На меті ми маємо лише те, щоби була збережена слава Божа, щоби праведність віри залишалася чистою і здоровою. Щойно утверджується це, а саме те, що виправдовує Сам Бог винятково Своєю благодаттю через Христа, то ми готові папу не лише на руках носити, але й цілувати його ноги. Але оскільки такої поступки здобути ми не можемо, то ми, своєю чергою, неймовірно пишаємося в Богові. І ми відмовляємося поступитися навіть на крок чи то небесним ангелам, чи то Петрові, чи то Павлові, або й навіть сотні імператорів, або тисячі пап, або й навіть цілому світові! Нізащо ми не повинні тут упокорюватися, бо вони хочуть нас позбавити нашої слави, а саме: Бога, Який створив нас і дав нам усе, і Христа, Який викупив нас Своєю кров’ю. Коротко кажучи, ми можемо витерпіти втрату наших набутків, нашого імені, нашого життя і всього іншого, але ми не дамо, аби від нас відібрали Євангеліє, нашу віру та Ісуса Христа. Ось так. Хай проклята буде всяка покірність, яка тут кориться або чинить поступки! Хай кожен радше тут буде гордим і наполегливим, якщо не хоче зректися Христа.
Тому з Божою поміччю я буду більш твердолобим, аніж будь-яка інша людина. Я хочу бути впертим і відомим, як упертюх. Тут я ношу надпис: «Не поступаюся нікому». І переповнююся радістю, якщо мене називають бунтівним і непоступливим. Тут я відверто визнаю, що я є і залишаюся непорушним і не поступлюся тут нікому й на міліметр. Любов «усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить» (1 Кор. 13:7); тому вона поступається. Але не віра – вона не стоятиме за будь-що. Як у приказці: «Не можна бавитися з репутацією людини, її вірою і очима».[1] Тому щодо віри, християнин – гордий і непохитний наскільки це можливо і він не повинен розслаблятися або поступатися й на півкроку... Отже, віра – незмінна. Тому вона не повинна щось терпіти або в чомусь поступатися. Але щодо любові, то християнин повинен поступатися у всьому та терпіти все, бо тут він – лише людська істота.
Мартін Лютер З Лекцій на галатів.
Немає коментарів:
Дописати коментар