БЛАГОСЛОВЕННЕ ЦАРСТВО, ЩО НАДХОДИТЬ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх, і каже до них: «Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть. Коли ж скаже хто вам: «Що це ви робите?» відкажіть: «Господь потребує його, і відішле його сюди зараз». І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, і відв'язали його. А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: «Що ви робите? Пощо осля ви відв'язуєте?» Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх. І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього. Багато ж народу стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях. А ті, що йшли перед Ним і позаду, викрикували: «Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті!» (Євангеліє від Св. Марка 11:1-10).
Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).
Любі брати і сестри, коли до якогось міста приїздить президент або якийсь інший великий чиновник, йому зазвичай організовують поважну зустріч. До міста така особа приїздить у супроводі охорони, а на місцях теж ходять різноманітні охоронці, вишукуючи можливих нападників або просто недоброзичливців. На зустріч із таким чиновником прагнуть потрапити всі, хто хочуть щось від нього отримати.
Та й сам великий чиновник приїздить зазвичай не просто так. Він теж хоче щось отримати або від своїх підлеглих або від своїх виборців. Це наче торгівля – усі прагнуть якоїсь вигоди: громадяни своєї, а чиновники своєї. Так живе і діє цей грішний світ. Коли б у чиновників не було якоїсь вигоди від поїздок у те або інше місто або місце, то навряд би чи вони у таку подорож вирушали б.
Проте в Бога все по-іншому. Євангельський текст, який ми чули сьогодні, використовується також на Вербну неділю. Власне кажучи, він описує події саме тієї найпершої Вербної неділі. Хоча наші верби зараз укриті снігом і, як дасть Бог, за три тижні ми будемо святкувати Різдва Христове, цей текст з Писання також актуальний і на цю пору церковного року. Що відбувалось якраз перед найпершою Вербною неділею і в саму ту неділю?
Наш Господь Христос воскресив був із мертвих Лазаря, який лежав у гробі і тіло якого вже почало розкладатись. Про Христа знали і говорили всі в Юдеї, яка перебувала під окупацією могутньої Римської імперії. Люди, які бачили чуда Христові, сподівались, що Він – «Це Той, що має Ізраїля визволити» (Лк. 24:21), а отже і дасть Ізраїлеві панування не лише у своїй сторонці. Очікування народу на прихід Спасителя і на відновлення царства Ізраїлю були дуже великими, а те, що вони бачили і чули, лише ті очікування збільшували.
Люди розуміли, що Ісус – обіцяний Богом Месія. Вони чекали на Месію, Який визволить народ і повалить злу Римську імперію та поборе усякі сили, які були ворожі до єврейського народу. А наш Господь тим часом ішов до Єрусалиму. І вхід Його до Єрусалиму мав бути особливим і урочистим.
Проте Він не шукає баского коня, не шукає меча, кольчугу і шолома. Не прагне оточити себе охоронцями, які будуть вишукувати потенційну загрозу і запобігати їй. Не формує війська із Апостолів і всіх інших відданих учнів. Ні, наш Господь не так планує увійти до Єрусалиму. Він дає дорученням Своїм учням: «Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть». Він увійде в Єрусалим не як світський правитель-завойовник, аби зайняти місце римлян і панувати над Своїм народом.
Ні, завойовник і той, хто йде панувати, не сідатиме на віслючка, отримання якого теж було виконанням пророцтва як Захарії, так і Христа, Який передвістив, де вони знайдуть осля і про що будуть питатись його господарі, і те, що вони з готовністю те осля разом із його матір’ю відпустять. А Захарія так пророкував про цей день: «Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці» (9:9).
Донька Сіонська – це Божа Церква і в Старому Заповіті, і в Заповіті Новому. І це до неї лунає заклик від Бога радіти, бо до неї гряде її Цар. Він – справедливий і повний спасіння і водночас Він – покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці. Він несе і справедливість, і спасіння. Але водночас Він – покірний і сумирний. Що означала та справедливість і що означало те спасіння, Єрусалим і Юдея мали ще пізнати.
А поки вони вітали Свого Царя, Який їхав на ослику, в особливий спосіб: вони «стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях». Вони не мали багато одягу, але вони готові були покласти його на запилену дорогу, під ноги віслючка, на якому сидів Божий Син. Вони не мали багато ресурсів, але вони використовували все те, що було під рукою, коли бачили урочистий прихід Ісуса – вони нарізали зелень і гілки, і стелили їх на Його дорозі.
Але ще важливішим було їхнє сповідання віри, яке вигукували їхні уста. «Осанна!» – вигукували вони. «Спаси нас!» – ось що означає це слово. Вони бачили в Ісусові свого Спасителя. Вони хотіли спасіння від римлян. Вони хотіли спасіння від жахливого поневолення і бід у цьому світі. І вони сповідували, що Ісус від цього всього може їх спасти.
«Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я!» – проголошували вони свою віру далі. Таке вітання належало лише Месії, Спасителеві світу. Народ проголошував свою віру в те, що раніше, у час Хрищення Господнього, був промовив Іван Христитель: «Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому. І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: «Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто христитиме Духом Святим». І я бачив, і засвідчив, що Він – Божий Син!» (Ів. 1:32-34).
Народ, який вітав Ісуса, підтверджував тепер істинність слів Івана і свою віру у ті слова, адже виконалось пророцтво: Бог послав Свого Христа. Бог послав Спасителя юдейському народові. Спаситель входить у столицю Свого народу! Спаситель входить у Єрусалим! Він іде не як чиновник, щоб від них щось отримати. Він іде, щоб лише дати їм і нам спасіння і вічне життя!
А з Ним, як сповідує далі народ і радісно проголошує: «Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида!» За віруючого царя Давида Ізраїль був піднісся на вершину своєї історії. І саме Давидові Бог був обіцяв, що Давидів нащадок, Сина Давида буде Його Сином. Господь промовив, обіцяючи народження Христа: «Він буде Мені за сина, а Я йому за Батька, і Я міцно поставлю трона царства його над Ізраїлем аж навіки!» (1 Хр. 22:10).
Христос мав бути Сином Давида за людським родоводом. І водночас Він мав бути Сином Божим – Богом, що зодягнеться у плоть з роду Давида, Його вірного слуги. Народ сповідував, що Ісус – Син Давида, і народ чув проповіді про те, що трон Його Царства триватиме навіки. І народ, який вітав Ісуса у час Його входу в Єрусалим, радів Царством, яке надходило, адже це було Царство, в якому трон Давида, прямим нащадком якого був Ісус, мало тривати аж навіки!
І ще народ вигукував: «Осанна на висоті!» «Спаси нас з висоти! Спасіння лише від Бога, від Христа, а не від добрих діл» – наче проголошували вони. Лише Бог і то Сам визволить Свій народ і принесе їм Царство їхнього отця Давида. І так справді станеться. Бо Син Божий прийшов саме з цією місією – принести їм Царство, до якого у вірі належав Давид, тобто – принести їм Царство Боже.
А Царство це надходить лише до тих, хто чистий і невинний – хто праведний і святий. Хто ж тоді може увійти в Царство, якщо ми всі – грішні і нечисті? Хто ж тоді може увійти в Царство, коли ми всі можемо про себе сповідувати так, як про себе сповідував цар Давид: «Я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя»? (Пс. 50:7). Для того Ісус входить у Єрусалим на віслюкові, аби спасти нас від наших гріхів і очистити нас від усякої нечистості.
Не на баскому коні Він їде, щоб воювати проти Риму чи проти Москви. А їде Він на віслючкові, щоб перемогти першопричину усіх бід і нещасть, і самої смерті. Входить Він до Єрусалиму, аби подолати гріх, владу диявола і саму смерть. Він входить до Єрусалиму, аби віддати Себе у жертву за всі наші гріхи і Своєю святою і невинною кров’ю очистити нас від усякої нечистості, неправедності – від усіх наших гріхів і переступів.
Він помер на хресті Голгофи на нашому місці і за кожного з нас, і Він воскрес, аби вірою в Нього ми були виправдані і мали чистоту і невинність, праведність і святість. Він вознісся і царює, аби ми теж по смерті воскресли і жили з Ним повіки віків у чистоті і невинності, праведності і святості. Це не наша особиста чистота і невинність, праведність і святість. Це Христова чистота і невинність, праведність і святість. Але нашим все це стає через віру в Божого Сина. Наші гріхи через віру в Нього обмиваються Його святою кров’ю і прощаються. А Його праведність стає нашою праведністю.
І тоді Царство Боже надходить до нас. Сьогодні і щонеділі ми, Церква в Києві, як і Церква в Єрусалимі, вітаємо Христа. У нашій Літургії є такі слова: «Свят, свят, свят Господь сил небесних! Повне небо і земля слави Твоєї. Благословен, хто йде в Ім’я Господнє! Спасіння на висоті!» Ці слова ми співаємо перед тим, як будуть проголошені Слова Запровадження Святої Вечері і на престолі, під виглядом хліба і вина, з’являться істинні тіло та кров Сина Божого.
Сам Господь приходить до нас у Своїх істинних тілі та крові, аби причастити нас і дати нам прощення гріхів і спасіння. Спасіння на висоті! Спасіння – для нас, любі брати і сестри, що віруємо в Христа, що прагнемо споживати Його тіло і пити Його кров, а з ними і в них приймати прощення гріхів, спасіння і вічне життя, а Христос перебуває нині серед нас у Його Слові і Таїнстві.
Але наближається той час, коли Божий Син повернеться до нас видимо. І цього разу Його повернення буде не в покорі. Його повернення буде у славі, у супроводі Його святих ангелів і це повернення буде для воскресіння усіх мертвих і тоді усі невіруючі підуть на вічні муки в ад, а нас, що віруємо в Нього, Господь запросить увійти до вічного життя і промовить: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу!» (Мт. 25:34). Він це Царство для нас приготував, бо Він нас так сильно і невимовно любить. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою, Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки! (Пс. 120:7, 8) Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар