(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Ти ж пішов услід за мною наукою, поступованням, заміром, вірою, витривалістю, любов'ю, терпеливістю, переслідуваннями та стражданнями, що спіткали були мене в Антіохії, в Іконії, у Лістрах, такі переслідування переніс я, та Господь від усіх мене визволив. Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані. А люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому, зводячи й зведені бувши. А ти в тім пробувай, чого тебе навчено, і що тобі звірено, відаючи тих, від кого навчився був ти. І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса. Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова (2 Тимофія 3:10-17).
Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! (2 Петр. 1:2) Амінь.
Любі брати і сестри, вчора минула друга річниця з початку повномасштабного вторгнення Росії у нашу рідну країну. Росіяни пролили вже ріки української крові, поруйнували масу наших міст і сіл. Вони за два роки скоїли стільки зла і повбивали стільки людей, що такої нечестивості на наших землях не творилось від часу ІІ Світової війни. Сьогодні Писання дуже справедливо називає таких людей як російські загарбники і ті, що їх підтримують людьми лихими та дурисвітами.
Що це за люди – лихі та дурисвіти? Лихі люди – це люди, яких позначено тим самим словом, що й диявола. Тобто, це – люди диявола. Вони мають подібні думки, наміри та вчинки, які має диявол. А йому характеристику найвлучніше дає Господь Христос, кажучи: «Ваш батько – диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Ів. 8:41).
Тож лихі люди, це – діти диявола. Від нього вони успадкували те зло, яким він переповнений і яке він практикує упродовж тисячоліть від часу свого власного падіння. Вони будуть весь час говорити неправду, як це роблять російські пропагандисти і вбивати, як це роблять російські загарбники і ті, що їх підтримують.
Дурисвіти – трохи інші люди. Грецьке слово, яке їх позначає – ґоєтес. Його можна також перекласти як самозванці. Тобто вони вдають із себе тих, ким не є. Їхня мета, каже нам Господь Святий Дух, полягає в тому, щоб теж зводити, тобто обманювати інших з метою якоїсь вигоди для себе. Вони будуть обіцяти золоті гори наївним людям, аби лишень їх обдурити для того, щоб збудувати золоту гору, але для себе особисто. Доля інших людей їх насправді не цікавить. Вони дбають винятково про себе.
Проблема для народів, де вони живуть і діють, або де вони впливові, криється в тому, що їх теж водять за носа інші дурисвіти. Бо вони не лише зводять, але й самі були зведені дияволом і далі зводяться іншими, подібними до себе, слугами диявола. І добре, якщо вони тоді самі потрапляють у якусь невелику халепу. Але буває й так, що у жахливі біди вони втягують інших людей, інколи тисячі людей і навіть мільйони. Тож вони мають успіх у злому.
Проте християни – не діти диявола і не дурисвіти. Ми - діти Божі. І життя наше, відповідно – інше. Апостол Павло, через якого промовляє Святий Дух, звертається до свого улюбленого учня Тимофія, нагадуючи йому і нам в чому полягає слідування за Христом і Його Апостолами.
На першому місці стоїть наука, тобто вчення, яке викладав Апостол і яке записане в Біблії. Іти за наукою – це перебувати у Слові Христовому, слухати його, досліджувати і берегти його в своєму серці. Це може бути важко робити в інформаційний вік, коли навколи гори інформаційного сміття, але саме цим впізнаються Божі діти – ми йдемо за наукою Біблії, ми перебуваємо у Слові Христовому.
Далі йде слово поступовання, тобто поведінка або ж ще краще спосіб життя. Дурисвіти вдають, що ведуть пристойне життя і вдають, що бажають іншим добра. Ми ж сповідуємо те у що віруємо словами і вчинками. Наш спосіб життя – це один із проявів нашого сповідання віри. Одразу за вченням іде спосіб життя.
А потім ми чуємо слово «замір», яке сучасною мовою краще було перекласти як «план» або «ціль». Наша ціль – увійти в Царство Небесне і жити там повіки віків. Для цього ми не зводимо погляд з Ісуса Христа, Начальника і виконавця нашої віри. Як стрілець не зводить погляду з цілі. Так і ми не зводимо погляду з Христа, нашого Царя і Спасителя.
А віра йде далі. Апостол кличе Тимофія, і відповідно, нас, щоб ми слідували за ним у вірі в Сина Божого і, щоб ми мали терпеливість, адже дорога до Царства може бути довгою і дуже непростою. Бо про що Павло нагадує далі? Далі він нагадує про переслідування і страждання. Апостол Павло зазнав чимало бід і страждань не через те, що він неякісно планував і виконував свою роботу, служіння чи погано поводився.
Ні, всі переслідування і страждання випали йому на долю за те, що він був вірний Богові і навпаки дуже якісно працював, дуже ефективно служив Господу, був дуже сильним проповідником Божого Слова і вірним слугою Христовим. «Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті. Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного, 25 тричі киями бито мене, один раз мене каменували» (2 Кор. 11:23-25).
Такими словами Апостол описував частину тих побоїв, переслідувань і гонінь, які він зазнав через свою вірність Христові та Його Слову. А чого слід очікувати Тимофієві? І чого слід очікувати нам? Як Павло кличе Тимофія, і відповідно, нас, слідувати за ним у всьому доброму і приємному, так само він кличе Тимофія і нас бути готовими до того, що у цьому слідуванні і нас будуть бити, карати, переслідувати, гнати за вірність Христові.
Ми не шукаємо цих бід і переслідувань, але пам’ятаймо, що вони можуть відбутись будь-коли і будь-де, а особливо там, де панують лихі люди і дурисвіти, бо вони мають успіх, тобто вони вміють добре робити лише всяке зло. І коли таке зло трапляється, то Павло закликає нас пам’ятати про його життя і нагадує Тимофієві і нам: «Такі переслідування переніс я, та Господь від усіх мене визволив».
І продовжує: «Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані». Він не каже: «Хтось буде переслідуваний, а комусь пощастить більше – того ніколи не зачіпатимуть». Ні. Він каже, що поки триває цей світ, то всі вірні християни будуть зазнавати переслідувань. Не всіх, можливо, будуть бити киями, а можуть просто наговорювати всяку неправду і піддавати остракізму.
Не всіх, можливо будуть кидати у в’язницю, але можуть звільняти з роботи або не давати просуватись кар’єрною драбиною, тобто здобувати вищі та кращі посади. Не всіх, можливо , катуватимуть і вбиватимуть, як це часто роблять нині росіяни з українськими християниами, але можуть весь час принижувати і гнати так, що не буде де й голови прихилити. Переслідування будуть різними, але вони обов’язково будуть.
Слова Апостола також нам свідчать, що ці переслідування можуть і не тривати до смерті. Бо Павло не один раз був готовий розпрощатись із життям, але Господь з усіх бід його визволив. Коли трапляється переслідування, то пам’ятаймо, що Господь його не замислив і не створив, а допустив, щоб нас зміцнити у вірі і зробити сильнішими. Тож не падаймо на духові, особливо в час цих російських переслідувань війною, а горнімося до Господа ще більше у Його Слові і в Його Таїнстві.
Бо саме в цьому нас Господь навчає перебувати. Як Він Сам нам каже: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Ів. 8:31, 32). І ще: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому. Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною» (Ів. 6:56, 57).
Про це каже і Апостол Павло. Але також він кличе нас залишатись вірними покликанню, яке ми отримали від Господа. Тимофій мав покликання проповідувати Євангеліє і настановляти служителів по церквах. Ми сьогодні маємо подібних служителів. Але ми маємо також і мирян, покликання яких інші, але так само важливі в очах Господа. А Він кличе нас вірно виконувати доручену нам працю.
І водночас нагадує, що ми спасенні не через наші діла, а вірою в Ісуса Христа. Наші добрі діла, вірність нашому покликанню – це плоди нашої спасенної віри в Христа. Але спасаємось ми не через діла, а через саму віру в Христа. А ця віра твориться не нашими зусиллями чи рішеннями, а Писанням, тобто Словом Христовим.
Не можна спастись до вічного життя, будучи дурисвітом. До вічного життя спасаються лише мудрі люди. А мудрих людей творить зі звичайних грішників, творить Господь Святий Дух через Слово Боже. Воно виявляє нам гріх наш. І воно вказує нам на Викупителя від гріха – Ісуса Христа, Який забрав усі до одного наші гріхи на Себе, поніс їх на Голгофський хрест і там обмив їх усі до одного Своєю святою і невинною кров’ю. На хресті Він помер за всіх нас, щоб ми мали прощення гріхів. І Він на третій день воскрес із мертвих, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав спасіння, воскресіння і вічне життя.
Хто вірує в Ісуса Христа і у спасінні уповає лише на нього – той мудрий і він або вона прагне зростати у мудрості. А це зростання можливе лише через Писання, через Біблію. Від першої сторінки до останньої, від слова Біблія – книга мудрості. Від слів «На початку» і до слова «Амінь» Біблія надхненна Господом Богом і корисна для того, щоб нас навчати. Ми розгортаємо Біблію і починається навчання.
І вона нам докоряє, і настановляє на праведний шлях. І вона виховує нас у праведності, щоб ми як Божі люди, були досконалі і були готові до всяких добрих діл. Залишаймося мудрими людьми, любі брати і сестри. Остерігаймося лихих людей і дурисвітів: усіх брехунів, які обіцяють золоті гори на землі без важкої праці, і всяких популістів. Плекаймо нашу віру, читаючи та досліджуючи Біблію. З Ісусом переможемо і будемо мати мир. В Його святе Ім’я. Амінь.
Ісус сказав: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я
даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!»
(Ів. 14:27). Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар