ПАХНУТИ ДЛЯ БОГА
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому! А дехто обурювались між собою й казали: «Нащо таке марнотратство на миро? Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати». І нарікали на неї. Ісус же сказав: «Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені. Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте. Що могла, – те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон... Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!» (Євангеліє від Св. Марка 14:3-9).
Мир вам усім у Христі! Амінь (1 Петр. 5:14).
Дорогі брати і сестри, напевно всі ми користуємось якимись парфумами. Цей чудовий людський винахід – справді Божий дар, аби прикрасити наш світ. Чудові парфуми – наче гарний витвір мистецтва. Не випадково за них платять добрі гроші і використовують на подарунки. Так було з давніх давен. Як ми чули в нашому Євангелії парфумами користувались ще за тисячі років до Різдва Христового. Адже і тоді, і нині всім нормальним людям хочеться пахнути приємно, правда ж?
Але наша євангельська подія відбувається у Страсний Тиждень, який розпочинається із нашої Вербної неділі – неділі Входу Господнього до Єрусалиму. Після того, як народ привітав Царя Юдейського, Сина Давидового, віттями з дерев та устеляючи своїми одежами Його дорогу і, коли старші народу вимагали, аби Син Божий змусив замовкнути радісний народ, відбувся банкет у Віфанії, у домі Симона.
Писання називає Симона слабим на проказу, маючи вочевидь на увазі його минулу хворобу, від якої зцілив його був Господь Христос. І ось, коли відбувався банкет, про гостів якого нам відомо мало, але відомо, що там окрім господаря дому та Господа Христа, були учні, то до Спасителя підійшла одна жінка. З інших євангельських оповідей ми розуміємо, що це була Марія, сестра Марти та Лазаря, яка була відома своїм глибоким інтересом до Божого Слова. Адже вона була «обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї» (Луки 10:42).
Для Марії Христос і Його Слово – найцінніше, що є в цьому житті. Христос і Його Царство є для неї найвищим пріоритетом. І ось вона підійшла до Христа, в руках «алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира». Миро – це відповідник наших сучасних парфумів, а те, що миро було нардове, означало, що парфуми були імпортні, привезені, можливо, з далекої Індії та ще й були дуже цінними.
Хтось був проводив порівняння і прийшов до висновку, що їхня цінність на наші гроші була б біля півмільйона гривень. Непогані парфуми за півмільйона гривень! Але де могла Марія взяти такі гроші? Очевидно, що вона була не бідною людиною і походила з родини, яка могла в себе приймати Господа з Його учнями, піклуючись про них і накриваючи для них стіл. Але навряд чи Марія була настільки багатою, аби розкидатись грошима. Гроші для неї теж мали свою вартість.
Проте для Марії не було нікого і нічого ціннішого за Христа і за Його Євангеліє, яке вона слухала, вивчала, берегла у своєму серці та довіряла всьому тому, що казав Господь. «Тож розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому!» Пахощими любими для Господа були жертви, які народ приносив Йому у вірі. Пахощі від Марії були пролиті на Господа і вони наповнили весь дім.
Але ці пахощі були любі не всім. Серед учнів починається нарікання. Знову ж таки Євангеліє від Марка славиться своєю лаконічністю, але Апостол Іван у своєму Євангелії вказує на того, хто ініціював ці нарікання. Це був Юда. Якщо Апостол Петро був речником Апостолів у всьому, що стосувалось віри, то Юда, як-то зазвичай роблять популісти, став речником диявола і всіх його ідей про те, як то можна гроші призначені Божими людьми для Христа і Його Слова, можна використати на різноманітні, набагато корисніші, за їхніми словами, проекти.
Якщо Марія виливає пахощі на Христа, то Юда виплескує бруд і сморід нібито на Марію, але насправді весь свій чорноротий бруд він спрямовує на Божого Сина, із себе ж вдаючи доброго доморядника. О, який Юда ощадливий і принциповий! Він ще й сміливий і відважний! Він не боїться почати критики такого марнотратства!
Ми чуємо, що за розвіювання його бруду беруться навіть деякі Апостоли, то ж чи повинні ми дивуватись із того, що популісти часто притягують більші натовпи, аніж ті, що говорять щиру правду, адже речники бідних, які дуже хочуть стати багатими і то стати швидко – завжди популярніші. Сьогодні Юда – речник бідних. А ті, що підтримують Юду, вони ж не думають, що вони виливають бруд на Христа. Вони думають, що критикують Марію і то критикують її справедливо, за її марнотратство.
Справжнім натхненником популістів є диявол. Він дуже підступний, вмілий і навіть абсолютно майстерний маніпулятор. Ось так через Юду він спрямовує атаку нібито на Марію, але вістря атаки спрямоване насправді на Христа, це, мовляв Він грабує і обдирає бідних. А Юда? А він один знає, як треба робити правильно! І він не боїться про це говорити! Всі хто повівся на вудочку Юди, повелися ганебно.
Господь розуміє, що метою атаки є Він, але Він захищає не Себе, а Марію. Як Він завжди також захищає нас. Він виносить Свій святий вирок: «Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені». Любі брати і сестри, істинних віруючих будуть часто атакувати як відверті безбожники, так і люди, що піддаються їхнім впливам. Проте ми знаємо, що ми належимо Христові, а отже вони атакують нашого Господа. А Він нас завжди захистить.
Тож Господь хвалить Марію і захищає її, і схвалює її добрий учинок. А в чому добро цього вчинку Марії? Господь далі пояснює: «Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте. Що могла, – те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон...»
Ми пам’ятаємо як учнів лякали слова Господа про грядуще розп’яття. Їм не подобалось чути те пророцтво. Їм подобалась ідея про відновлення Царства Ізраїлю, а не пророцтво про муки і смерть Христа. Вони навіть протестували проти такого пророцтва. Вони воліли б затуляти вуха від таких слів Божого Сина. Але не Марія.
Вона, на відміну від Апостолів, дуже серйозно сприймала слова Господа про Його грядущі муки, розп’яття, смерть і воскресіння. І маючи сильну віру в слова Христа, вона також бачила, що час Голгофи стрімко наближався. Вона вірувала, що Ісус – це Ягня Боже, що на Себе бере гріх світу – усі гріхи світу і Маріїні гріхи теж.
Ми знаємо, що пройде всього декілька днів і Божого Сина перше заарештують Його священики, а потім передадуть Його в руки язичників і Він понесе всі гріхи світу, всі ваші і мої гріхи на хрест Голгофи. І на хресті Він обмиє Своєю святою і невинною кров’ю всі наші гріхи та провини. Господь помер за кожного з нас, любі брати і сестри, аби наші гріхи були прощені. І Господь воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя.
Тож Марія вірує в пророцтва Христа про розп’яття, смерть і воскресіння. Ось чому вона настільки відважно скористалась нагодою намастити Його на день похорону тоді, коли всі Апостоли з усіх сил гнали від себе погані, з їхнього погляду, думки про хресні пророцтва Спасителя.
А Марія їх не гнала. Вона любила Слово, в Слові Христового перебувала, Слово Христове берегла і діяла відповідно. Христос віддає найдорожче – Своє життя за Марію і за кожного з нас. І Марію найдорожче віддає Христові. Марія проливає пахощі на Христа. Пахощі з Христа линуть і на Марію і заповнюють весь дім.
А з рота Юди виливається лише сморід брехливості та інсинуацій. Він діє відповідно до плану свого повелителя, диявола. А диявол наче шепче не лише Юді, але й усім людям: «Не витрачайся особливо на Христа і на Його Слово, на проповідування, на Таїнства. Є набагато важливіші речі!»
Але чи є щось важливіше від Христа і Його Євангелія? Немає! Бо Христове Слово і Його Таїнства – це Засоби Благодаті, через які Бог творить нашу віру, а з нею і через нею дарує прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя! Коли ми цінуємо Христа і Його Євангеліє так як їх цінує Марія, ми тоді діємо і як віруючі люди, і в найкращих своїх інтересах, і в найкращих інтересах нашого народу, і цілого людства. Бо бідні будуть посеред людства завжди. І справді добра допомога буде линути до них від віруючих людей, які люблять Бога.
Господь, захищаючи Марію, хвалить її і каже: «Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!» Євангеліє після воскресіння і вознесіння Сина Божого проповідується по цілому світові. Так само на пам’ятку про Марію проповідується про те, що зробила Марія для Спасителя. А її вчинок справді був, як пахощі любі для Господа.
Тож і сьогодні ми читаємо це Євангеліє в нашій церкві. Ми чуємо цю євангельську проповідь і згадуємо Марію, і хвалимо її разом із Христом, бо вона віддала Христові масу ресурсів і зусиль, зазнавши при цьому жахливої атаки від невіруючого Юди, цинічного злодія і популіста, а також від віруючих Апостолів, які настільки легко повелися на чергову приманку диявола і власної грішної плоті.
В своєму другому листі до віруючих у Коринті Апостол Павло писав: «А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці! Ми-бо для Бога – Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть, для одних-бо – смертельна запашність на смерть, а для других – запашність життєва в життя» (2 Кор. 2:14-16). Господь часто порівнює життя і пожертви віруючих із запашністю, із пахощами любими.
Пахощі Маріїного мира, вилитого з любові до Бога та вдячності до Христа, полинули з Христа на весь дім і насправді на весь світ. Хай і наша віра буде подібною до віри Марії, і хай наші пожертви приносяться у такому ставленні – в ставленні любові, віри та вдячності до Христа. Хай і вони будуть пахощами любими. Для Христа і заради Христа. Амінь.
Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям
кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нехай вас удосконалить у кожному
доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через
Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь (Євр. 13:20-21).
Немає коментарів:
Дописати коментар