Користуючись нагодою, наводжу свою редакторську статтю з останнього числа Стягу.
СКЛАДОВІ ПРАВДИВОЇ ЦЕРКВИ
З чим у вас, дорогі читачі, асоціюється слово «церква»? У когось це слово може викликати асоціації з величними церковними будівлями, у когось із церковним мистецтвом, ще в когось із людьми, які зібрані на службу Божу. Остання асоціація найбільше відповідає Біблійному визначенню Церкви, яке дається в нашому Ауґсбурзькому віросповіданні. На початку статті VII «Про Церкву» наводиться таке визначення: «Також серед нас навчається, що одна свята Християнська Церква буде і залишатиметься повіки віків. Це – зібрання усіх віруючих, серед яких Євангеліє проповідується у його чистоті і Святі Таїнства відправляються відповідно до Євангелія». Отже, Церква – це віруючі люди, зібрані довкола Христового Слова і Таїнств.
Може не бути будівель, як їх не було в перші декілька століть історії Християнської Церкви, але Церква буде, бо не будівлі і не мистецтво є сутністю Церкви, а декілька дуже важливих складових. Одна з цих складових – віруючі люди. Це люди, які довіряють нашому розп’ятому та воскреслому Христові та кожному Його слову.
Інша необхідна складова Церкви – Слово і Таїнства. Коли ми говоримо про Слово, то маємо на увазі Писання Старого і Нового Заповітів, Закон і Євангеліє. Коли наше Сповідання говорить про Таїнства, то мається на увазі Таїнство Святого Хрищення і Таїнство Святої Вечері. Якщо на зібранні віруючих бракує або Слова, або Таїнства, то природно в них має виникнути запитання, чому вони називаються Церквою. І навпаки, віруючі, які чують проповідь Слова в чистоті та щонеділі можуть причаститися правдивими тілом і кров’ю Спасителя у Святій Вечері, безумовно дякуватимуть Господу за те, що Він привів їх до правдивої християнської спільноти і виявляє про них таку чудесну опіку у Слові та святих Своїх тілі й крові.
Церкву також годі уявити без ще однієї важливої складової, про яку також на основі Слова Божого, згадує наше Ауґсбурзьке Віросповідання в статті V, яка називається «Про проповідницьке служіння». Ця стаття починається словами: «Щоби ми змогли цю віру одержати, Бог запровадив проповідницьке служіння, тобто, надав Євангеліє і Таїнства…». А в статті XIV зазначено: «Ніхто в Церкві не повинен навчати чи проповідувати, а чи здійснювати Таїнства без належного покликання». Отже Євангеліє і Таїнства в Церкві безпосередньо пов’язані із служінням наших проповідників-пастирів. Це про їхнє служіння згадує св. апостол Павло в Посланні до Римлян (10:13-15): «Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений. Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані?»
Для того, аби пастирі могли весь час перебувати в Слові, знаходити час для проповідей та дослідження Слова, щоби потім проповідувати чисте Євангеліє віруючим та правильно роздавати Таїнства, наша Церква робить усе, аби підтримати їх матеріально (про це ми маємо Заповідь Божу), запровадила дияконське служіння, тобто служіння помічників пастирів, які трудяться «при столах» (Дії 6:2), виконують важливу гуманітарну місію церкви, та приносячи своєю працею свідчення про Господа. Свідчення Слова з дияконського служіння не виключається, як і з життя будь-якого християнина. Адже не можна мовчати про такого люблячого та благодатного Господа!
Наші віросповідання виводять із Писання надзвичайно гармонійне вчення про Церкву. Цінуймо його, залишаймося вірними Христової Церкви, продовжуймо далі збиратися довкола чистого проповідування Слова й роздавання Таїнств, яке здійснюють наші, покликані Господом, пастирі!
Вячеслав Горпинчук
Немає коментарів:
Дописати коментар