Ні сентиментальні спрощення, ані вишукані універсалізми на кшталт виданих Всесвітньою Радою Церков або Другим Ватиканським Собором насправді не беруть до уваги весь транслюдський демонічний вимір, який задіяний в інослав’ї. Наприклад, заборона одружень
і певних видів їжі можуть нас просто вражати як перебільшений аскетизм. Однак Павло таврує такі заборони як «науки демонів» (1 Тим. 4:1). Сатана, архібрехун і архівбивця, є також «батьком неправді» (Ів. 8:44). Він і його фаворити одержують жорстоке задоволення від одягання церковних мундирів і ангольських маскувань (2 Кор. 11:14), аби звести і спокусити якомога більше людей від спасаючої правди Божої (2 Сол. 2:9:12).
Тому недостатньо розуміти інослав’я лише або головним чином психологічно, з точки зору людського невігластва, амбіції, ілюзії або навіть злоби. Це – квіточки у порівнянні з надлюдською зловтіхою, яка ховається за ними і використовує їх у постійних контратаках проти спасаючого діла Божого (1 Петр. 5:8-9). Не плоть і кров є справжнім ворогом, а «князівства та влади», проти яких не вистоїть жодна людська винахідливість, але вистоїть лише зброя Божа (Еф. 6:10-18). Фізичні переслідування, інквізиції та хрестові походи проти єресі є спотворенням дороги Божої та насміханням над нею (Мт. 5:3-12, 1 Петр. 2:13-4:19).
Церковні битви ведуться не світською зброєю,а зброєю винятково духовною (2 Кор. 10:3-6). Відповідальні богословські ідентифікація та виключення інослав’я за церковними ознаками закликають не до особистої нікчемності та ворожості, а до скромної тверезості та добродійності розуму (Рим. 12:17:21, Гал. 6:1-10, Фил. 4:5).
Саме через те, що «Христова любов спонукує нас» (2 Кор. 5:14), ми не сміємо «ані на хвилю» піддаватися (Гал. 2:5) будь-якому спотворенню Євангелія. «Мати таку розбіжність із стількома народами й називатися розкольниками – це серйозна справа», але цього вимагає Божественна влада (Тр. 42).
Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"
Немає коментарів:
Дописати коментар