День Св. Апостола Хоми

Сьогодні ми згадуємо Св. Апостола Хому і дякуємо за нього Господу. Чотириєвангеліє згадує Св. Хому, як одного з Дванадцяти учнів Ісуса.  Євангеліє від Св. Івана, яке називає його "близнюком", використовує запитання Хоми для того, аби об'явити істину про Ісуса. Саме Хома запитує: "Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?" На це запитання Ісус відповідає: "Я - дорога, і правда, і життя" (Івана 14:5, 6).  Євангеліє від Св. Івана розповідає нам про те як Хома наприкінці дня, коли відбулося Ісусове воскресіння, сумнівається у повідомленні учнів про те, що вони бачили Ісуса.  Пізніше "Хома невіруючий" стає "віруючим Хомою", коли сповідує Ісуса: "Господь мій і Бог мій!" (Івана 20:24-29).  Відповідно до Передання на П'ятидесятницю Хома вирушив на схід і дійшов до Індії, де й сьогодні є група людей, які називають себе "християнами Св. Хоми".  Св. Апостол Хома був замучений за віру, померши від удару списом.

Молитва на День Св. Апостола Хоми:

Всемогутній і віковічний Боже!  Ти зміцнив Свого Апостола Хому непохитною і певною вірою у воскресіння Твого Сина.  Подай нам такої віри в Ісуса Христа, нашого Господа і Бога, аби нам ніколи нічого перед очима Твоїми не бракувало;  через Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Свтим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Йоганна Конрада Вільгельма Льое, пастиря і богослова

     Ніколи не покидаючи меж Німеччини, Йоганн Конрад Вільгельм Льое, народжений у Фюрті 1808 року, справив надзвичайно глибокий вплив на розвиток лютеранства по всьому світові. Служачи пастирем в баварському селі Ноєндетельсау, він зрозумів потребу у працівниках для далеких країв і допомогав у підготовці таких вкрай необхідних помічників, які стали місіонерами та були відправлені до Північної Америки, Бразилії та Австралії. Частина чоловіків, яких він послав до Сполучених Штатів Америки, стали засновниками Лютеранської Церкви Міссурійського Синоду, найбільшої віросповідної лютеранської церкви в США. Завдяки фінансовій підтримці пастиря Льое було засновано богословську школу у Форт Вейні, штат Індіана та вчительський інститут в Сеґіно, штат Мічиган. Льое став відомий також за його непохитну віросповідну позицію та за його незмінний інтерес до літургії і катехітики. Його відданість ділам християнського доброчинства привела до запровадження школи з підготовки дияконес і заснування домівок для людей, що не можуть про себе самі піклуватися. 

Молитва на День Св. Йоганна Конрада Вільгельма Льое, пастиря і богослова:

Отче Небесний!  Твоя любов, яку Ти виявляєш до нас у Сині Твоєму, а нашому Господі Ісусі Христі, спонукала пастиря Льое невтомно діяти, аби Твоє Євангеліє проповідувалося по всьому світові та приносило плоди у житті тих, кого Твій Святий Дух навернув до спасенної віри. Благословляй нас, аби наші серця палали любов'ю до Тебе і до наших ближніх, щоб Євангеліє лунало і з наших уст, а руки наші були наповнені доброчинством, бо Ти живеш і царюєш із Сином, і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Прабатьків, Адама та Єви

     Сьогодні ми дякуємо Господу за наших прабатьків - Адама та Єву. Адам був першою людиною, створеною на образ Божий і йому було дано панування над усією землею (Буття 1:26).  Єва була перша жінка, створеною з одного з Адамових ребер, аби бути його супутницею та помічницею (Буття 2:18-24).  Бог розташував їх у Саду Еденському, щоби вони, будучи Його представниками, піклувалися про творіння.  Та вони покинули Боже Слово і занурили світ у гріх (Буття 3:1-7).  За цей непослух Бог із Саду їх вигнав. Єва страждатиме від болю в час народження дітей і буде роз'ятрюватися через покору Адамові.  Адам буде трудитися посеред терну та осоту і повернеться в порох земний.  Але Бог обіцяв, що Насіння жінки розчавить голову змія (Буття 3:8-24). Гріх увійшов був у Боже досконале творіння і змінив його аж до того часу, допоки Бог не відновить його через Христа.  Єва - праматір людського роду, Адам же - представник усього людства і гріхопадіння, як пише апостол Павло: "Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть" (1 Коринтян 15:22).

 

Молитва на День Св. Прабатьків, Адама і Єви:

 

Господи Боже, Отче Небесний!  Ти створив Адама на Свій образ і дав йому Єву за помічницю, а після їхнього падіння в гріх Ти обіцяв їм Спасителя, Який роздушить міць диявола.  Милосердям Своїм порахуй нас серед тих, що вийшли від великого горя з печаткою живого Бога на чолі і одежі яких були вибілені у крові Агнця.  Заради Ісуса Христа, нашого Господа.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Молитва на Новий рік

  Дорогий Спасителю і Господи, я хочу розпочати цей рік зі Твоїм Ім’ям. Через це прошу Тебе – будь моїм Провідником, вказуй мені завжди на просту дорогу, оберігай від небезпек духовних і тілесних. Захисти мене від спокус гріха і допоможи мені позбутися усіх сумнівів. Нехай скорботи, смутки та страх за майбутнє не порушують спокою душі, який Ти здобув для мене, страждаючи на Голгофі. Скеровуй мої кроки на дороги праведності і не забирай від мене Своєї благодаті.

Не полишай Своїх дітей, де б вони не перебували, і допоможи їм у турботах і справах. Прости нам всім і кожному наші численні гріхи через Твою очищаючу та дорогоцінну кров. Подаруй мені і всім, хто любить Тебе, силу жити та перемагати гріх щодня.

Вічний Спасителю, дай Церкві Твоїй зростати і квітнути вічно. Поширюй Твоє спасенне Євангеліє ще далі. Збережи мир між народами, аби ніщо не заважало Твоєму посланню миру іти все далі цілим світом. Дай мені щастя жити в мирі з усіма людьми, уникнути суперечок, сварок і ненависті. Пошли мені непорушну віру в Тебе – мого Спасителя і Царя. Нехай цей рік буде ще одним роком благодаті для мене і всіх, хто Тебе любить. В Ім’я Ісуса Христа. Амінь.

Молитва напередодні Нового року

     Отче небесний!  Ти весь час піклуєшся про душі всіх людей.  Простягни Свою всемогутню руку та захисти мене від нещасть, коли я ввійду в новий рік благодаті. Відмежуй мене від шкоди і небезпек, які можуть зустрічатися мені на шляху.  Захисти мене від нещасних випадків і хвороб, і вбережи мене в спасенній вірі, яка зробить мене переможцем над будь-якими спокусами, сумнівами та невірством.

     Сьогодні я згадую про свої гріхи та переступи і прохаю Тебе - у ласці Твоїй і любові обмий їх усі без винятку дорогоцінною кров'ю мого Спасителя. У доброті Своїй наближуй мене до Себе, аби я міг ходити дорогами праведності. Хай моєю радістю і скарбом буде мир розуму та надія на небеса.

     Збережи в нашому суспільстві Своє спасенне Євангеліє і вчини успішною працю Церкви, яку заснував Твій Син, Ісус Христос, аби всі до останнього краю землі знали, що немає під небом іншого Імені, яке спасає, окрім Імені Сина Твого, нашого розп'ятого Спасителя і Господа.

     Боже!  Ти єси зажди добрим до мене у ласці Своїй.  Ти прощаєш мені гріхи мої щодня. Зішли мені благодать, аби в новому році я непохитно перебував у спасенній вірі і продовжував свій шлях, як дитя Твоєї родини, за допомогою Ісуса Христа, мого вічного Викупителя.  Амінь.

З Молитовника

День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків

   Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Даниїла. Даниїл і троє юнаків, Шедрах, Мешах і Авед-Неґо належали до еліти народу Юдеї, який було забрано у вавилонську неволю. Але навіть у чужому краю вони залишалися вірні єдиному правдивому Богові у своїй побожності, молитві та житті. Через таку непохитну вірність перед обличчям поганського ідолопоклонства, трьох юнаків було вкинуто у розпалену піч, з якої вони були врятовані Господом і вийшли неушкодженими (Даниїла 3).  Подібним чином Даниїла було вкинуто до лев'ячої ями, з якої він також був урятований (Даниїла 6).  Благословенні у всіх своїх починаннях Господом - і, незважаючи на ворожнечу деяких людей - Даниїл і троє юнаків піднялися до високих посад у Вавилоні (Даниїла 2:48-49; 3:30; 6:28).  Зокрема, Даниїлові Господь об'явив тлумачення снів і знаків, які давалися цареві Навуходоносорові і цареві Валтасарові (Даниїла 2, 4, 5).  Самому Даниїлові Господь дав видіння останніх часів.

Молитва на День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків:


Господи Боже, Отче небесний!   Через чудесне втручання ангела, Ти врятував Даниїла з лев'ячої ями, а трьох юнаків із розпаленої печі. Спаси нині й нас через присутність Ісуса, Лева з племені Юди, Який подолав усіх ворогів наших через Свою кров і забрав усі гріхи наші, будучи Агнцем Божим, Який править тепер із небесного престолу з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і по віки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Проповідь на неділю праотців

ДО ХРИСТА ТА ЙОГО СЛОВА!

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх, щоб Його запитати: «Чи Ти – Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» Ісус же промовив у відповідь їм: «Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина... І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!» Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: «На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його? Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Адже ж ті, хто носить м'яке, по палатах царських. По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, навіть більш, як пророка. Бо це ж той, що про нього написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!»  (Євангеліє від Св. Матвія 11:2-10).

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, хтось був сказав, що спокуса – це диявол, який шепче крізь замкову шпаринку в дверях, а піддавання спокусі – це відчинення дверей навстіж і запрошення, аби він почувався, як вдома.  Господь застерігає нас, аби ми не спокушалися.  Власне кажучи, прохання Господньої молитви містять і такі слова:«І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого».

Спокус існує безліч і всі вони – небезпечні.  Всі вони можуть закінчитися гріхом, жахливі наслідки якого будуть відчуватися часто не лише в сумлінні, але й у житті, не лише декілька хвилин або годин, але й днями, роками, а то й навіть до кінця життя. Але, певно, найгрізнішою спокусою є спокуса, засумніватися у Христові, зневіритися в Синові Божому.

Якщо ще декілька століть тому, особливо в країнах, де християнство було офіційною релігією, нарікати на Христа, говорити про Нього всякі нісенітниці було би просто неможливо. І диявол мусив діяти приховано через різноманітних фальшивих учителів, то сьогодні в його руках перебувають потужні засоби масової інформації. Він говорить через радіо, намагається зачарувати глядачів різноманітними фільмами та телепередачами з телевізорів та комп’ютерних моніторів, друкує статті в популярних газетах і журналах і навіть навчає наших дітей у школах. Згадайте лишень сумнозвісну теорію про еволюцію. 

Про наш час ми чуємо велике застереження від Господа у Книзі Об’явлення (12:12): «Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!»  Час повернення Христа у славі невідворотно наближається і тому диявол, каже Господь, буде все більше лютувати, намагаючись загубити наші душі, тобто знищити нашу християнську віру.

Про те, наскільки ви піддалися його нападам і спокусам лукавого, ви може судити з того, наскільки ви погоджуєтеся з тим, що світ говорить про Христа і наскільки ваш погляд збігається з тим, що промовляє Слово про Божого Сина.  Про те, наскільки ви піддалися спокусам диявола ви можете судити з того, наскільки ви надієтеся на Христа, наскільки ви довіряєте Йому і як сильно ви хочете бути з Ним і з Його Церквою в неділю, таку звичайну неділю, як сьогодні.

Ви можете судити про вашу резистентність спокусам нечистих духів також з вашого молитовного життя – як часто ви молитеся і то не просто молитеся за власні потреби, але й за духовні благословення, а ще за інших людей, за українську владу, за нашу країну, за наших одновірців і усіх інших ближніх. 

А ще – як ви особисто чините публічний опір власними словами та вчинками усій цій шаленій диявольській антихристиянській пропаганді та діянням Останнього Часу – часу перед поверненням Христа Спасителя? Як часто ми в нашому укріпленому замку, за броньованими дверима лютеранської віри чуємо шепіт диявола і навстіж прочиняємо йому двері, дивуючись потім із наслідків нашої власної податливості та забудькуватості про Божі обітниці?

Сьогоднішній наш євангельський текст показує, що спокуса сумніву часом закрадалася в серця учнів навіть таких великих проповідників, як Предтеча Христа – Івана Христителя.  Іван не вагається у Христі.  Він не сумнівається в ньому.  Але він обмежений стінами в’язниці, в яку його запроторено саме за проповідь Божого Слова. Він бачить вагання своїх учнів. І якби він був нас свободі, то він просто сказав би їм: «Любі браття мої, любі мої учні, ходімо до Христа і ви почуєте, і побачите на власні очі Того, Кого бачив Я і про Кого Я засвідчив і засвідчую, що Він – Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере».

Але нині пророк зробити цього не може. Тому він робить те, що робив завжди.  Він робить те, що робив кожен пророк у Старому Заповіті.  Він робить те, що робитимуть усі Апостоли Христові.  Він робить те, що повинні робити усі проповідники і пастирі, які називають себе християнськими проповідниками, пастирями і єпископами. Він вказує на Христа.  Він чує про Його чуда. Він радіє чудами Христовими.  Його радість множиться, бо Він знає, що Бог ніколи не підводить.  І через це він відправляє Своїх учнів просто до Христа. 

Він хоче, аби й вони, як він колись біля Йордану, на власні очі побачили Месію і почули Його.  Він хоче, аби вони, перестали слухати нашіптування диявола через замкову шпаринку і поставили перед Месією запитання: «Чи Ти – Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» Іншими словами: «Чи Ти – справжній Христос?  Чи Ти – справжній Спаситель? Чи Ти – Той, про Кого проповідували всі без винятку пророки? Бо ми ждемо саме на Нього, на Того, на Кого вказують усі пророки».

Іван знає, до Кого посилати в час сумніву. Предтеча становить чудесний взірець для кожного з нас, як у вірі, так і в діянні. Він не мовчав про гріх. Сучасна українська історія з журналістом-правдолюбом, Григорієм Гонгадзе, є лише тьмяним і дуже невиразним повторенням того, що було сталося із Іваном Христителем. Іван не боявся докоряти Іродові. Через це він у в’язнці.  Іван не боявся проповідувати Закон і засуджувати гріх.  Йому байдуже було на особу.  Він проповідував те, що каже Бог.

Але розкаяним і тим, що сумнівалися і вагалися, він проповідує Христа.  Він вказує на Нього. Він відправляє усіх у сумніві, у ваганні, усіх засмучених до Христа, Який дещо пізніше Сам каже: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм» (Мт. 11:27, 28). 

            А шукачам істини Христос відповідає: «Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина... І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!» Відповідь Сина Божого – це слова іншого великого пророка, який жив за 700 років до Івана Христителя – Св. Ісаї. Слова цього пророка ми вже сьогодні чули під час читання Писання зі Старого Заповіту.  Ісая використовує в своєму тексті майбутній час. Бо те, що він пише про Месію, має ще настати.  Ісая бачить це виразно, наче на власні очі, але бачить це в майбутньому. Проте для Христа цей час – теперішній. Бо весь майбутній час пророків, усього Писання, стосувався і стосується Його особисто.

Христос – теперішнє. Як колись у тій пісні «Есть только миг меж жду прошльім и будущим – именно он назьівается жизнь».  Христос – життя.  Христос – справжнє життя і життя подостатком. І Він – виконання усіх пророцтв і сьогоднішнього пророцтва Ісаї зокрема. Він майбутнє робить реальністю і перетворює майбутній на час на теперішній і проголошує виконання пророцтв Ісаї: «Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина...»

Поспішайте, любі Іванові учні!  Перекажіть вашому любому вчителеві ці слова, адже «повторение – мать учения». Хай ці слова зміцнять вашу віру в Христа і хай ця віра принесе рясний плід у вашому житті і приведе вас у життя вічне, яке для вас і для всіх здобуває Той, до Кого вас направив Іван Христитель – Той, на Кого він вказував вам біля Йордану і продовжує вказувати сьогодні зі сторінок нашого Євангелія.

Його віру сьогодні ставить за приклад нам Месія.  Христос ставить нам за приклад Іванову проповідь, Іванову рішучість, Іванову відповідь на сумнів, на спокусу – той улесливий шепіт диявола крізь замкову шпаринку. Христос Господь ставить усім нам за приклад Іванову відповідь на будь-яку серйозну проблему і будь-який виклик: показувати на Христа, відправляти про Христа, свідчити про Христа.  Всяке інше послання крім Євангелія лише посилить сумнів. Всяке інше послання - порожня балачка, а то ще й мертва вода. Але спасенну віру творить і зміцнює її в час сумніву лише Євангеліє Христове, незважаючи на те, чи проголошує його Ісая, а чи Іван Христитель.

Через це Івана так хвалить сьогодні наш люблячий Господь: «На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його? Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Адже ж ті, хто носить м'яке, по палатах царських».  Хліба і видовищ хотіли давні римляни. Здається там слід шукати витоки парадигми сучасного туризму. Але біля Йордану нічого особливого не було. Вода, очерет і чоловік, одягнений не на показ мод.  Не за тим ходили євреї до Йордану.

«По що ж ви ходили?»,  – продовжує Ісус, «Може бачити пророка? Так, кажу вам, навіть більш, як пророка. Бо це ж той, що про нього написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!»  Іван мав те, що не мали інші – Слово Боже, чисте, непорочне, могутнє, живе і діяльне. Ним він готує дорогу для Христа.  Він – особистий Божий посланець, Божий ангел, Божий посол, який безупинно, аж до останньої миті свого життя, представляє Творця. 

Іван – той посланець, який проголошує Закон і чудесне, солодке, втішливе Євангеліє із перстом, звернутим на Христа: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!»  Мій гріх і ваш гріх, і гріхи та провини усіх людей, які жили до Христового розп’яття і живуть після Його воскресіння. І це послання про Божого Агнця, Який нас любить від початку створіння, до останнього Його подиху на хресті, до останньої Його краплини крові на Голгофі, втішає нас вірою, яку це слово породжує у наших серцях, котра спонукає нас горнутися до Христа, особливо в час сумніву і будь-якої спокуси, на які такий щедрий сьогоднішній лукавий світ і розлючений сатана, якому залишається все менше днів, аби провокувати нас до гріха.

Послання Ісаї, послання Апостолів, послання Івана Христителя – одне й те саме: Христос – обіцяний Месія і Спаситель світу. Він забрав усі ваші гріхи на Себе. І пам’ятайте, що навіть коли ваша віра почала хитатися або ви впали у спокусу, Він хоче, аби ви не загинули, а жили вічно.  Чому? Бо Він вас любить.  Він помер за вас.  Він воскрес для вас.  Він зробив це, аби сьогодні ви у каятті та вірі, змогли отримати прощення ваших гріхів і отримали запевнення про це прощення, споживаючи Його істинне тіло та п’ючи Його істинну кров у Святій Євхаристії.  Щоби в кінці, коли скінчаться всі дні цього лукавого світу, ви змогли би взяти участь у набагато величнішому банкеті – воскресінню і вічному житті у Царстві Божому.

До воскресіння усіх мертвих і вічного життя віруючих у Христовому вічному Царстві залишилося ще менше часу. Бо ще один, на цей час 2013 світський рік, рік від Різдва Христового уже підходить до кінця і Христос у славі ще ближче, ніж був торік. А з Ним і воскресіння, і переміна тіла, і життя вічне.  А до того часу робімо із власними сумнівами та сумнівами наших друзів так, як робив Іван Христитель із сумнівами його любих учнів – направляймося самі і направляймо інших до Христа та Його Слова. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами!

Діти, немовлята та духовне молоко

З уст дітей й немовлят учинив Ти хвалу ради Своїх ворогів, щоб знищити противника й месника (Псалом 8:2).

     Під «дітьми» Він не має на увазі маленьких дітей, які не можуть розмовляти (бо якщо вони мають говорити та проповідувати Слово, то вони мусять розмовляти), а простих, наївних, нехитрих людей, котрі нагадують немовлят у тому, що відкладають усякий розум, а хапаються за Слово, приймають його у простій вірі і дають, аби Бог їх вів і спрямовував наче дітей.  Такі люди також – найкращі вчені і учні в Христовому Царстві, як і Сам Він каже в Матвія 11:25: «Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив». У Псалмі 19:7 Давид каже: «Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє».  І Псалом 119:130: «Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить».

     Під «немовлятами» Він не має на увазі тих, що лежать на материнських грудях і смокчуть молоко, а тих, що наче немовлята, які горнуться до чистого, незмішаного Слова, без додатків людських снів і думок.  Бо так само, як новонароджене немовля вдовольняється молоком своєї матері, так і ці люди не шукають якоїсь іншої їжі для душі окрім чистого, неспотвореного Євангелія Христового. Таким чином Св. Петро каже (2:2): «Немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока». Він називає Євангеліє «духовним» молоком, яке треба приймати душею і «щирим» молоком, яке треба осягати не відчуттями, а чистою вірою. Через це слово «діти» виключає у справах віри всякий людський розум, а слово «немовлята» виключає усяке спотворення Слова і фальшиве додавання людських думок.

Мартін Лютер, З тлумачення восьмого Псалма

Коли єпископів слухають, а коли не слухають

     Коли єпископи навчають Слову Божому чисто та неспотворено і приписують виконувати те, що Христос наказав, тоді їхня влада схвалюється Христом (Лк. 10:16; Мт. 10:40; 1 Сол. 4:8).
     Коли ж вони навчають чомусь чи наказують щось таке, що суперечить Слову Божому або без наказу та божественного Слова нав'язують щось як необхідну службу Богові, тоді пам'ятаймо про вказівки Христа та Павла ((Лк. 12:1; Мт. 15:9; Кол. 2:20-22; Гал. 5:1).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Нагорода доктора Роберта Рана

В листопаді місяці Інститут Історії "Конкордія" (Сен-Луїс, штат Міссурі) вручив Превелебному Докторові Робертові Рану, Засновникові і виконавчому директорві Фундації "Лютеранська спадщина" Нагороду Похвали за його автобіографію "Ісус ніколи не підводить" (Jesus Never Fails).  В листі до пастиря Роберта Рана, виконавчий директор Інституту Історії "Конкордія", Превелебний Леррі Лампе пише: "Після ретельного розгляду та обговорення робіт, комітет з нагород, обрав Вашу працю, як взірцевий матеріал, написаний для кращого розуміння американського лютеранства".  Ми вітаємо доктора Роберта Рана з цією нагородою і зичимо йому многая і благая літа та дальших звершень в царині богослов'я і християнського книговидавництва!

Світлини: Пані Донна Ран, пан Джефф Ран і Доктор Роберт Ран. Книга "Ісус ніколи не підводить". Доктор Ран отримує нагороду. Доктор Роберт Ран в приміщенні Інституту Історії.

Найкращий і найбільш огидний в очах Божих

Найпривабливіший в очах Божих не той, хто здається найпокірнішим сам собі, а той, хто бачить себе як найбруднішого і найпорочнішого. Причина полягає в тому, що він ніколи не бачив би свого бруду, якби не був просвітлений у глибинах свого єства святим світлом.  Та коли він має таке світло, то він – привабливий і чим яскравіше це світло, то тим привабливішим він стає. А чим яскравіше світло він має, то тим більше бачить себе як огидного та негідного.  Тож це правда – той, хто найпорочніший у власних очах – найгарніший в Бога і навпаки – той, хто дивиться на себе як на найгарнішого – перед Богом цілковито огидний, бо йому бракує світла, аби себе побачити.  Таким чином блаженна Діва каже: «Зглянувся Він на покору Своєї раби» (Луки 1:48).

Мартін Лютер, З лекції на 51-ий Псалом

Єпископи - не бунтівники і не розкольники

У наш час ми не маємо іншої заповіді крім цієї: «Тож ідіть і зробіть учнями всі народи» (Мт. 28:19).  Це діє до кінця часу і не пов’язане ні з людиною, ні з місцем. Папа привласнив ці слова лише собі самому, вважаючи, що лише він має навчати та христити.  Обґрунтував він це словами: «Ти – Петро» (Мт. 16:18).  Але ми відводимо людей Папи від нього, ми проповідуємо проти нього і засуджуємо його. А нас, звісно, таврують, як бунтівників. І вони кричать: «Кругом був мир і спокій, а тепер християнський світ роздертий. Коли когось відчужують від папи, то це дорівнює відчуженню від Християнської Церкви».  Це нелогічно. Ми питаємо: «Що ж сталося з усіма тими християнами, які жили та померли до апостольської ери та перед тим, як постало папство?  Жоден вчитель церкви не вчив краще від Августина. Ми питаємося: Він що – корився Папі? Було би дуже погано, якби ми не мали Августина, тоді інші церковні отці полишили би нас у великій біді. Августин вів нас і навчав краще ніж Папа з усіма його декреталіями.  Папа ні сном, ні духом про це не відав, коли Августин був уже Єпископом Гіппону. Папа відчужує дорогий народ від Христа, Голови Церкви, кажучи: «Хрищення, Відпущення, Святе Причастя і Євангеліє не принесуть вам жодної користі, допоки ви не отримаєте їх від мене».  Як на вашу думку, зреагує на це Августин?  Він відповість: «Я та інші єпископи роздавали Святе Причастя і ми проповідували без папського дозволу та повноваження».  Тоді чому ти, Папо, починаєш волати, що ми від тебе відчужуємо християнський світ або, що ми не радимося з тобою в питаннях роздавання Таїнства?  Якщо твої претензії вірні, тоді треба на всіх дивитися, як на бунтівників – на Амвросія, Августина, а також на єпископів у Греції та на всіх інших у світі, які не спрямовують людей до Папи, а до Христа, кажучи: «Христос охрищує вас; Він навчає вас Євангелію і також відпускає ваші гріхи». Таке наше проголошення й сьогодні.  Отже, ми не розкольники. Той факт, що ми ігноруємо Папу, справи не стосується. Ніхто не розчленовується, крім повії в кармазинові, синагоги сатани в Римі (Об. 2:9), незважаючи на все їхнє завивання.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

Лютерани і кальвіністи - погляд на Sola Scriptura

     Виходячи з того, що Церква є володінням Євангелія, вона може і повинна управлятися цією самою силою, якою вона створена, поширена і збережена, - Євангелієм.  Звісно, це обов'язково включає також проповідування Закону як Божого "дивного" діла. Але християнин як нове створіння, і так само Церква як Церква, правиться, тобто годується і доглядається Христом через Його Слово Євангелія і Таїнства. 
     В цьому полягає суттєва відмінність між лютеранським і кальвіністським розумінням "Sola Scriptura", тобто авторитету Божого Слова на противагу людським традиціям. Лютеранська Церква сповідує Біблію, що вона по суті є Божою благодатною Книгою про Його Сина, Ісуса Христа, тоді як кальвінізму не відоме ніяке радикальне розрізнення між Законом і Євангелієм, а отже в нього є тенденція прочитувати Біблію, значною мірою, як правила для поведінки з Божественно приписаною формою церковної організації.

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

Велич під прикриттям слабкості

      Моя віра бачить Христа у Його величі. Там володіє Він чудесною владою і славою – там перед Ним мусять мовчати фарисеї, гріх, смерть і диявол. Але тут Він виявляє Себе таки же низьким як будь-яка інша людська істота. Той, Хто в іншому випадку топче пекло, Хто виганяє диявола та всякі земні сили, перед Яким усі люди – прості бульбашки і перед Яким тремтять смерть і пекло – тут Він кидає країну і втікає від фарисеїв!  Доказ Його божественності криється у тому факті, що Він дає життя. Доказ того, що Він – не примара або удавана людська істота криється в тому, що Він набуває журбу, слабкість і страх. Він діє як справжня людина. Таким чином Св. Павло проголошує в другому розділі Филип’ян: «Він набув вигляд слуги.  Він став кволим, Він їв і пив, аби видно було, що Він – правдива й природна людина» (2:6-8).  Все це Він робив для того, аби притягнути нас до Себе. Він хоче, аби ми визнавали, що цей бідний, слабкий і покірний Муж – всемогутній і вічний Бог.  Тому через те, що ми не можемо перенести того, як Бог промовляє у Своїй величі, то Він покірно прийняв плоть і кров, набуваючи не лише нашу природу, тобто плоть і кров, але й усю кволість, якою вражене тіло і душа, як-от: страх, сум, гнів, і ненависть.  Це справді ховає й прикриває Його божественну велич!  І це нам проповідується.  Нам сказано, що Він був слабкий – що Він був як будь-яка інша людина в тілі та душі, і Він впокорився всі людським слабостям, терпів голод та спрагу, відчув усі потреби плоті та крові.  У цій слабкості виявляє Себе правдивий і вічний Бог. Для мене Він упокорюється і для мене нарешті Він розп’ятий, хоча й водночас Він – правдивий Бог, Який викупляє мене від гріха та смерті.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана