Перемогти на змаганнях: проповідь на 6-у неділю по Богоявленні

     ПЕРЕМОГТИ НА ЗМАГАННЯХ

    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви! І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми – щоб нетлінний. Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи. Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним. Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були, і всі перейшли через море, і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея, і всі їли ту саму поживу духовну, і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос! Але їх багатьох не вподобав був Бог, бо понищив Він їх у пустині (1 Коринтян 9:24-10:5). 

Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! (2 Петр. 1:2) Амінь. 

Любі брати і сестри, останні зимові Олімпійські ігри проводились 2022 року в Пекіні, якраз перед повномасштабним вторгненням Росії у нашу рідну країну. Пройшло практично два роки, але деякі спортсменки, зокрема ті, що виступали у фігурному катанні, аж до нині не могли отримати заслужені ними медалі. Чому вони не могли отримати свої нагороди? 

Причина криється у російських спортсменах, які для того, щоб здобути перемогу на змаганнях, вживали допінг. Результати російських спортсменів могли бути вражаючими, але вони не змагались чесно. Вони обманювали глядачів, народи і країни подібно до того, як це роблять російські можновладці, журналісти і маси інших росіян. Вони обманюють тож їхню гру і все, що вони роблять вважають нечесними. 

У спорті за це дискваліфікують і відбирають нагороди. Нагороди по-праву заслужили спортсменки із інших країн, а не Росії. Нагороди справедливо заслужили ті спортсменки, які змагались з усіх сил, не вживаючи наркотиків, які стимулюють силу, а працюючи над своїм тілом, аби показати добрий результат. 

Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла нас теж переносить у царину спорту і розташовує нас на грецькому стадіоні. Масові спортивні змагання стали популярними від часу Олександра Македонського і вони поширились цілим грекомовним світом, тобто величезними обсягами тогочасної імперії.  Подивитись на ті змагання сходились натовпи людей, як і сьогодні змагання з різних видів спорту теж приваблюють мільйони глядачів, адже ці змагання тепер можна дивитись не виходячи з дому, а з появою мобільного інтернету – практично будь-де. 

Але на відміну від сучасних змагань, у апостольські часи, головний приз здобував лише один переможець. Коли змагання були менші, то люди могли вшанувати ще когось, як у наш час журі вшановує переможців різними медалями. Але зазвичай у змаганні переможець був лише один. І, звісно, від тогочасних спортсменів всі очікували чесного змагання. 

Через це Павло й каже: «Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один?» А потім додає: «Біжіть так, щоб одержали ви!» Апостол, звісно, не кличе коринтян і нас з вами, щоб ми займались спортом, бо в іншому місці він зазначає: «Вправа тілесна мало корисна, а благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього» (1 Тим. 4:8). Апостол говорить про змагання духовне – про змагання, призом якого є вічне життя у Царстві Божому. 

Господь Святий Дух кличе нас бігти з усіх сил. Що має на увазі Апостол?  Хіба ми не спасенні самою вірою в Христа? Так, ми спасенні самою вірою в Христа. Лише той спасенний, хто уповає на Сина Божого. Бо лише Він – святий та істинний Бог і свята та істинна людина в одній Особі. Він для того стався людиною, аби зробити те, чого ми ніколи не досягли, незважаючи на те, як би ми змагались – Він на Себе забрав усі наші гріхи та провини і обмив їх усі до одного Своєю невинною і святою кров’ю.  

Ісус Христос приніс Себе у абсолютно повну і досконалу жертву на хресті Голгофи. Він помер і здобув для нас прощення гріхів, і перемогу над смертю, воскреснувши на третій день із мертвих. Кожен, хто вірує в Нього – виправданий, проголошений невинним, праведним і дитям Божим, і співспадкоємцем Царства Божого разом із Христом. Ми виправдані самою вірою в Христа. 

Проте до того часу, доки ми увійдемо у Царство Боже, ми живемо в нашому тілі. А воно заражене гріхом. Тож є нова людина, відроджена на образ і подобу Божу,  яка сповідує Христа, а є стара плоть, яку використовує гріх, а з ним і світ, і диявол, аби боротись проти нас, нових людей, а ми змагаємось проти гріха, який далі живе в нашій плоті, і проти диявола, який прагне тим гріхом користуватись, аби нас знову поневолити і зробити своїми рабами, і проти світу, який сам лежить у злі. 

Тож відбувається велике змагання. І воно триватиме аж до кінця нашого життя. Апостол каже, щоб ми так бігли, тобто так жили, змагаючись із грішною плоттю, щоб отримали ми перемогу, а не гріх, диявол і світ. Спортсмени, які беруть участь у змаганнях, мусять в багато чому собі відмовляти, аби набути доброї форми і в ній перебувати. Вони змагаються за свій приз. У стародавній Греції, це був часто лавровий вінок. 

А ми змагаємось не за земну нагороду. Наша нагорода – набагато вища. Наш вінок – нетлінний. Коли Апостол Павло прощався із своїм учнем Тимофієм, то написав йому: «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив» (2 Тим. 4:7, 8). 

Апостол Яків теж говорить про вінець переможця. Він називає його вінцем життя: «Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його» (Як. 1:12).  І коли Апостолові Іванові Господь дав об’явлення про останні дні світу, то Він також показав йому повноту Церкви торжествуючої. Це видіння Іван описує такими словами: «Я бачив двадцятьох чотирьох старців, що сиділи, у шати білі одягнені, а на головах своїх мали вінці золоті» (Об. 4:4). 

Ці Апостольські слова навчають нас, що дорогою до вічного життя в Царстві Небесному нас чекають спокуси і випробування. І ми маємо змагатись, щоб вони не взяли над нами гору, але щоб навпаки ми здобули над ними перемогу. А як проти них слід змагатись? Апостол каже: «Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи». 

Іншими словами, якщо ми змагаємось лише на словах або як боксер, який не дістає противника, а лише розмахує руками і смішить глядачів, то ми перемоги не здобудемо. З нас будуть сміятись зовсім інші глядачі і ті глядачі бажають нам смерті і вічної погибелі – з нас будуть сміятись усі біси на чолі із сатаною. Вони радітимуть, що ми програємо битву проти спокус і гріха. А отже ми програємо битву проти вічної смерті.Апостол Павло кличе нас до серйозного спротиву і серйозного змагання. Він каже: «Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним». Всі Апостоли мали проблеми із власною грішною плоттю. Не винятком був і Апостол Павло. 

В Посланні до римлян Апостол описує свій стан таким чином: «не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені. Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх» (Рим. 7:19-22). 

Тож Апостол змагається із гріхом у своєму тілі і сьогодні каже нам: «Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним». Він проповідує Слово. Він навчає інших жити у вірі в Христа. Але він не б’є повітря, щоб над ним сміявся диявол і всі його біси. Апостол наполегливо змагається, аби спокуса і  гріх не торжестував над ним, бо тоді він був би негідним. Для цього Апостол робить тіло невільником духа, аби не стати знову рабом грішної плоті. 

А потім і до того ж раптово він переносить нас із змагань зі спокусами та гріхами у пустиню, де теж було змагання за вхід у Обіцяний Край. Із Єгипту вийшов величезний народ. Ні одна людина не врятувалась від єгипетської армії, яка гналась за на народом через свої якісь бойові здібності.  І ні одна опинилась на другом боці Червоного моря, перепливши його в човні чи на кораблі. Ні. Апостол каже: «Під хмарою всі отці наші були, і всі перейшли через море, і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея». 

А як щодо життя в пустині і мандрівці до Обіцяного Краю? Чи це вони самі долали той шлях? Що вони їли і що вони пили? Можливо, хтось із них був настільки розумним і винахідливим, що вирощував якісь овочі, фрукти та ще й інших годував? Ні! Апостол далі каже: «І всі їли ту саму поживу духовну, і пили всі той самий духовний напій». Всі без винятку їли поживу духовну і всі без винятку пили духовний напій. 

Чому вони так щасливо вийшли із Єгипту? Чому були знищені їхні вороги? Чому вони мали поживу і напій? Апостол пояснює: «бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос!» Все дарував їм Христос, на воплочення Якого доведеться ще чекати майже півтори тисячі років!  Їх Христос оберігав, захищав, годував, поїв і провадив до Обіцяного Краю. Через це все, що відбувалось, було духовним. 

Проте потім Апостол наводить шокуючу статистику.  «Але їх багатьох не вподобав був Бог, бо понищив Він їх у пустині».  Маса людей, які ніби-то були віруючими, такими не виявились. Вони не отримали нагороди. Як не отримала нагороди російська спортсменка, яка не тренувалась серйозно, а надіялась на обман. А скільки людей увійшло в Обіцяний Край зі старшого покоління? Лише двоє!  Ісус Навин і Калев, відважні розвідники, які не бунтували про Бога, а Богові довіряли. Вони не піддались на спокуси грішної плоті, а довіряли Божому Слову і уповали на грядущого Христа. «Бо багато покликаних, та вибраних мало» (Мт. 22:14). 

Слова Апостола, любі брати і сестри, сьогодні стосуються і нас. Всі ми, віруючі – охрищені. Всі ми чуємо проповіді Євангелія і маємо поживу духовну – істинне тіло Христове та напій духовний – істинну кров Христа. Не піддаваймось на спокуси грішної плоті, а довіряймо Христові і уповаймо на Христа. Маймо серйозне ставлення до духовних змагань. Хай наше тіло буде поневолене нашим духом – духом нової людини, відродженої на образ і подобу Божу, аби кожен з нас прийняв нетлінний вінок переможця і увійшов у Царство Боже. Заради Христа. Амінь. 

Ісус сказав: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27). Амінь.