Наше тіло - храм Духа Святого

           НАШЕ ТІЛО – ХРАМ ДУХА СВЯТОГО

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно. Їжа – для черева, і черево – для їжі, але Бог одне й друге понищить. А тіло – не для розпусти, але для Господа, і Господь – для тіла. Бог же й Господа воскресив, воскресить Він і нас Своєю силою! Хіба ви не знаєте, що ваші тіла – то члени Христові? Отож, узявши члени Христові, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні! Хіба ви не знаєте, що той, хто злучається з розпусницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: «Обидва ви будете тілом одним». А хто з Господом злучається, стає одним духом із Ним. Утікайте від розпусти. Усякий-бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, – той грішить проти власного тіла. Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, – що Божі вони! (1 Коринтян 6:12-20). 

Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом. Господь з вами всіма! (2 Сол. 3:16). Амінь. 

Любі брати і сестри, в одному журналі був малюнок, на якому був зображений малюк, в якого чоловік літнього віку запитував: «Чий ти, хлопчику?» Малюк на це питання гордо відповідав: «Нічий!» На жаль, у світі є чимало дітей, які є «нічиї» - бездомні. Є діти, які втекли із домівок, де нічого доброго вони не знали. Часто навпаки вони зазнавали різного лиха, навіть побоїв та інших знущань. 

Також є чимало дітей, які мають цілковито байдужих батьків. Тим батькам байдуже, як живе їхня дитина, чи вона вдягнута, чи має що їсти та пити, чи вона ходить до шкоди і як відбувається її навчання, і як проходить її дозвілля. Тож чимало дітей можуть теж у відповідь на питання: «Чий ти?» сказати: «Нічий». Це – дуже сумна відповідь.  Ми знаємо, в які життєві катастрофи потрапляють нічиї діти. 

А як щодо нас, любі брати і сестри? Якби хтось поставив питання, подібне до питання на малюнку, про який я згадував, то якою була б наша відповідь? І чи наша відповідь містила б найважливішу частину, про яку ми можемо забутись. Бо в такій відповіді ми можемо згадати про свій рід, родину. Можемо сказати про наше громадянство і про своє рідне місто чи село. Можемо навіть похвалитись якоюсь нашою гарною роботою. 

Але ми можемо забутись про головне – про те, що ми належимо Богові. І на питання: «Чий ти?», ми насамперед повинні давати відповідь: «Ми – Божі!» А в однині: «Я – Божий. Я – Божа. Я належу Богові». А раз я належу Богові, то попри те, що я – раб Божий, я – вільна людина, набагато вільніша людина, аніж ті, які вважають себе за цілковито вільних, а насправді є рабами гріха і диявола. 

А раз я вільна людина, то можу робити все, що хочу. У цьому ж сенс свободи, правда? Сьогодні Апостол Павло, а через нього Господь Святий Дух застерігає нас: «Усе мені можна, та не все на пожиток». Не все з того, що я маю свободу зараз робити, принесе мені користь. Навіть більше – багато чого мені може нашкодити.

 Якщо ми застосуємо це правило до їжі і уявимо, що на столі лежить якісь отруйні наїдки, то, звісно, ми маємо свободу до них підійти і навіть взяти їх у руки та покласти до рота. Але що буде потім? Чи буде нам користь від таких наїдків? Звичайно, що користі нам з таких наїдків не буде. Буде щось цілковито протилежне – ми отруїмось і якщо не помремо від отрути, то зазнаємо  значних мук. І хтозна, як ті отруйні наїдки вплинуть на наше здоров’я – можливо вони скалічать нас і решту життя ми будемо страждати. 

Тож не все нам на пожиток. Не все для нас корисне. І ніщо не повинне нами володіти, як це буває із людьми які мають, наприклад алкогольну або тютюнову залежність. Ще гіршою бідою є наркотична залежність, втрапивши до якої, її подолання стає справжнім чудом. Тож ми про це пам’ятаємо: ми – вільні люди, але ми належимо Богові. 

            І якщо ми належимо Богові, то на питання: «Чий ти? Чия ти?» ми повинні упевнено і радісно відповідати: «Я – Божий! Я – Божа!» А раз ми – Божі, то й ми поводимось як вільні діти Божі, над якими гріх і все, що гріх пропагує, не має влади – нами не володіє. Нами володіє лише Бог. Світ і його князь, диявол, будуть намагатись нашу свободу в нас украсти, аби нас знищити, зруйнувавши наші синівські взаємини з Богом. 

            Одним із найпоширеніших гріхів, який світ невпинно пропагує – гріх розпусти. Більшість телеканалів, кіностудій через свої програми, кінофільми закликають людей до участі в цьому гріхові і зображують як щось дуже приємне і зовсім нешкідливе. Мовляв все робиться у любові, люди отримують задоволення, отже ніякої шкоди немає, та й гріхом це називати напевно вже й не потрібно. 

            Апостол спростовує цю диявольську оману і каже: «А тіло – не для розпусти, але для Господа, і Господь – для тіла». Господь не дав нам тіло для того, щоб ми коїли розпусту. Господь дав нам тіло, щоб ми своїм тілом користувались відповідно до Його задуму і жили у святості. А Божий задум для нашого тіла передбачає союз чоловіка і жінки лише в шлюбі, який запровадив Сам Господь. 

            Статеві ж взаємини поза шлюбом – розпуста, для якої наші тіла не призначені Богом. Диявол і світ хотіли би, щоб ми віддавали наші тіла на розпусту. Таким чином диявол і світ через розпусту нищать наші взаємини з Богом, нищать нас особисто і руйнують український народ, і будь-який народ, серед якого відбувається і зростає розпуста. Розпуста – це гріх руйнування і окремої людини, і цілого народу. І не майте сумніву, що той, хто пропагує розпусту, ставить (навіть підсвідомо) перед собою саме таку ціль – руїну окремих людей і цілого нашого народу. 

            Коли Божий народ перебував на марші до Обіцяного Краю, то одним з найефективніших способів для того, щоб зупинити народ від того, щоб він мав власну країну і благословення Божі, виявився занурення людей у розпусту – коли «осівся Ізраїль у Шіттімі, і народ зачав ходити на розпусту до моавських дочок, а вони закликали народ до жертов їхнім богам, і народ їв та вклонявся богам їхнім» (4 М. 25:1, 2). 

Народу більше не потрібна була ані держава, ані спасіння. Народ гинув у нібито веселому та приємному гріхові розпусти. Через цей гріх на народ запалав був Божий гнів і народ загинув би, якби масову розпусту не зупинили ізраїльтяни, які були вірні Богові, силою. Господь закликав ненавидіти мідіян, які вводили народ у розпусту, розбещували народ і руйнували народ і віру в грядущого Христа. Молимось, щоб і український народ якомога швидше зрозумів усю ту біду, яку несе розпуста і небезпечність тих, хто розпусту пропагує. 

Адже «той, хто злучається з розпусницею, стає одним тілом із нею» – застерігає нас Христів Апостол і далі згадує про союз чоловіка і жінки: «Бо (Господь) каже: «Обидва ви будете тілом одним». Коли ж чоловік злучається з розпусницею, то він стає одним цілим із нею – він стає з нею одним тілом і грішить проти Бога і то не лише проти Бога, але й проти власного тіла.

Апостол кличе нас: «Утікайте від розпусти». І застерігає: «Усякий-бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, – той грішить проти власного тіла», тобто, грішить проти власного життя у цьому тілі і таким чином руйнує і власне життя, і життя тих, хто з ним пов’язаний – подібно до того, як це було, коли ізраїльські чоловіки коїли розпусту з моавитянками – руйнувався цілий народ. 

Не випадково вороги християнської цивілізації одним із головних інструментів для руйнування і нашої країни, і всіх інших християнських країн обрали розпусту. Ці всі їхні шоу, де пропагується блуд, їхні гей-паради, намагання всунути в наші шкільні програми науку про збочення, і останнім часом гендерні нісенітниці спрямовані на одне – злучити українців з розпустою, відвернути нас від Христа і зруйнувати нашу країну і наш український народ – не лише наше теперішнє, але й наше майбутнє у вічності з Христом-Царем у Його святому Царстві. 

Бо ми теж перебуваємо на марші – на марші до вічного Царства Христового. Нас Господь покликав до життя в цьому Царстві. Він нас викупив нас від гріха, від влади диявола і смерті. Христос на Себе забрав усі наші гріхи і обмив їх усі до одного Свою святою і невинною кров’ю. Він помер за кожного з нас, принісши Себе Самого в повну і досконалу жертву на хресті Голгофи. Але смерть не змогла тримати вічного Бога у людському тілі. На третій день Син Божий і наш Викупитель воскрес із мертвих і в Його Ім’я ми маємо прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя. 

Апостол Павло каже нам, що наше «тіло – не для розпусти, але для Господа, і Господь – для тіла. Бог же й Господа воскресив, воскресить Він і нас Своєю силою!» Ми покликані до вічного життя в Христовому Царстві. Ми викуплені Христом і призначені Богом для вічного життя. А раз так, то хіба «узявши члени Христові, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні!» 

Зовсім ні! – такою є відповідь Апостола Христовою і такою є відповідь усіх вірних Богові християн. Адже «хто з Господом злучається, стає одним духом із Ним». Ми поєднані з Христом і ми поєднані з Життям. У Христі ми маємо прощення гріхів і вічне життя. А розпуста від’єднує від Христа і від вічного життя. 

Апостол далі нам нагадує: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?» Наше тіло – освячене, в ньому проживає Святий Дух. А розпуста – це гріх проти власного тіла і проти храму Духа Святого, а отже і проти Святого Духа, Який пробуває в цьому храмі нашого тіла. 

Ні, ми краще не будемо грішити. Натомість ми будемо перебувати у єдності з Христом і будемо шанувати храм Духа Святого, наше тіло так, як того хоче від нас Господь. А коли в нас буде з’являтись спокуса, ми знаємо, де нам знаходити силу їй протистояти. Ми цю силу знайдемо у Христі. Ми будемо звертатись до Нього у молитві і Господь – вірний і люблячий – на нашу молитву відповість. 

Ми будемо перебувати у Його Слові. І Господь Христос, благодатний наш Спаситель, нас Словом Своїм освятить і зміцнить. Ми будемо зміцнювати нашу єдність із Христом, причащаючись Його істинними тілом і кров’ю під виглядом хліба та вина у Святій Євхаристії. Ми дуже дорого куплені, нагадує нам Апостол. Ми викуплені ціною святих і невинних крові Бога Сина і самого Його життя і смерті на хресті. 

Ми не можемо як той хлопчик на питання: «Чий ти?», відповісти: «Нічий!» Бо ми належимо не Собі, а розп’ятому і воскреслому Христові. Вже тут, у цьому світі прославляймо «Бога в тілі своєму та в дусі своєму, – що Божі вони», аби й далі славити Бога у Його Царстві повіки віків, у житті вічному. Заради Христа. Амінь. 

Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь (Євр. 13:20, 21).