Голос, що кличе в пустині: проповідь на неділю Праотців

                          ГОЛОС, ЩО КЛИЧЕ В ПУСТИНІ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      Був один чоловік, що від Бога був посланий, йому ймення Іван. Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього. Він тим Світлом не був, але свідчити мав він про Світло…

      А це ось свідоцтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: «Хто ти такий?» І він визнав, і не зрікся, а визнав: «Я не Христос». І запитали його: «А хто ж? Чи Ілля?» І відказує: «Ні!» «Чи пророк?» І дав відповідь: «Ні!»  Сказали ж йому: «Хто ж ти такий? щоб дати відповідь тим, хто послав нас. Що ти кажеш про себе самого?» Відказав: «Я – голос того, хто кличе: «В пустині рівняйте дорогу» Господню, як Ісая пророк заповів». Посланці ж із фарисеїв були. І вони запитали його та сказали йому: «Для чого ж ти христиш, коли ти не Христос, ні Ілля, ні пророк?» Відповів їм Іван, промовляючи: «Я водою хрищу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте. Він – Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв'язати ремінця від узуття Його я негідний». Це в Віфанії діялося, на тім боці Йордану, де христив був Іван (Євангеліє від Св. Івана 1:6-8, 19-28). 

 Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23). 

Любі брати і сестри, останніми днями знову наросла інтенсивність російських ракетних атак, як і почали росіяни все більше запускати на нас своїх дрони-шахеди. Наші військові експерти пояснюють ці атаки відновленим бажанням росіян знищити нашу енергетику. Чому вони так роблять? Бо розраховують на те, що без світла і тепла ми капітулюємо, а вони сповна реалізують свої криваві плани на український народ. Росіянам дуже хотілося б, аби без тепла і світла сиділа ціла Європа, а тим більше Україна і український народ, яким вони бажають лише погибелі. 

Без світла і тепла прожити неможливо. Але уявіть собі, любі брати і сестри, що зникає те світло, до якого ми всі так звикли – уявіть собі, що зникає сонячне світло. Уявіть собі, що згасло сонце. Чи буде тоді життя на нашій планеті? Це, звісно, одне з риторичних питань.  Ніякого життя тоді вже не було б. Був би суцільний морок і космічний холод. Життя припинилося б. Для життя необхідне світло. 

Сьогодні нам Євангеліє теж розповідає про Світло – про Світло особливе. Євангеліє розповідає нам про Світло, яке йде від Життя і, яке робить нас не лише зрячими, але й живими. Воно нас оживлює. Це Світло для нас ще називається Слово. А саме Євангеліє від Св. Івана починається такими словами: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей» (Ів. 1:1-4). 

Це Слово, Життя і Світло – Син Божий, наш Господь і Спаситель Ісус Христос. А наш текст на сьогодні розпочинається оповіддю про Його Предтечу, якого послав Бог і якого звали Іван. Іван мав особливий поклик від Бога. Він мав свідчити про Світло. Він був настільки великим пророком, що «до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця,  і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої» (Мт. 3:5, 6). 

У світі завжди є фальшиві пророки. Значна частина їх привертає всю увагу до себе і на себе. Вони стоять у центрі уваги великих залів і стадіонів, діючи так, наче вони – месії. А деякі відверто про себе заявляють, що вони – христи. Ми бачили подібних фальшивих пророків і в Україні. Їх зазвичай доволі легко розпізнати тим, хто знає Слово Боже і вірує в Христа. Іван же був істинний пророк Божий, посланий Богом і як ми чули, він свідчив про Світло, тобто про Христа – він проповідував про Христа, Який ось-ось з’явиться. 

І оскільки до нього сходилась майже вся країна, аби послухати його проповіді, покаятись у гріхах, отримати відпущення гріхів у Ім’я грядущого Христа і покаятись, то це не могло пройти повз увагу юдейської верхівки. Вони мусили дізнатись, хто такий цей Іван і чого до нього йде така маса народу. Вони направили до нього священиків і левитів. 

Народ жив у очікуванні приходу Христа. Тож перше питання: «Хто ти такий?» було саме про те, чи Іван – Христос. Всі розуміли про що те питання і це розумів Іван. «І він визнав, і не зрікся, а визнав: «Я не Христос». Іван був вірний пророк Божий. Він говорив правду про Бога і він говорив правду про себе. Він – не Христос. 

Священики і левити діяли як математики. Тож їхнє друге питання було логічним. «А хто ж? Чи Ілля?» Вони питалися про Іллю, бо Писання дуже чітко свідчило, що перед Христом має прийти Ілля. За 400 років до цього через Свого пророка Малахію Бог був прорік: «Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий й страшний!» (4:5).  Славний пророк Ілля живим був вознесений Господом на небеса, тож повернення його живим було б так само логічним, як і питання, яке поставили священики і левити Іванові. Відповідь Іванова була теж «Ні!» – він не пророк Ілля, вознесений на небеса. 

А третє питання було: «Чи пророк?» І дав відповідь: «Ні!» Вони могли б зітхнути з полегшенням і повернутись до Єрусалиму з доповіддю про те, що нікого важливого на берегах Йордану немає. Але для гарантії вони ставлять останнє питання: «Хто ж ти такий? щоб дати відповідь тим, хто послав нас. Що ти кажеш про себе самого?» 

І тоді Іван розкриває сутність свого поклику. Він говорить про виконання пророцтва Ісаї, який жив за сім сотень літ до Христа: «Я – голос того, хто кличе: «В пустині рівняйте дорогу» Господню, як Ісая пророк заповів». Проте для священики і левити не розуміють Ісаї, а отже і не розуміють, що вони мають справу з Передтечею Христа, який справді ходить і служить в духові Іллі і для них, що не хочуть чути про Христа він є Ілля і більший ніж пророк. Він – Предтеча Христа.  Бо пророки перестали приходити до Ізраїль чотириста років тому. Але за чотириста років вони проповідували про прихід Христа і давали дуже чіткі та виразні пророцтва про Сина Божого, наводячи все більше подробиць про Його народження, життя, смерть, воскресіння і Царство Небесне. 

Іванів же поклик ще важливіший і вищий. Він іде попереду Христа всього на всього на кілька кроків, як до міста за кілька днів до приїзду правителя прибувають його представники, аби організувати для нього зустріч, щоб усе пройшло рівно, гладко і результативно. Так само й Іванове служіння: він – голос, який кличе, аби в пустині рівняли дорогу. Він – голос, який лунає в пустині – у світі, який лежить у злі і  є духовною пустинею.  

Але як міг бути Єрусалим із його чудесним храмом і всіма служителями духовною пустинею? Духовна пустиня – там, де немає уповання на Христа. А в Єрусалимі і в храмі зокрема переважало вже зовсім інше уповання: уповання на торгівлю, уповання на виконання діл Закону і власноруч вигаданих правил. Храм з дому Отця Небесного і дому молитви перетворився на торговий дім, велично збудований супермаркет. 

А чим може наш рідний край бути пустинею попри чудові сади та родючі ниви? Любі брати і сестри, пустинею є будь-яке місце, де квітне гріх і зло. А як нагадує нам Апостол Іван: «Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!» (1 Ів. 1:8).  Поки ми не в Царстві Небесному, ми перебуваємо в духовній пустині посеред гріха і в гріховній плоті. Тож і до юдеїв, і до нас звернуті слова Івана і всіх вірних проповідників Христових, щоб ми каялись у наших гріхах і уповали на Христа. 

Далі Іван свідчить священикам і левитам про Христа і порівнює себе з Христом: «Я водою хрищу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте». Вони Христа не знають не лише особисто. Вони не знають Його взагалі. Вони не чекають на Нього – Христос їм не потрібен, адже в них у храмі йде жвава торгівля, а вони шукають спасіння не в Месії, а у власній праведності, у власних ділах. Тож вони Його не знають і коли Він прийде, вони Христа далі не впізнаватимуть, а захочуть Його убити. 

Проте Іван, більший ніж пророк – ніщо у порівнянні з Христом, Який буквально наступає Іванові на п’яти.  Іван далі свідчить про Христа: «Він – Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв'язати ремінця від узуття Його я негідний». Ось так: хоча Ісус за людським родоводом молодший від Івана, Він був до Івана, бо Христос – вічний Бог, Який у повноті часу стався людиною. Іван – звичайна людина з дуже високим покликом від Бога свідчити про Христа. 

Але такий величний і славний пророк недостойний навіть ремінця розв’язати на взутті Христа. Чому? Бо Христос – не просто людина, Христос – святий і вічний Бог! Ось Кому рівняє дорогу Іван. Ось перед Ким закликає він каятись і ось на Кого кличе він уповати. Сам Бог стався людиною, аби визволити нас від нашої найбільшої і найголовнішої проблеми – визволити нас від гріха. Це гріх перетворив чудесний, створений Богом світ на пустиню, на прокляту землю. 

Це через гріх увійшла у світ смерть. І це гріх на Себе прийшов забрати вічний Син Божий, Який у повноті часу стався істинною людиною. І Христос, Якому навіть найвеличніший з пророків не був достойний розв’язати ремінця на взутті Сина Божого, понизився аж до того, аби стати під Закон, прожити на нашому місці досконале життя, забрати усі наші гріхи на Себе і понести їх на хрест Голгофи. 

А там Він обмив їх усі до одного Свою святою і невинною кров’ю. Там Його жертва залишається вічною і досконалою жертвою так що Апостол Іван нас запевнює: «Кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7). Він помер за всіх нас на хресті, але на третій день воскрес, щоб кожен, хто вірує в Нього, був виправданий і мав вічне життя у Царстві Небесному. 

Ось про Кого свідчить Іван. Світ – духовна пустиня і то не лише пустиня, але й пустиня вкрита темрявою гріха. А Іван свідчить про Світло – про Христа, Який для нас є Світлом. Голос Євангелія далі лунає в пустині і в темряві. Але, де є Христос – там ми наче рослинки проростаємо і живемо, і розвиваємось. Де є Христос – там ми Ним зцілюємось від гріха, а отже і від смерті, і від вічних мук в аду. Коли Христос живе у нас, там ми маємо такий імунітет від смерті, що навіть помираючи, ми переходимо у життя вічне, бо Христос і є нашим Життям. 

А Христос нині є у Слові і у Святій Вечері. Проте наближується той день, коли Христос, наш розп’ятий і воскреслий Господь повернеться у славі і тоді всі мертві воскреснуть, а воскреслі віруючі увійдуть у життя вічне і вже ніколи не помиратимуть, бо весь час ми будемо ходити у Світлі, у Христі і будемо жити разом із Ним. Хай той день настане швидше. Прийди, Господи Ісусе. Амінь. 

Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою, Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки! (Пс. 120:7, 8) Амінь.