Господь Христос ретельно обминав місто Єрусалим із його царським престолом, місцем перебування наймогутніших, найбагатших і наймудріших. Він утримувався від того, аби покликати в свої ряди первосвящеників і правителів. Прохолодно ставився Він до суверенів народу і не запрошував видатних мужів. Подорожував Він пустинею, хуторами та ринковими містами й вибирав найбідніших і найжалюгідніших жебраків, яких тільки міг знайти, як-от: бідних рибалок і добрих, простих, неотесаних мужлаїв. Майже здається, що Він відчував, що не зможе управляти Своїм Царством, якщо не оточить себе такими простими хлопцями. Великих аристократів Він полишив у Єрусалимі, хоча всі й вважали, що Месія одного дня затоваришує із поважними персонами в Єрусалимі, з мудрецями та вченими. Але Христос зробив цілковито протилежне. Він виконував Свій особистий план і започаткував Своє Царство з такою абсурдною простотою, щоби образити, звісно, всіх мудреців.
Єдина причина чому Христос так діяв полягала в тому, аби не дати величним, могутнім, розумним і впливовим людям думати, що лише вони мають доступ до Царства Христового, а по інших вони можуть топтатися. Він хотів установити Царство і започаткував Своє Царство з настільки абсурдною простотою, наскільки певним було Царство благодаті і в якому не гратиме ролі ніщо, крім Божої благодаті, незважаючи на те, наскільки все може бути добрим або цінним в іншому випадку. Він хотів довести правду, що таке Царство ґрунтувалося й не на людському розумі і не на людській мудрості. Таким чином це Царство будувалося і таким чином воно утримується й донині. Христа не сильно вражали великі царі або могутні пани, багаті світу цього або царські родоводи та велика пишнота, які в світі відіграють таку велику роль. Якби Собі на апостолів Він вибрав лише видатних, вчених і святих людей, то ніхто не зміг би переконати світ, що бідні також належать до Царства Божого. Кожен наполягав би на тому, що до членства в ньому годяться лише святі та багаті. Навіть зараз, коли Христос приймає найнижчих і обирає тих, кого відкидає світ, як дурних і непридатних, як проголошує Св. Павло (1 Кор. 1:27): «Немічне світу Бог вибрав», установлюючи Своє Царство саме через жебраків, незграбних тюхтіїв і низьких людей, а саме: апостолів – навіть зараз важко осягнути, що Христове Царство призначене й для бідних. Він хоче, аби Його шанували, як Того, Ким рухає благодать, а не наше золоте волосся або якась інша чеснота, якою ми можемо хвалитися або пишатися.
Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана
Немає коментарів:
Дописати коментар