Я наводжу слова, які Христос промовив, запроваджуючи
месу: «Прийміть, споживайте, це – тіло Моє, що за вас видається. Пийте з неї
всі, бо це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на
відпущення гріхів!».
Хоча
священик під час меси промовляє ці слова тихо (аби ж то дав Бог, щоб він їх
вигукував, аби всі могли чути їх чітко, а тим більше чути німецькою мовою),
кожен християнин повинен брати ці слова близько до серця і пам’ятати їх понад
усі інші. Бо так само як вони призначені для всіх нас, так само вони й промовляються
священиком на місці Христа усім тим, що стоять довкола нього. Ці слова ми повинні
брати до серця, уповати на них і не сумінватись, що ними Господь запрошує нас
бути Його гостями на Його щедрій гостині.
…Піднесення
Таїнства і чаші священиком разом із тим, коли дзвонять у дзвони, не має іншої
мети окрім як нагадувати нам про слова Христові. Це так наче священик і дзвонар
кажуть усім людям: «Слухайте, усі християни, і дивіться, приймайте і
споживайте, і пийте тощо. «Це тіло – тіло Христове», – тихо промовляє священик, але це ми чуємо
чітко та виразно. Цими словами ви нині мусите повчати голодне серце ваше і
надіятись на істину цієї божественної обітниці, а потім приймати це Таїнство,
прокладати свою дорогу до Бога і промовляти: «Господи, це – правда, що я
недостойний, аби зайшов Ти під стріху мою, але я потребую і бажаю помочі і
благодаті Твоєї, аби Ти вчинив мене побожним.
Нині я приступаю до Тебе, уповаючи лише на чудесні, щойно почуті мною,
слова, якими Ти запрошуєш мене до Твого Столу і обіцяєш мені, недостойному,
прошення усіх моїх гріхів через Твоє тіло і кров Твою, якщо я їх буду споживати
і питиму в цьому Таїнстві. Амінь, любий Господи – я не сумніваюсь у словах
Твоїх. Уповаючи на них, я споживаю і п’ю… Зроби мені за словами Твоїми. Амінь».
…
Та гідне прийняття Таїнства не залежить від нашої старанності чи зусилля,
нашого діла чи наших молитов, а чи нашого постування, а залежить воно від істини
божественних слів.
Мартін Лютер
Немає коментарів:
Дописати коментар