ВИРІШАЛЬНА БИТВА ЦАРЯ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському Голгофа. Там Його розп'яли, а з Ним разом двох інших, з одного та з другого боку, а Ісуса всередині. А Пилат написав і написа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: «Ісус Назарянин, Цар Юдейський». І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'ятий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано. Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: «Не пиши: «Цар Юдейський», але що «Він Сам говорив: «Я Цар Юдейський». Пилат відповів: «Що я написав – написав!»
Розп'явши ж Ісуса, вояки взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка, теж і хітона. А хітон був не шитий, а витканий цілий відверху. Тож сказали один до одного: «Не будемо дерти його, але жереба киньмо на нього, кому припаде». Щоб збулося Писання: «Поділили одежу Мою між собою, і метнули про шату Мою жеребка». Вояки ж це й зробили... Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: «Оце, жоно, твій син!» Потім каже до учня: «Оце мати твоя!» І з тієї години той учень узяв її до себе. Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: «Прагну!» Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його. А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: «Звершилось!...» І, голову схиливши, віддав Свого духа... (Івана 19:17-30).
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (Фил. 3) Амінь.
Дорогі брати і сестри, за що ви відповідаєте? У чому полягає ваша відповідальність? Адже відповідальність в цьому світі маємо всі ми – діти перед батьками, батьки перед дітьми. Громадяни мають свої обов’язки перед державою і перед світом. Читаємо Писання: «Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання. Отож, коріться кожному людському творінню [тобто владі] ради Господа».
А які обов’язки держави перед вами? Що зобов’язані робити для своїх громадян керівники держави? Що зобов’язані робити царі, міністри, президенти? Апостол Петро навчає нас, що Бог дає владу «для карання злочинців та для похвали доброчинців» (1 Петр. 2:14). Влада має всього два обов’язки, каже Господь через Свого апостола – карати зло і хвалити добро.
Але чому хреста дорогою на Голгофу несе Ісус? Чому саме Він виходить на Череповище і чому наш євангельський текст повідомляє: «Там Його розп'яли, а з Ним разом двох інших, з одного та з другого боку, а Ісуса всередині». Ясність у ситуацію вносить світський володар, намісник цезаря, губернатор Понтій Пілат – «А Пилат написав і написа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: «Ісус Назарянин, Цар Юдейський».
Стукає молоток по римських цвяхах, які впиваються в руки та ноги Божого Сина, завдаючи Йому, скривавленого від знущань у домі первосвященика та резиденції Понтія Пілата, нестерпного болю. Терновий вінець своїми шипами до кісток проколює голову, яка також спливає кров’ю. Нарешті забито останній цвях у тіло. Римські воїни можуть бути впевнені, що свою роботу виконали професійно – Ісус з хреста не зірветься, яких би конвульсій не зазнавало Його стражденне тіло. Але молотка з рук вони не випускають, в них ще є окреме доручення саме для цього Раба. Двоє з боків – звичайні злочинці. Про них Понтій Пілат ніяких особливих побажань не висловлював. Тут і так все зрозуміло. Уряд карає злочинців. Злочинці мусять померти. Злочинці раби в Римській імперії мусять помирати найжахливішою і найганебнішою смертю – на хресті.
А ось про Ісуса Назарянина є окремий наказ. На хресті над Ним має бути напис: «Ісус Назарянин, Цар Юдейський». Під час допиту Пілат промовив до Ісуса: «Чи Ти Цар Юдейський? Ісус відповів: «Чи від себе самого питаєш ти це, чи то інші тобі говорили про Мене?» Пилат відповів: «Чи ж юдеянин я? Твій народ та первосвященики мені Тебе видали. Що таке Ти вчинив?» Ісус відповів: «Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси...» Сказав же до Нього Пилат: «Так Ти Цар?» Ісус відповів: «Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос» (Ів. 18:33-37).
Через трохи часу, коли Пілат оголосив про невинність Царя Небесного, а первосвященики та їхній почет побачили Ісуса збичованого, то закричали, говорячи: «Розіпни, розіпни!» Пилат каже до них: «То візьміть Його ви й розіпніть, бо провини я в Нім не знаходжу!» Відказали юдеї йому: «Ми маємо Закона, а за Законом Він мусить умерти, бо за Божого Сина Себе видавав!» Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш, і вернувся в преторій ізнову, і питає Ісуса: «Звідки Ти?» Та Ісус йому відповіді не подав» (Ів. 19:6-9).
Євангеліє оповідає, що Пілат на знак невинності Ісуса, обмив руки, а юдейське начальство заявило, що провина за вбивство Сина Божого – Царя Юдейського падає на їх і на їхніх дітей. Вони також заявили, що в них немає іншого царя крім римського імператора. Табличка, яку прибиває римський воїн на хреста, за наказом свого командира, демонструє більше розуміння Того, Ким є Ісус насправді, ніж це розуміють усі первосвященики із фарисеями та садукеями, усім юдейським релігійним проводом, разом узяті. Напис каже: «Ісус Назарянин, Цар Юдейський».
Він прийшов із Назарету, але Він – Син Божий. Царство Його – Царство Небесне. І ось на вимогу Свого народу, з якого Він отримав плоть і кров, Його страчують. Хай це чують і бачать усі. Хай знає це весь світ. Ось розп’ятий Цар Юдейський. Наш євангельський текст каже: «І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'ятий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано», всіма тогочасними світовими мовами.
Але чому юдейські начальники так стривожені? Чому вони поспішають до Пілата і вимагають змінити табличку? Чому кажуть «Пилатові юдейські первосвященики: «Не пиши: «Цар Юдейський», але що «Він Сам говорив: «Я – Цар Юдейський». Їм не хочеться брати участь у перевороті, у державній зраді. Вони й далі хочуть бути святими й праведними, і вільними… Від Бога, від Його Слова і від правдивої свободи, про яку їм говорить Ісус: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» Вони відказали Йому: «Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні?» Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха» (Ів. 8:31-34).
Це гріх спонукає їх відкидати Слово Боже. Це гріх спонукає їх шукати зрадника серед Ісусових учнів. Гріх спонукає їх виношувати плани про вбивство Сина Божого, і кричати перед римським намісником: «Розіпни Його! В нас немає іншого царя крім римського цезаря!» Гріх спонукає їх іти до Пілата і просити про заміну таблички.
Але відповідь, яку вони чують – конкретна, як і вся римська структура: «Що я написав – написав!» Воно незмінне, бо говорить каміння. Якщо ви, первосвященики юдейські замовкли, то Бог утвердив істину через язичника. На хресті розп’ятий Цар Юдейський. Військо Його лише спостерігає за тим, що відбувається. Бо їхній Цар веде битву. Але ця битва тільки Його. Вести її може лише Він.
Ця битва розіпнутого Ісуса Назарянина – проти гріха. Люди не можуть вести її, бо ми всі: і юдеї, і язичники, народжуємося в гріхах. Ангели не можуть вести її, бо вони не мають тіла. Але вести може її лише вічний і святий Божий Син, Який зодягнувся в людське тіло в утробі Діви Марії і народився і прожив досконале життя, бо Він і праведний Бог і свята людина. Битва важка, бо на Ісуса покладено всі гріхи світу – всі наші гріхи. Кров з-під тернового вінця, кров з пробитих рук і ніг, кров зі скривавленого побоями тіла, змиває ці гріхи, а Його все тіло терпить жахливі, пекельні муки, призначені для грішників цілого світу. Важку битву веде Цар Юдейський – наш Цар, Ісус Христос.
Ця битва розіп’ятого Ісуса Назарянина проти диявола. Це він намовив Юду зрадити Свого Учителя, сподіваючись, що ця битва буде ще програна перед хрестом або ж на ньому. Це диявол кричав через первосвящеників. О, він вміє обманювати! Це практикує він ще з Едемського Саду. І зараз він з усіх сил жалить Ісуса в п’яту. Але що це відбувається? В смертній агонії усі гріхи світу змито Ісусовою кров’ю, Його святе тіло стає жертвою за всі скоєні нами гріхи, а Його п’ята та сама вжалена змієм давнім-дияволом п’ята, розчавлює голову змієві, а з вуст Ісуса зривається одне-єдине слово: «Звершилось!» Битва виграна, остання битва Царя Юдейського за звільнення вас із рабства гріха і з під-влади диявола. За ваші гріхи принесено повний викуп – життя Ісуса Христа, Єдинородного Сина Божого та Сина Маріїного.
Диявол більше не сміє вас обманювати і звинувачувати в тих гріхах, за які приніс заплату Ісус. Якщо ж він це робить – повертайте його в те місце, звідки він приповз із розчавленою головою – до Голгофського хреста. Так само туди повертайте проповідників змія, які навчають, що ви повинні самі трудитися над своїм прощенням: чи то ділами, чи молитвами Діви Марії чи заслугами святих. Не слухайте обманщиків. Ісус каже: «Звершилось!» Викуплення вас від влади гріха та диявола звершилося на Голгофі! Принесення досконалої жертви за всі ваші гріхи відбулося на Голгофі. І доказ цієї довершеності – живий і здоровий, святий і праведний Господь Ісус Христос, Який воскрес на третій день по Своїй хресній смерті.
Цар Юдейський виграв Свою останню битву. Тепер Він торжествує. Там під хрестом римські воїни кидали жеребок про те, кому дістанеться хітон Христа, а тут нас всіх у Хрищенні без жеребка, а винятково з Божої благодаті, у Таїнстві Святого Хрищення, зодягнено в одяг Христової праведності, бо «ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися» (Гал. 3:27).
Там, на Голгофському хресті спрагу нашого Спасителя римляни тамували оцтом, а Він дає нам Своє правдиве тіло так кров у хлібі та вині Святої Вечері. Там, на Голгофі, Ісус віддає Свого Духа, аби сьогодні кожен із вас мав Його Духа оживляючого, Який живе в кожному віруючому так, що ви тепер в Ім’я Ісуса Назарянина, Царя Юдейського, називаєтеся дітьми Божими і вигукуєте до Бога, Отця Небесного: «Авва, Отче!»
На Голгофі Ісус віддав Свого Духа, аби Останнього Дня ваш дух вкінці міг з’єднатися із вашим тілом і у воскресінні увійти у вічне Царство Царя Юдейського, Який нас так полюбив, що душу Свою поклав за нас у тій головній битві, аби ми завжди раділи Його перемогою над смертю. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь (Фил. 25).
Немає коментарів:
Дописати коментар