Пахнути для Бога: проповідь на Вербну неділю

                          ПАХНУТИ ДЛЯ БОГА

  (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому! А дехто обурювались між собою й казали: «Нащо таке марнотратство на миро? Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати». І нарікали на неї. Ісус же сказав: «Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені. Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте. Що могла, – те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон... Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!» (Євангеліє від Св. Марка 14:3-9). 

            Мир вам усім у Христі! Амінь (1 Петр. 5:14). 

Дорогі брати і сестри, напевно всі ми користуємось якимись парфумами. Цей чудовий людський винахід – справді Божий дар, аби прикрасити наш світ. Чудові парфуми – наче гарний витвір мистецтва. Не випадково за них платять добрі гроші і використовують на подарунки. Так було з давніх давен. Як ми чули в нашому Євангелії парфумами користувались ще за тисячі років до Різдва Христового. Адже і тоді, і нині всім нормальним людям хочеться пахнути приємно, правда ж? 

Але наша євангельська подія відбувається у Страсний Тиждень, який розпочинається із нашої Вербної неділі – неділі Входу Господнього до Єрусалиму.  Після того, як народ привітав Царя Юдейського, Сина Давидового, віттями з дерев та устеляючи своїми одежами Його дорогу і, коли старші народу вимагали, аби Син Божий змусив замовкнути радісний народ, відбувся банкет у Віфанії, у домі Симона. 

Писання називає Симона слабим на проказу, маючи вочевидь на увазі його минулу хворобу, від якої зцілив його був Господь Христос. І ось, коли відбувався банкет, про гостів якого нам відомо мало, але відомо, що там окрім господаря дому та Господа Христа, були учні, то до Спасителя підійшла одна жінка. З інших євангельських оповідей ми розуміємо, що це була Марія, сестра Марти та Лазаря, яка була відома своїм глибоким інтересом до Божого Слова. Адже вона була «обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї» (Луки 10:42). 

Для Марії Христос і Його Слово – найцінніше, що є в цьому житті. Христос і Його Царство є для неї найвищим пріоритетом. І ось вона підійшла до Христа, в руках «алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира». Миро – це відповідник наших сучасних парфумів, а те, що миро було нардове, означало, що парфуми були імпортні, привезені, можливо, з далекої Індії та ще й були дуже цінними. 

Хтось був проводив порівняння і прийшов до висновку, що їхня цінність на наші гроші була б біля півмільйона гривень. Непогані парфуми за півмільйона гривень! Але де могла Марія взяти такі гроші? Очевидно, що вона була не бідною людиною і походила з родини, яка могла в себе приймати Господа з Його учнями, піклуючись про них і накриваючи для них стіл.  Але навряд чи Марія була настільки багатою, аби розкидатись грошима. Гроші для неї теж мали свою вартість. 

Проте для Марії не було нікого і нічого ціннішого за Христа і за Його Євангеліє, яке вона слухала, вивчала, берегла у своєму серці та довіряла всьому тому, що казав Господь. «Тож розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому!» Пахощими любими для Господа були жертви, які народ приносив Йому у вірі. Пахощі від Марії були пролиті на Господа і вони наповнили весь дім. 

Але ці пахощі були любі не всім. Серед учнів починається нарікання. Знову ж таки Євангеліє від Марка славиться своєю лаконічністю, але Апостол Іван у своєму Євангелії вказує на того, хто ініціював ці нарікання. Це був Юда. Якщо Апостол Петро був речником Апостолів у всьому, що стосувалось віри, то Юда, як-то зазвичай роблять популісти, став речником диявола і всіх його ідей про те, як то можна гроші призначені Божими людьми для Христа і Його Слова, можна використати на різноманітні, набагато корисніші, за їхніми словами, проекти. 

Якщо Марія виливає пахощі на Христа, то Юда виплескує бруд і сморід нібито на Марію, але насправді весь свій чорноротий бруд він спрямовує на Божого Сина, із себе ж вдаючи доброго доморядника. О, який Юда ощадливий і принциповий! Він ще й сміливий і відважний!  Він не боїться почати критики такого марнотратства! 

Ми чуємо, що за розвіювання його бруду беруться навіть деякі Апостоли, то ж чи повинні ми дивуватись із того, що популісти часто притягують більші натовпи, аніж ті, що говорять щиру правду, адже речники бідних, які дуже хочуть стати багатими і то стати швидко – завжди популярніші. Сьогодні Юда – речник бідних. А ті, що підтримують Юду, вони ж не думають, що вони виливають бруд на Христа. Вони думають, що критикують Марію і то критикують її справедливо, за її марнотратство. 

Справжнім натхненником популістів є диявол. Він дуже підступний, вмілий і навіть абсолютно майстерний маніпулятор. Ось так через Юду він спрямовує атаку нібито на Марію, але вістря атаки спрямоване насправді на Христа, це, мовляв Він грабує і обдирає бідних. А Юда? А він один знає, як треба робити правильно! І він не боїться про це говорити! Всі хто повівся на вудочку Юди, повелися ганебно. 

Господь розуміє, що метою атаки є Він, але Він захищає не Себе, а Марію. Як Він завжди також захищає нас. Він виносить Свій святий вирок: «Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені». Любі брати і сестри, істинних віруючих будуть часто атакувати як відверті безбожники, так і люди, що піддаються їхнім впливам. Проте ми знаємо, що ми належимо Христові, а отже вони атакують нашого Господа. А Він нас завжди захистить. 

Тож Господь хвалить Марію і захищає її, і схвалює її добрий учинок. А в чому добро цього вчинку Марії? Господь далі пояснює: «Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте. Що могла, – те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон...» 

Ми пам’ятаємо як учнів лякали слова Господа про грядуще розп’яття. Їм не подобалось чути те пророцтво. Їм подобалась ідея про відновлення Царства Ізраїлю, а не пророцтво про муки і смерть Христа. Вони навіть протестували проти такого пророцтва. Вони воліли б затуляти вуха від таких слів Божого Сина. Але не Марія. 

Вона, на відміну від Апостолів, дуже серйозно сприймала слова Господа про Його грядущі муки, розп’яття, смерть і воскресіння. І маючи сильну віру в слова Христа, вона також бачила, що час Голгофи стрімко наближався. Вона вірувала, що Ісус – це Ягня Боже, що на Себе бере гріх світу – усі гріхи світу і Маріїні гріхи теж. 

Ми знаємо, що пройде всього декілька днів і Божого Сина перше заарештують Його священики, а потім передадуть Його в руки язичників і Він понесе всі гріхи світу, всі ваші і мої гріхи на хрест Голгофи. І на хресті Він обмиє Своєю святою і невинною кров’ю всі наші гріхи та провини. Господь помер за кожного з нас, любі брати і сестри, аби наші гріхи були прощені. І Господь воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя. 

Тож Марія вірує в пророцтва Христа про розп’яття, смерть і воскресіння. Ось чому вона настільки відважно скористалась нагодою намастити Його на день похорону тоді, коли всі Апостоли з усіх сил гнали від себе погані, з їхнього погляду, думки про хресні пророцтва Спасителя. 

А Марія їх не гнала. Вона любила Слово, в Слові Христового перебувала, Слово Христове берегла і діяла відповідно. Христос віддає найдорожче – Своє життя за Марію і за кожного з нас. І Марію найдорожче віддає Христові. Марія проливає пахощі на Христа. Пахощі з Христа линуть і на Марію і заповнюють весь дім. 

А з рота Юди виливається лише сморід брехливості та інсинуацій. Він діє відповідно до плану свого повелителя, диявола. А диявол наче шепче не лише Юді, але й усім людям: «Не витрачайся особливо на Христа і на Його Слово, на проповідування, на Таїнства. Є набагато важливіші речі!» 

            Але чи є щось важливіше від Христа і Його Євангелія? Немає! Бо Христове Слово і Його Таїнства – це Засоби Благодаті, через які Бог творить нашу віру, а з нею і через нею дарує прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя! Коли ми цінуємо Христа і Його Євангеліє так як їх цінує Марія, ми тоді діємо і як віруючі люди, і в найкращих своїх інтересах, і в найкращих інтересах нашого народу, і цілого людства. Бо бідні будуть посеред людства завжди. І справді добра допомога буде линути до них від віруючих людей, які люблять Бога. 

            Господь, захищаючи Марію, хвалить її і каже: «Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!» Євангеліє після воскресіння і вознесіння Сина Божого проповідується по цілому світові. Так само на пам’ятку про Марію проповідується про те, що зробила Марія для Спасителя. А її вчинок справді був, як пахощі любі для Господа. 

            Тож і сьогодні ми читаємо це Євангеліє в нашій церкві. Ми чуємо цю євангельську проповідь і згадуємо Марію, і хвалимо її разом із Христом, бо вона віддала Христові масу ресурсів і зусиль, зазнавши при цьому жахливої атаки від невіруючого Юди, цинічного злодія і популіста, а також від віруючих Апостолів, які настільки легко повелися на чергову приманку диявола і власної грішної плоті. 

В своєму другому листі до віруючих у Коринті Апостол Павло писав: «А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці! Ми-бо для Бога –  Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть, для одних-бо –  смертельна запашність на смерть, а для других – запашність життєва в життя» (2 Кор. 2:14-16). Господь часто порівнює життя і пожертви віруючих із запашністю, із пахощами любими. 

Пахощі Маріїного мира, вилитого з любові до Бога та вдячності до Христа, полинули з Христа на весь дім і насправді на весь світ. Хай і наша віра буде подібною до віри Марії, і хай наші пожертви приносяться у такому ставленні – в ставленні любові, віри та вдячності до Христа. Хай і вони будуть пахощами любими. Для Христа і заради Христа. Амінь. 

Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь (Євр. 13:20-21).

Духовна сліпота бажає радше бачити, а не вірувати

 Оскільки папство будує Церкву на якомусь місті та якійсь особі, то воно стало головою і джерелом усіх сект, які послідували за ним і визначають християнське життя через споживання і пиття, одяг і взуття, тонзури та волосся, місто та місце, день і годину. Бо духовність і святість папської церкви саме таким і живе... Цей орден поститься у цей час, а той - в інший; цей не їсть м'яса, а той не їсть яєць, цей носить чорне, а той - біле, ці - картузіанці, а ті - бенедиктіанці і ось так вони далі намножують незліченну кількість сект і звичаїв, а тим часом віра та християнське життя розвалюються. І все це - наслідок сліпоти, яка бажає радше бачити, а не вірувати в Християнську Церкву та прагне шукати благочестивого християнського життя не у вірі, а в ділах, про що й Св. Павло так багато пише в Колосян (2). Це все загарбало Церкву, а сліпота утвердила уряд Папи. 

Мартін Лютер

Судова природа Божого виправдувального дару

 Рівноцінність виправдання і прощення означає судову природу Божого виправдального дару благодаті - втім є один аспект, який виходить за межі строгого судочинства: створення самої виправдувальної віри. Щойно Дух творить віру через Євангеліє, як ця віра повністю отримує і привласнює виправдання і продовжує це робити далі. Тож Стаття Ауґсбурзького Віросповідання про прабатьківський гріх навчає, що всі є грішниками і загублені та засуджені, хіба що вони "відродяться через Хрищення і Святого Духа" (АВ ІІ, латинський варіант; німецький каже: durch die Tauf und heilgen Geist). Тут зрозуміло, що і - епексегетичне. Мається на увазі одне відродження, а  не два.

Курт Маркворт

День Св. Лукаса Кранаха і Альбрехта Дюрера, художників

  Сьогодні ми дякуємо Господу за двох митців: Лукаса Кранаха (1472-1553 р. р.) і Альбрехта Дюрера (1471-1528 р. р.). Лукас Кранах був близьким другом Мартіна Лютера і визначним художником-портретистом. Він також прославився вівтарними полотнами та різьбою по дереву. Альбрехт Дюрер, мешканець Нюрнберга, який був найбільш ученим із художників епохи Відродження, палко підтримував Мартіна Лютера. Він так само прославився картинами та різьбою по дереву. Ці двоє митців у своїх творах відображали славу, велич, благодать і милосердя нашого Триєдиного Бога. Ілюстрацією сьогодні служить твір Лукаса Кранаха "Закон і Євангеліє".

     Молитва на День Св. Лукаса Кранаха і Альбрехта Дюрера, художників:

    Отче Небесний! Ти - Податель усякого добра і всіх талантів. Ти дав чудесні таланти Твоїм усиновленим дітям, Лукасові та Альбрехтові, і таланти ті вони використовали на славу Твого Святого Імені та на будування Твоєї святої Церкви.  Прийми нашу подяку за талановитих дітей Твоїх і благослови нас, аби й ми всі наші дари та таланти використовували Тобі на славу і нашим ближнім на добро. Через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

Про що ми повиннні молитись

Ми не можемо і не повинні просити в Бога те, що Він заборонив і що суперечить Його волі. До того ж, Сам Христос у формулі молитви, яку Він дав Апостолам, показав, якою є ця Божа воля або ж, що Він хоче, аби ми просили (Матвія 6:9; Луки 11:2). Це в основному підсумовується таким чином: слава Божа або наші потреби задля нашої користі та нашого спасіння - те, що належить нам або є духовними та тілесними добрими ділами, а саме: ділами душі, тіла, успіху, слави (Божої) тощо - ділами, які служать теперішньому або грядущому життю, прохання від інших людей або за інших людей...

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

Хочу мати Писання

 Якщо ти можеш мене навчати по-іншому з Писанням, то не май сумніву, що я слідуватиму за тобою. Та й справді, ти сам добре знаєш, що всі отці багато разів помилялись. Тож звичаї і давні Передання в очах Божих мають сумнівну цінність. До того ж Його Слово вимагає, аби ми не тримались ні людських доктрин, ані звичаїв. Ось чому я хочу мати Писання.

Мартін Лютер  

Христос - Божа сила і Божая мудрість: проповідь на 5-у неділю Великого посту

   ХРИСТОС – БОЖА СИЛА І БОЖАЯ МУДРІСТЬ

  (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді. Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости, а ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв – згіршення, а для греків –  безумство, а для самих покликаних юдеїв та греків –  Христа, Божу силу та Божую мудрість! Бо Боже й немудре –  розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей!  Дивіться-бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні. Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло. А з Нього –  ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням, щоб було, як написано: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!» (1 Коринтян 1:21-31). 

            Мир вам усім у Христі! Амінь (1 Петр. 5:14). 

Дорогі брати і сестри, Господь Святий Дух через Апостола Павла у цьому Посланні ділить світ у його ставленні до пошуків Бога та істини і до християнської проповіді на дві категорії: юдеїв і греків. Воно й не дивно, адже в Коринті проживали греки і до них, як і до юдеїв зверталась апостольська проповідь. Юдеї і греки, і всі ми маємо спільне походження від нашого праотця Адама і праматері Єви, потім від ще одного нашого праотця Ноя нашої праматері, дружини Ноя, ім’я якої не збереглося. 

І ми маємо спільність не лише в наших праотцях і праматерях, але й у гріхові. Вже пізніше Бог покликав Авраама, який став першим євреєм, патріархом віри та праотцем вибраного народу. А дороги євреїв та інших народів стали ще більше відрізнятись після того, як Бог вивів могутньою рукою Свій народ із єгипетської неволі і дав їм Закон та увів їх в Обіцяний Край. Від їхніх днів у Єгипті, у часи мандрівки пустелею і впродовж їхньої державності Він часто здійснював чуда, якими народ був благословенний. 

Але від самого початку і донині Бог промовляв через пророків, через Своїх проповідників. Найвидатнішою відмінністю євреїв від усіх інших народів була та, що вони мали Слово Боже – те, що ми нині називаємо Писаннями Старого Заповіту і всі ці Писання свідчили про Христа. Саме Писання використував Господь, аби творити в Своєму народові віру в грядущого Месію і цю віру живити Словом, аби Його народ вірував у Месію-Христа і був спасенний. 

Проте ознаки, чуда яскравіші і цікавіші ніж проповідь Божого Слова. А юдеї добре пам’ятали про чуда Божі в історії свого народу, і народ хотів, аби ті чуда не лише повторювались, але весь час тривали. Тож тим вони і відрізнялись, що шукаючи Бога, шукали ознак, тобто чуд. Але чуда, як ми знаємо, віри не творять. Бо чимало людей ішли від Христа щойно користались благословеннями Його чуд. 

Тож юдеї шукають ознак. А греки пошукують мудрості, бо чи ж не вони є засновниками науки про мудрість – філософії, що означає любов до мудрості. Але хіба такими є лише греки? Хіба конфуціанство – не філософія? А буддизм? А хіба в наших університетах не є філософія одним із обов’язкових предметів для вивчення? Тож і українці, і всі інші народи, як і греки, шукають мудрості. 

В якому із цих двох таборів перебували ви, любі брати і сестри? Або можливо віддаєте перевагу перебувати і перебуваєте й досі? Що або Кого ми шукаємо? Або ж іншим словами, чим або ким для нас є Христос розп’ятий? Тут знову світ ділиться на два гурти. І знову цей розподіл проходить між юдеями та греками. 

Ким для юдеїв є Христос? Згіршенням, каже Апостол. По-грецькому скандалон. Так, так, саме від цього грецького слова походить наше слово скандал, яке в грецькій мові означає причину спотикання або ж камінь спотикання. Чому Христос став каменем спотикання, скандалом для юдеїв?  Любі брати і сестри, якби Христос не пішов на Голгофу, а силою підкорив би Собі весь світ і став Царем Ізраїлю над грішним світом, у якому юдеї панували б, то Він для них каменем спотикання не став би. Саме такого царя вони чекали і думали, що Месія був саме таким визволителем, але Він пішов на хрест, тож для юдеїв – Христос – камінь спотикання, Він не проявив силу, не виправдав їхніх народних, мирських очікувань. 

А для греків Христос – безумство або ж глупство. Греки відкидають ідею про воскресіння з мертвих і про Царство Небесне. Їм подобається, як і українцям та всім іншим мирським, плотським людям, зосереджуватись на земному, на матеріальному, на тому, що приносить вигоду в цьому житті. Тож до якого гурту, любі брати і сестри, належали ми або могли б належати? 

Проблема в тому, що мудрістю людською Бога зрозуміти не можливо і про це Апостол зазначає дуже чітко. Більше того, мирська мудрість людей від Бога відводить. Це дуже добре розумів Лютер, який наполягав на непотрібності філософії для університетів, що будуються на християнській основі і промовляв: «Що спільного в Єрусалиму з Афінами?» Лютер не був самотнім. Апостол Павло застерігав християн у Колосах: «Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом» (Кол. 2:8). 

Тож Бог для спасіння використовує смішний для світу варіант – Він спасає нас через дурість або ж глупство проповіді. Христос розп’ятий – для юдеїв скандал, камінь спотикання, а для греків – безумство, глупство. Проте саме Христос розп’ятий є для покликаних юдеїв і греків – Христос, Божа сила і Божа мудрість!   

Ті юдеї, яких Бог покликав до спасіння, бачать у Христі не кволість і не камінь спотикання. А вони бачать Божу силу. Бо вони знають і розуміють Божий замисел і Божий Промисел для цілого світу у Христі розп’ятому, Який прийшов не лише для того, аби спасіння мали винятково юдеї. Ні, Він прийшов, аби спасти від гріха, нашої первинної і найбільшої проблеми, весь світ. Він прийшов, аби виконалась обітниця, яку Бог дав ще Авраамові про те, що в Його Нащадкові, тобто у Христі поблагословляться всі народи землі. 

Для того Бог стався людиною, щоб забрати на Себе всі гріхи світу, незважаючи на поділ світу на раси та національності, колір шкіри та етноси. Вічний Бог Син стався істинною людиною, аби Своєю святою і невинною кров’ю обмити всі наші гріхи та провини. Він помер і за юдеїв, і за греків, і за всіх людей на землі. І Він воскрес, аби вірою в Христа розп’ятого і воскреслого ми були виправдані і мали вічне життя в Його Царстві і царювали з Ним повіки віків. 

Тож для віруючих юдеїв – Христос не камінь спотикання, а Божа сила на спасіння усім віруючим, істинний Цар над царями і Пан над панами. І Він дає життя, і радість, і блаженство всім віруючим на віки віків. І так само для покликаних греків. І для покликаних українців. І для покликаних з усіх народів.

Греки в афінському ареопазі не могли прийняти проповіді Апостола Павла про воскресіння. Вона суперечила їхньому уявленню про світ. Вона суперечила їхній філософії і всьому їхньому укладу життя. Але не так з покликаними греками. Греки невіруючі не бачили мудрості в християнській проповіді про Христа розп’ятого і воскреслого. Вони бачили в ній лише глупство. Але покликані Богом греки побачили в Ісусі – Христа, Божую мудрість! 

Вся філософія – сміття, у порівнянні з Христом. Вся мудрість і роздуми про життя – нікчемні у порівнянні з Христовим Словом. Покликаним грекам Бог відкрив істинну мудрість – Свого Сина, про Якого Апостол Павло також пише до колосян про Христа, що в Ньому «всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:3). Для покликаних греків і для нас, любі  брати і сестри, Бог відкрив реальну Премудрість – Свого Сина Ісуса Христа. 

«Бо Боже й немудре –  розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей!» підводить підсумок про мудрість і силу Апостол. А потім він переводить погляд на людей, що зібрані в церкві – саме на тих покликаних Богом юдеїв і греків, і каже, аби вони подивилися на своїх братів і сестер. Там небагато президентів країни, професорів університетів і олімпійських чемпіонів. 

Проте вони і ми – покликані Богом, а раз ми покликані Богом, то ми тепер Його народ, і громадяни Царства Небесного, і друзі Царя. Нас сьогодні може світ зневажати. Він може з нас глузувати. Він може ставитись до нас як до сміття. Але цей світ закінчиться, адже наближується час повернення Христа у славі і час воскресіння мертвих. Це буде час воскресіння життя – для віруючих у Христа, і воскресіння суду – для невіруючих. 

Саме тоді остаточно буде засоромлене мудре світу немудрим, сильне – немічним, а значне знівечене погордженим і немічним, бо Той кого вони вважали за камінь спотикання, за скандал і глупство, виявиться Царем і Мудрим Суддею, прообразом Якого були Давид і Соломон, Який усіх, хто підносився над Ним і Богом, засоромить і знівечить на вічні віки в невгасимому вогні аду. Бо немає і ніколи не буде чим в людей хвалитись перед Богом. Єдина наша власність – гріх, якого насправді треба соромитись і заплата за який – смерть. 

А ми хвалимось не гріхом і нічим у світі, а лише Христом. Бо це Він став нам мудрістю від Бога. Бо кожен, хто вірує в Христа, той має мудрість. Бо Христос – наш, а ми – Його. І все, що Він має, Він дає нам з благодаті безкоштовно, і ділиться з нами мудрістю. Хто хоче пізнавати мудрість, хай пізнає Христа і хай читає Його Слово, яке розкривається тим, кого Бог покликав. 

Христос став нам також праведністю. Бо наша праведність зовсім нікудишня і непотрібна. Але Христос – наша праведність. Ми вкриті Його божественною праведністю. Ми зодягнуті в праведність святого Сина Людського. Він нас зодягає у Свою правденість у Хрищенні. Він причащає нас Своєю праведністю у Святій Вечері. 

І Він нас освячує Самим Собою. Він є наше освячення і Апостол наголошує на цьому, щоб ми не думали, що є якісь способи освячення поза Христом. Ні, все дуже просто і категорично – віруєш в Христа, маєш Христа – маєш освячення. А не маєш Христа, то маєш лише гріх, диявола і смерть. 

Бо лише Христос нас викупив від гріха, від влади дивола і смерті до вічного життя в Його Царстві. Тож Христос – викуплення наше.  Коли ми віруємо в Христа, то нам більше не зараховуються гріхи, диявол більше не має на нас права і подолана навіть смерть. А ми викуплені Христом, аби належати Йому і жити з Ним у Його Царстві повіки віків. Заради Нього і в Ньому. Амінь.

Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь (Євр. 13:20-21).

День Св. Патріарха Йосипа

 Сьогодні ми згадуємо Св. Йосипа, Патріарха і дякуємо за нього Господу. Йосип був сином Якова і Рахілі. Будучи улюбленим сином батька, Йосип викликав заздрощі у своїх старших братів, які продали його в рабство у Єгипті, а батькові розповіли, що його роздерли дикі звірі (Буття 37). В Єгипті Йосип став головним слугою в домі Потіфара, військового посадовця. Оскільки Йосип відкинув статеві домагання дружини свого пана, вона його несправедливо звинуватила в спробі зґвалтування і  Йосипа вкинули до в'язниці (Буття 39). Через декілька років він витлумачив фараонові сни, який потім визволив Йосипа з в'язниці і поставив його над усією країною. Коли в пошуках їжі його брати прийшли з Ханаану до Єгипту, вони Йосипа не впізнали. В кінці він їм відкрився, простив їх і запросив їх разом із батьком жити в Єгипті. Йосипа особливо згадуємо і вшановуємо за вірність Господу, моральну праведність (Буття 39) і за його готовність прощати (Буття 45 і 50).

Молитва на День Св. Патріарха Йосипа:

Владико неба і землі! Через Апостола Павла Ти утішаєш нас: "Знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре" (Римлян 8:28). Життя Св. Патріарха Йосипа є таким яскравим і чудовим свідченням про істинність Твоїх слів. Благослови нас вірністю до Тебе і терпеливістю, аби наслідуючи приклад Св. Патріарха Йосипа, ми були благословенням для Твоєї Церкви в усьому, заради Ісуса Христа. Амінь.

Сутність богослов'я хреста

 Так, Хрищення і Слово, Писання і проповідування, відпущення гріхів і Євхаристія - всі вони достатньо зовнішні. Але ніщо не може бути духовнішим, тобто наповненим Духом; тим, що Духа дарує і життєдайним, аніж ці зовнішні, євангельські запровадження Божі (Див. 2 Коринтян 3:6 і далі). Це поціновування зовнішніх каналів спасіння (media salutis), незважаючи на їхній покірний вигляд, є, звісно, сутністю theologia crucis, богослов'я хреста.

Курт Маркворт

Хліб життя: проповідь на 4-у неділю Великого посту

                                ХЛІБ ЖИТТЯ

  (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

 Ісус же сказав їм: «Я є хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме. Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте. Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, – Я не вижену геть. Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене. Оце ж воля Того, Хто послав Мене, – щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня. Оце ж воля Мого Отця, – щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня». Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: «Я  – той хліб, що з неба зійшов». І казали вони: «Хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його?» Як же Він каже: «Я з неба зійшов?» А Ісус відповів і промовив до них: «Не ремствуйте ви між собою! Ніхто-бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, – і того воскрешу Я останнього дня. У Пророків написано: «І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене». Це не значить, щоб хтось Отця бачив, – тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога. Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, – життя вічне той має. Я є хліб життя! Отці ваші в пустині їли манну, і померли. То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає. Я є хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам» (Євангеліє від Св. Івана 6:36-51). 

            Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23). 

Дорогі брати і сестри, Євангеліє сьогодні розповідає нам про розмову нашого Господа Христа із юдеями після величного чуда нагодування понад п’яти тисяч людей п’ятьма хлібами та двома рибинками. Їжі з рук Господа стало так багато, що після того, як всі наїлися досхочу, залишилось ще дванадцять кошиків добірної поживи. Я впевнений, що той хліб смакував дуже добре і риба всім припала до смаку. 

А коли є така чудова пожива, то чому б її не отримувати знову й знову? Врешті-решт, хіба не отримував народ Божий манну небесну з рук Господа впродовж їхнього сорокарічного блукання пустинею?  Коли є хліб і до хліба то й жити можна. Тож коли Господь перейшов на другий бік моря Галілейського, то за Ним на другий бік, до Капернауму, пішла також маса народу, яка вочевидь розраховувала на чергову порцію смачного хліба насущного. 

І ось, коли вони стояли там в очікуванні хліба, в очікування поживи, Господь їм промовляє щось таке, що їх вражає. Він, згадуючи хліб, який вони отримували з Його рук, аби покріпитись на фізичних силах, каже їм: «Я є хліб життя». По грецькому Він промовляє слова, які  по-грецькому звучать Ἐγώ εἰμι і є еквівалентом єврейських слів אֶהְיֶה, яке ми часто перекладаємо як «Сущий». 

Коли Ісус промовляє ці слова «Я є», то Він привертає увагу до Себе, як до Бога, що воплотився і промовляє незаперечну істину, яку Він проголошує задля нашого добра і, щоб ми вірували в неї і уповали на Христа. Тож Він фактично каже, що Він є Сущий, Бог і Він є істинний хліб життя.  При чому Він так це промовляє, що заперечує існування якихось інших хлібів життя. 

Він каже юдеям, які прийшли у сподіванні знову скуштувати запашного хліба і каже, звісно також нам, адже це Євангеліє проповідується сьогодні в Києві, що Він є істинний і єдиний хліб життя, а поза Ним ніякого іншого хліба, який би давав життя не має. 

Стоп! Що це означає? Коли я голодний, то я люблю попоїсти добрий хліб і потім відчуваю, що я зміцнів і маю енергію працювати далі, якщо не спрацює принцип «поїли – можна й подрімати» 😊. Але потім все одно я з новими силами берусь до праці.  Я впевнений так само почуваєтесь і ви, любі брати і сестри. Все це так, але хліб, який ми споживаємо може подовжити наше земне життя. Проте тут Господь говорить про життя взагалі і про життя вічне зокрема. 

Хто приходить до Христа, той має не просто покріплення фізичних сил – той має вічне життя. Ось про що говорить Христос юдеям і нам. Коли ми приходимо до Нього то ми наче споживаємо поживу на вічне життя. Як співав цар Давид: «Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе!» 

Скуштуйте Христа і живіть повіки віків! Людина сама по собі в це повірити не може. Юдеї, які були очевидцями чуда нагодування Христом п’яти тисяч чоловіків, не увірували в Нього. Вони бачили, куштували хліб, смакували рибою, але ні бачення чуда, ані куштування хлібом, ані смакування рибою спасенної віри в них не створили. 

Тож слова Христа – слова суду і слова, які сповнені жалем до Своїх одноплемінників, які попри такі чуда, такі прекрасні вияви Божої величі і любові до них, не вірували в Сина Божого і чинили спротив Його Слову. Проте Ісус далі наголошує на Божій благодаті і на Своїй любові. Так само, як СУЩИЙ промовляв до Мойсея на Хориві і прагнув свободи та життя в Обіцяному Краї для Свого народу, так само СУЩИЙ промовляє до юдеїв і прагне їм свободи від гріха та вічного життя в Царстві Божому. 

Так само СУЩИЙ промовляє і до нас, любі брати і сестри. Так само і нам Він прагне дати прощення гріхів, праведність, спасіння і вічне життя в Його Царстві. Не грає ролі, хто приходить до Христа, важливо, що та людина приходить. А хто прийде, – того Христос ніколи не прожене. Він любить нас і Він прагне, аби ми були з Ним повіки віків. Для цього Він стався людиною, аби люди були з Богом і в Божому люблячому та радісному товаристві вічно. 

Така воля Отця, адже «так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Ів. 3:16, 17). А Ісус досконало виконує воля Отця Небесного – Бога благодатного. 

А Його благодать – всеохопна. Він хоче, щоб усі люди спаслися. На жаль, на жаль (!) так багато людей чинять опір благодаті Отця!  Так багато людей відкидають Слово Христове і любов Божу, розвертаються в інший бік від Христа і чіпляючись за сліпців, дають себе вести просто у прірву аду. Але тих, кого Отець привів до Христа – тих, хто з благодаті Отця Небесного увірував в Сина Божого, Син ніколи не прожене. 

І не просто не прожене, але й не втратить. Бо Він так сильно нас любить, Він так сильно про нас піклується і дбає, і прагне нашого спасіння, що весь час пильнує про нас. І Він для нас є справжнім, істинним Хлібом Життя. Він годує нас Своїм Словом. Він живить нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Євхаристії, аби ми до нашого останнього подиху мали ту віру, через яку ми виправдані і маємо спасіння, і воскресіння. 

І Він обіцяє нам сьогодні, що навіть коли ми помремо, як померли вже мільярди віруючих людей, Він нас воскресить Останнього Дня. Бо для того, щоб здолати нашу смерть, Він Сам пішов на хресні муки і помер на Голгофі за кожного з нас, аби омити кожного з нас від усіх наших гріхів, і Він воскрес на третій день по Своїй смерті, ставши Первістком з померлих і давши нам перемогу над гріхом, над владою диявола і смерті. Цю перемогу Він дав нам, аби ми сповна відчули її у Останній День – у День повернення Христа-Царя у славі, коли Він кожного, хто помер у вірі в Нього, воскресить до вічного життя в раю. 

Кожен, хто вірує в Христа, не загине навіть у смерті, але воскресне до вічного життя. Як це станеться? Нас усіх воскресить Христос Господь. Про це Він знову й знову нам нагадує, аби ми в це вірували і живилися Ним, отримували життя вічне від Нього – від єдиного істинного Хліба Життя. 

Проте реакція грішної плоті на Хліб Життя жахлива. Їм хочеться хліба із борошна. Їм не потрібен Христос. Вони не вірують в Нього і для них Він, як вони вважають син Йосипа. Як же Він міг зійти з неба, якщо вони знають Його батька і матір? Як і цар Ахаз, вони відмовляються вірувати у виконання пророцтва Ісаї про зачаття Бога в утробі Діви, і народження Сина, який є істинний Бог воплочений посеред Свого народу. 

Господь знає причину їхнього невірства. Але Він хоче, щоб вони також знали причину віри.  Ніхто не може прийти до Христа, тобто увірувати в Нього, як його не притягне до Христа Отець. Любі брати і сестри, радіймо, що нас до Сина притягнув Отець. Уся слава за нашу віру належить Богові! Самі ми б нізащо на світі не прийшли б до Христа. Ми ходили б за хлібом і рибою – за всіма скарбами цього світу, а головний Скарб – Христа пропустили б. 

Але Отець притягнув нас до Сина і тепер Він нас всокресить Останнього Дня так само як Він Сам воскрес, живе і царює вічно. Ми почули Бога в Його Слові. Ми навчені від Бога і так ми прийшли до Христа. А Бога бачив лише Він, бо й Він Сам є Бог Син споконвіку. І Він об’являє Бога і, будучи Богом во плоті, на Себе забирає наш гріх, а нам дарує спасіння і вічне життя. 

Тож Господь запевнює нас сьогодні в цій чудовій істині: «Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, – життя вічне той має». Не мав, не буде мати, а має – вже має вічне життя кожен, хто вірує в Христа. Не той, хто робить діла, або є чудовою людиною в очах цього світу, а той, хто вірує в Христа, навіть якщо його світ зневажає так, як зневажав Лазаря, вкритого струпами, єдиними друзями якого були собаки і Христос, Який дав Лазареві вічне життя. 

Господь тут говорить про віру в Нього, як у джерело життя. Хто хоче мати фізичне здоров’я, мусить їсти. Якщо людина перестає їсти, то це може бути ознакою того, що вона ступила на поріг смерті. І так само з вічним життям. Якщо ми споживаємо Хліб Життя, то маємо вічне життя. Це все одно, що мати доступ до дерева життя в раю. Проте в раю можуть бути лише безгрішні, а всі люди заражені гріхом. 

Тож ми маємо поживу незрівнянно більшу і кращу – Самого Сина Божого. Коли ми Його споживаємо, то маємо вічне життя. Споживання тут означає вірувати в Христа. Коли я вірую в Христа, коли я довіряю Його Слову, уповаю на Сина Божого і чекаю на Його повернення у славі то я споживаю Хліб Життя і маю вічне життя, яке він дає. 

Бо це Він віддає Своє тіло за кожного з нас на розп’яття на Голгофі, аби Своєю невинною і святою кров’ю обмити всі наші гріхи та провини, померти за кожного з нас і воскреснути для кожного з нас. Ісус, розп’ятий і воскреслий є істинний і єдиний Хліб Життя. Споживаймо Його і живімо повіки віків. В Ім’я Христове. Амінь. 

Ісус сказав: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27). Амінь.

Благовіщення

  Сьогодні ми святкуємо Благовіщення - день, коли архангел Гавриїл звістив Діві Марії з Назарету, з роду Давидового, про те, що в неї народиться Спаситель. Цей день - початок воплочення вічного Сина Божого та день, коли настало виповнення часу - "Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом,  щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли" (Гал. 4:4, 5).  Рання Церква святкувала Благовіщення і Велику П'ятницю, день розп'яття Господа в один і той самий день.  Ми в цей день дякуємо Господу за величне чудо воплочення нашого Викупителя-Христа та просимо в Господа, аби й ми могли повторювати в повному покладанні на Господа, приклад віри Св. Діви Марії, яка сповідує свою покору Слову Божому: "Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!" (Євангеліє від Св. Луки 1:38).

Молитва на свято Благовіщення:

Отче Небесний! Благаємо Тебе виливати на нас благодать Твою, аби ми дізнавшись про воплочення Сина Твого, Господа нашого, Ісуса Христа з послання ангела, хрестом Ісусовим і страстями Його були приведені до слави воскресіння; через нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Правила молитви - VI

 Необхідно, щоб віра в молитві упевнено приймала ту обітницю, якою Бог урочисто запевнив нас про те, що Він буде вислуховувати всіх нас, не зважаючи на наші заслуги, а винятково заради Христа і необхідно, щоб молитва непохитно уповала на те, що Бог справді почує наші молитви, обгорне нас Вітцівською милістю і піклуванням, і так само, що Він може і таки... допоможе нам у наших немочах і бідах, а саме настільки, наскільки дозволятиме прославлення Його Імені та спасіння наших душ.

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

Коли пороки вважаються чеснотами

Мій обов'язок, папісти, полягає в тому, щоб винести судження про ті пороки, які ви вважаєте чеснотами. Через них ви наповнили світ оманою і забобонами, як-от: індульгенціями, месами, всенощними, церквами, одежами - усім тим, що ви вважаєте за щось святе. Я борюсь проти всього цього заради чистої віри і я просто хочу позривати ваші карнавальні маски.  Я ще й близько не підійшов до моралі і діл. Якби ми знову мали віру та були визволені з ваших диявольських законів і сект, то нам було би простіше навчати моралі та карати пороки, а якби духовний стан був зовсім чистий у вірі та вірний Божому Слову, то легко було б вести шляхту та світські стани у тому напрямку, в якому їм слід іти.  Але оскільки з нас самих користі немає, то що доброго буде в тому, якщо ми будемо їх багато повчати та їм часто докоряти? Низька мораль і діла у порівнянні з фальшивими вченнями і забобонами, в яких потонув духовний стан - дещиця. 

Мартін Лютер 

Валентинки з Недільної школи Св. Павла із міста Маршал у Вісконсині

 Хоча День Св. Валентина минув ще взимку, ми зраділи валентинками, які нам прислали діти та їхні наставники з Недільної школи Св. Павла із міста Маршал у штаті Вісконсин. Кожна валентинка прикрашена Словом Божим українською мовою і християнським привітом від дітей і вчителів школи. А ще до нас надійшов чудовий підбадьорливий лист від менших американських лютеран в церкві Св. Павла. Дві валентинки залишились у київській парафії Воскресіння, а решта розійшлись по наших церквах по всій Україні. За таке чудове підбадьорення ми дякуємо Господу і просимо Його рясно поблагословити дітей і наставників з Недільної школи Св. Павла!