не чули тих проповідей, які проголошував був Авраам у своєму домі. Ми не чули Мойсея, і не могли чути Псалмів Давидових. Ми перебували далеко і в темряві.

А коли Ісая проповідував про народження Сина Божого і про Його життя, служіння, страждання, смерть і воскресіння, то ми не читали Його пророцтв – у нас не було Писання, яким були благословенні ізраїльтяни, а пізніше – юдеї. Диявол дуже старався, аби ми нічого про грядущого Христа не чули і аби Христос грядущий залишався для нас таємницею за сімома печатями.

Ми настільки не знали нічого про істинного Бога і про Христа, що на одній з київських гір, яка нині називається Володимировою наші предки приносили в жертву людей, які вірували в Христа! Відповідно до нашого стародавнього літопису «Повісті врем’яних літ», саме на тому місці, де була пролита кров київських мучеників за Христа, наш князь Володимир Великий побудував Десятинну церкву.

Ми не були якимось особливим винятком серед інших народів. Так жили всі інші народи поза Ізраїлем. Коли Апостол Павло прибув до Афін, то читаємо «у ньому кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів» (Дії 17:16). Вигаданим богам поклонялись усі народи світу крім юдеїв. Вони мали Бога об’явленого, як Господь Христос про це говорив самарянці: «Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння – від юдеїв» (Ів. 4:22).

Навіть для самарян, які жили поряд із юдеями і були народом, що був змішаним із євреями, правдиве знання про Бога і поклоніння Йому було таємницею! А що тоді вже говорити про нас і про інші народи? Але сьогодні ми славимо Бога, що ця таємниця провіщена нам! Від вічних часів Бог мав до нас добрі думки, думки вічного життя і спасіння!

Апостол Петро каже, що вічний Бог Син, як непорочне і чисте Ягня «призначений був іще перед закладинами світу, але був з'явлений вам за останнього часу» (1 Петр. 1:20). Божа таємниця проголошувалась через пророцькі писання. Бог кликав Своїх мужів, аби вони проголошували про Божий план спасіння через дорогоцінну кров Христа.

І вони це робили. Вони пророкували про Христа грядущого. Вони і всі інші вірні слуги Божі проповідували про спасіння, яке дарується через уповання на Христа, Який ішов, аби спасти Ізраїль і всі народи землі. Святий Дух творив віру через таку проповідь у Старозаповітній Церкві і кожен, хто вірував у Христа грядущого, той отримував прощення гріхів і його віра зараховувалась йому у праведність.

Так ми читаємо про Авраама: «І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність» (1 М. 15:6). Як і славний пророк Авакум писав: «праведний житиме вірою своєю» (2:4). Він говорив про віру в Христа грядущого. Саме так спасались усі віруючі в часи Старого Заповіту – вони вірували в Христа грядущого і ця віра зараховувалась їм у праведність. Вони мали особливе благословення – жити серед народу, де ходили і проповідували пророки, де Господь Святий Дух надихав Божих мужів писати Старий Заповіт.

А коли виконались пророцтва про прихід Сина Божого, коли Він воплотився, став під Закон і досконало Його виконав, і забрав усі наші гріхи на Себе, і обмив їх Своєю святою і невинною кров’ю, померши за гріхи цілого світу на хресті Голгофи, і коли на третій день Він воскрес із мертвих, і вознісся на небеса, тоді за наказом Божим Євангеліє почало проповідуватись по всьому світові, почавши із Єрусалиму.

Такий був наказ Божий, таке було Велике Доручення розп’ятого і воскреслого Спасителя, щоб це Євангеліє було «на послух вірі по всіх народах провіщене». Що означають ці слова? Ці слова означають, що серед усіх народів очікується послух віри, тобто віра в Сина Божого. А чому вона очікується? Бо це єдиний спосіб мати вічне життя, як написано: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого» (Ів. 3:16-18).

Вічний Бог задумав наше спасіння споконвіку. І Він хоче, щоб ми жили вічно. Бог хоче спасіння усім без винятку людям. Але це спасіння дається лише тим, хто увірує в Христа. Біда в тому, що ми в собі не маємо сили увірувати, а маємо лише силу відкидати Євангеліє, сумніватися у Слові Божому і стежку сумніву, яку протоптували наші прабатьки Адам і Єва, ми природньо перетворюємо на широку автомагістраль. Це єдине на що ми спроможні.

Але слава вічному і єдино мудрому Богові, Який не полишає нас, а весь час працює над нами і в нас. Як Він це робить? Ми повернемось на початок нашого сьогоднішнього тексту. Там Апостол Павло, каже що слава навіки належить «Тому, хто може поставити вас міцно згідно з моєю Євангелією й проповіддю Ісуса Христа». Бог діє ставить нас міцно не через наші діла, не через повчання отців Церкви, не через різноманітні передання, а винятково Євангелієм, апостольською проповіддю – тобто, проповіддю чистого Євангелія.

Через Євангеліє Бог творить нашу віру і через Євангеліє Він нас зміцнює, тобто робить міцнішим, сильнішим наше уповання на Христа. Диявол і світ дуже не люблять Євангелія, бо вони теж знають про те, що Євангеліє робить. А це означає, що їхня хватка над людським родом зменшується там, де лунає євангельська проповідь, де люди читають і слухають Боже Слово, Євангеліє Христове. Ось тому-то і чинять вони такий опір Євангелію.

Вони з нього глузують, перекручують, спонукають до проповідування всяких байок і небилиць, бо тоді ми не стаємо сильнішими у вірі в Христа, слабнемо. І то ми можемо ослабнути до такої міри, що можемо цю спасенну віру в Христа, уповання на Христа втратити і почнемо надіятись то на Діву Марію, то на Св. Миколая, то на добрі діла або ще на щось і тоді ми втрачаємо спасіння і праведність, а з ними і вічне життя.

Бог же хоче, щоб ми спаслись і мали воскресіння, і вічне життя і через це посилає Церкві вірних проповідників Євангелія, через яке Він нас робить міцнішими в нашому упованні на Христа. І Сам Господь Христос нас покріпляє Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері, причащаючи нас ними і в Собі даруючи нам прощення гріхів, спасіння і вічне життя. А в Христі ми маємо вічність, про яку в такому коротенькому тексті наш любий Апостол Павло згадує аж тричі. І з упевненістю ми святкуємо і Різдво Христове, і Новий рік, і свої власні дні народження, а вся слава за наше спасіння до вічного життя належить Богові через Христа. Амінь.

Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою, Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки! (Пс. 120:7, 8) Амінь.