В тіні Його галузок: проповідь на 4-у неділю по П'ятидесятниці

                    В ТІНІ ЙОГО ГАЛУЗОК

        Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      Так говорить Господь Бог: «І візьму Я з верховіття високого кедру, і дам до землі. З чубка галузок його вирву тендітну, і Сам посаджу на високій та стрімкій горі. На високій горі Ізраїлевій посаджу її, і вона випустить галузку й принесе плід, і стане сильною кедриною. І буде пробувати під ними усяке птаство, усяке крилате буде перебувати в тіні його галузок. І пізнають усі польові дерева, що Я, Господь, – понизив високе дерево, повищив дерево низьке, висушив дерево зелене, і дав розцвістися дереву сухому. Я, Господь,  – говорив і вчинив!» (Єзекіїля 17:22-24). 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13).

       Любі брати і сестри, кілька останніх тижнів ми знову переживали величезну спеку. Наші метеорологи застерігали нас про те, що має прийти. Так і сталось: в Україну прийшли маси розпеченого повітря з Африки. Від спеки особливо потерпали наші міста і міські жителі, адже на відміну від сіл в містах таких як Київ дуже щільна забудова, майже все закуто в камінь, бетон і асфальт.

       В інтернеті хтось був опублікував схему температур на поверхні міської вулиці. На відкритому сонці асфальт і бруківка розпікались майже до 50 градусів Цельсія. А от, де були дерева – де асфальт або бруківка опинялись у їхній тіні, там їхня температура не піднімалась вище 28 градусів Цельсія. Різниця дуже помітна! 

      Де б ви хотіли бути спекотного дня, любі брати і сестри? Я впевнений, що ми всі віддали б перевагу холодкові, перебуванню в тіні дерев. Врешті-решт, українське слово «пекло» має той самий корінь, що й слово «спека» - спека, яка вимучувала нас кілька останніх тижнів. Пекло ж мучитиме усіх грішників повіки віків. Тож спека, відсутність холодку, тіні мимоволі нагадують нам про те, що чекало на нас, якби ми не увірували в Христа. 

      А холодок, тінь так само нагадують нам про ту велику обітницю, яку Бог дав розкаяним грішникам, Своїм віруючим у Христа. Святий Пророк Єзекіїль, слова якого ми чули, жив у дуже складний для Старозаповітної Церкви час. Його рідний край руйнувався. Царі були невіруючі. Біля них крутились фальшиві пророки, через яких промовляли біси. У Юді зростав і множився гріх. 

      Замість того, аби розкаятись у своїх гріхах і вірувати в грядущого Христа, провідники народу не лише відкидали послання Божих пророків, проповідників, але й переслідували їх. Звісно, що така держава не могла далі існувати, адже Бог створив її зовсім з іншою метою – для плекання віри в грядущого Христа і бути Його колискою. 

      Що робить садівник з деревом, яке не приносить плоду? Можливо не одразу, але таке дерево буде витяте з-посеред саду. Царі Юди виявились бунтівниками проти Бога і грядущого Христа. Вони не дослухались до пророцтв Божих слуг, а робили за порадами улесливих обманщиків, що прикривались Іменем Божим, а насправді служили сатані. Через це вони будуть обламані, зламані, зруйновані як держава і народ буде вигнано в неволю. 

      Невимовних страждань зазнає народ через безбожних правителів і фальшивих пророків. Війна, загибель величезної кількості людей, депортації – ось плата за безбожність верхівки Юди та величезної кількості тих людей, які шукали раю на землі без Христа. На них чекало рабство на чужині, у Вавилоні. А разом із ними така само доля чекала і на віруючих, яких вавилонські завойовники також заберуть із собою. 

      Саме цих віруючих стосуються слова із Псалтиря: «Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона! На вербах у ньому повісили ми свої арфи, співу-бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: «Заспівайте-но нам із Сіонських пісень!» Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця? Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя! Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!... Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: «Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...»  Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла! Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...» (Пс. 136).  Цей Псалом багато-кому подобався у виконанні гурту «Боні-М». Це так, до слова. 

      Ці слова «Якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...» стосуються Церкви і Христа і тієї надії, яку віруючим несли слова, промовлені Господом Святим Духом через Єзекіїля. Господь обіцяв не покидати Своїх віруючих дітей. Господь обіцяє відновлення і то таке відновлення, що його побачать і визнають усі на світі. Ворохобне царство Юди буде зрубана як дерево. Але постане інше Царство.

       Його збудує Сам Бог. Він каже, що Він візьме маленьку і тендітну гілочку і Сам її посадить на високій і стрімкій горі. Господь говорить про відновлення у Христі-Спасителі. В очах світу доля Церкви здавалась вже абсолютно безперспективною. Віруючі ішли у вигнання. Їхня держава – поруйнована. Єрусалим і Храм – у руїнах. Але для віруючих це був лише один із відрізків їхнього шляху до істинної батьківщини – Небесної, до Небесного Царства. 

      Єрусалим і храм буде відновлено за перського панування, коли вірний залишок отримає дозвіл від Кіра повернутись у рідний край. Але Єрусалим не має такої високої гори, про яку пророкує Єзекіїль. І до Єрусалиму не сходяться всі народи землі, які в пророцтві уособлені усяким птаством, усяким крилатим. Про що і головне про кого тут говорить через Єзекіїля Господь Бог? 

      Знаєте, інколи, у час величезної катастрофи потрібно не менше підбадьорення.  Тож Господь оминає навіть повернення віруючих у рідний край, відбудову Єрусалиму і храму. А показує їм звершення набагато величнішого – Христового вічного Царства. Господь наче каже Своїм людям: «Так, Єрусалим і храм вже зруйновано. Те, що Бог обіцяє, Він завжди виконує». А це означає, що Він також виконає обітницю про прихід Месії-Христа, у Якому будуть благословенні не лише віруючі у Христа євреї, але й усі народи землі. 

      І ця дія буде дією Божою, а не людською. Спасіння прийде від Бога, а не від людей. Бог зростить тендітну галочку на найвищій горі так, що вона стане настільки сильною кедриною, що стане домівкою для всіх небесних птахів, і тінню для всякого крилатого, що в тіні його ховається. Та кедрина стане найважливішим і найголовнішим притулком на землі. А виросте вона, каже Бог через Єзекіїля з тендітної галузочки. 

       Задовго до Єзекіїля, інший славний пророк, Ісая, передвіщав: «І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого, і Галузка дасть плід із коріння його. І спочине на Нім Дух Господній, дух мудрости й розуму, дух поради й лицарства, дух пізнання та страху Господнього. Його уподобання в страху Господньому, і Він не на погляд очей своїх буде судити, і не на послух ушей Своїх буде рішати,  але буде судити убогих за правдою, і правосуддя чинитиме слушно сумирним землі. І вдарить Він землю жезлом Своїх уст, а віддихом губ Своїх смерть заподіє безбожному. І станеться поясом клубів Його праведність, вірність же поясом стегон Його. І замешкає вовк із вівцею, і буде лежати пантера з козлям, і будуть разом телятко й левчук, та теля відгодоване, а дитина мала їх водитиме! А корова й ведмідь будуть пастися разом, разом будуть лежати їхні діти, і лев буде їсти солому, немов та худоба!» (Іс. 11:1-7). 

      Ісая говорив про Христа. Єзекіїль теж говорить про Христа. Про Христа говорять усі пророки Усе Писання свідчить про Христа, тендітну галузку, яка стане прихистком для цілого світу – для кожного з нас. Він справді був тендітною галузкою, коли Діва Марія виношувала Дитя, зачате від Святого Духа. Коли Він народився у Віфлеємі, то пастухи бачили Немовлятко, а не богатиря в колисці. У дванадцятирічному віці з Його відповідей дивувались учителі народу, бо бачили лише тендітну галузку – Хлопчика, на диво розумного, як на його вік. 

      Ця Галузка-Христос витримала спокусу від диявола на високій горі, відмовившись від сатанинської пропозиції влади і багатства. Ця Галузка сяяла божественною славою на горі Преображення у присутності Мойсея та Іллі так, що троє Апостолів хотіли би там зостатись назавжди. 

      А на хресті іншої гори –  Голгофи люди могли бачити наче відтяту галузку, яка перед хрестом рясніла плодами зцілення, радості, поживи та втішання і на яку багато-хто мав надій, не розуміючи, що Христос на те і прийшов, аби забравши усі наші гріхи на Себе, принести Себе істинного Бога та істинну людину у повну і досконалу жертву за гріхи всього людства, за ваші і мої гріхи. Коли Христос помер на хресті, то здавалось, що всі надії віруючих пропали. Але Він воскрес із мертвих на  третій день. 

      У Вознесінні, піднісшись над усі Небеса, Він став, як найвища кедрина, здолавши своєю смертю нашу смерть і даючи прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя, кожному, хто в Нього, розп’ятого і воскреслого Христа, вірує. Коли Господь Христос воскрес із мертвих і на П’ятидесятницю почалась проповідь Євангелія, то Галузка ще видавалась тендітною і малою, і юдеї намагались її вирвати – знищити Християнську Церкву. Але натомість був знову зруйнований Єрусалим і назавжди знищений храм.

       А Царство Христове, як ми сьогодні чули в Євангелії стрімко зростало так, що Христос сьогодні промовляє до нас і в Україні. І в Києві Він покріпляє нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Євхаристії, щоб у них і з ними ми мали прощення гріхів, спасіння і вічне життя. У Христі і лише в Ньому – спасіння від пекла, від мук у його палючому, невгасимому полум’ї.  У Христі – затінок, життя і спасіння. Він прийшов до всіх народів і для всіх народів. 

      На хресті Він здавався деревом сухим, але у воскресінні – Він найзеленіша і найрозкішніша кедрина для притулку усіх віруючих. І хто знаходить притулок у Христі – вірує в Христа, уповає на Нього, того не палитиме огонь пекла, а радітиме такий радісним життям у Царстві Христовому повіки віків. Перебуваймо у Христі. Живімось з Дерева Життя. В Ім’я Христа. Амінь. 

           Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! (Рим. 15:13) Амінь.