ЖИВОГО МІЖ МЕРТВИМИ НЕМАЄ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі. та й застали, що камінь від гробу відвалений був. А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них. А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.
Він казав: «Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня».
І згадали вони ті слова Його! А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших. То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це. Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм. (Євангеліє від Св. Луки 24:1-11).
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Дорогі брати і сестри, після того, як наші прабатьки Адам і Єва згрішили, Господь вигнав їх із Раю, а на сторожі Раю, де перебувало дерево життя, поставив Херувима, одного зі Своїх святих ангелів. Художники часто зображують цю подію на картинах: Засмучений Адам, заплакана Єва, з похиленими головами обнявшись виходять із Раю, а їм услід спрямовано суворий погляд ангела. Позаду залишилася спільнота з Творцем, прекрасний сад і вічне життя. Попереду їх чекає наслідок гріха: проклята земля, тернина й осот, важка праця, конфлікти, болі, хвороби й смерть.
Там за брамою Раю – дерево життя, щастя, радість, блаженство і вічне життя. А за брамою з боку світу - наслідок гріха, смерть. Як на мене, то художники забуваються зобразити ще одне обличчя. Воно не суворе, не засмучене і незаплакане. Те обличчя – зловтішне обличчя диявола. Його провокація вдалася. Він переконав людей зневажати Боже Слово. Він спокусив їх до непослуху та відступництва від Отця. Він і зараз діє з такою самою метою. І зараз він хоче знищити усіх людей, нащадків Адама і Єви.
Внаслідок гріха Адам і Єва вигнані з оселі життя і потрапили у край смерті. Через декілька тисячоліть уся планета буде вкрита кладовищами, у яких будуть поховані діти, внуки і правнуки перших людей. Гріх приносить свій страшний плід, свою страшну заплату – смерть і гріб.
Наша сьогоднішня євангельська оповідь переносить нас майже на дві тисячі років тому в одну з неділь. Нам сказано, що «дня першого в тижні прийшли [жінки, які ходили за Ісусом] рано вранці до гробу». Про мету їхнього приходу на світанні свідчить принесене ними: «наготовані пахощі». Вони прийшли, аби віддати останню честь тілу їхнього Учителя та Господа Ісуса Христа – намастити його відповідно до єврейського звичаю. Він усе робив для них. Він проповідував Слово Боже. Він зцілював їхні недуги. Він насичував їх їжею. Він здійснив стільки чудес і всі вони без винятку були сповнені любові та піклування про довколишніх людей. Він навіть воскрешав померлих. Він говорив про хреста, про розп’яття. І треба сказати, що Петро з усіх сил намагався відмовити Учителя від того, аби йти на хреста, але ж Він «обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (Мт. 16:23).
Ісус – зовсім інший. Він навчав про Царство Небесне. Він вчив всіх думати про Боже і прагнути Божого. Його Слово спонукало визнавати всіх, що Він – Син Божий, і прагнути небесної вітчизни, того втраченого Раю, звідки Він прийшов, народившись у Віфлеємі від Діви Марії.
Сином Божим Його визнав навіть римська варта, яка всього в житті надивилися. Але коли Ісус два дні тому, тієї жахливої п’ятниці, на хресті «голосом гучним скрикнув, і духа віддав... І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі, і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих, а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились. А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: «Він був справді Син Божий!» (Мт. 27:50-54).
І ось вони підходять до гробу, бо Син Божий помер і похований ось у кам’яній печері. Дорогою вони були журилися про те, хто ж то їм відкотить того важезного каменя, яким був закритий вхід у гріб Господній. Але що вони застають – «застали, що камінь від гробу відвалений був». Може там усередині вже є інші люди, які теж поспішили до місця поховання Господа? Ще тиждень тому здавалося, що весь Єрусалим вийшов зустріти Царя Юдейського – Він їхав на осляті, а дорогу Йому вистеляли одежею і гіллям з дерев. Не дивно, якщо хтось там уже виконує ту роботу, виконати яку прийшли вони.
Та «ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса». Вони там не знайшли нікого. Що сталося? Що це відбувається? Жінки розгублені. Вони не знають, що й подумати. Наш євангельський текст каже, що «безрадні були вони в цім». Втім довго їм перебувати в збентеженні не довелося. Бо «ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них». Ангели – не дітки з крильцями і не дівчата зі світлими заплетеними косами із елегантними крилами. Вони – духи праведні, святі і світлі. Вони зазвичай з’являються, як мужі в одежах блискучих, без крил. І кожен, хто бачить їх зазвичай лякається.
Так само сталося й з жінками – «налякались вони й посхиляли обличчя додолу». Проте їм немає чого боятися. Адам і Єва ішли з Раю, схиливши обличчя додолу, а їм услід дивився суворий ангел, який стояв на сторожі Раю, аби вони туди не увійшли. А тут – зворотне. Ангели промовляють: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес!»
Гріб – для мертвих, а не для Живого. В Книзі Об’явлення Ісус, звертаючись до Свого улюбленого учня Івана та до Церкви, каже: «Не лякайся! Я Перший і Останній, і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду» (Об. 1:17, 18).
Він був мертвий. Це підтвердив римський воїн, який проколов списом Ісусів бік. Ісус був мертвий, бо Він, як звіщає пророк Ісая «був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Від утиску й суду Він забраний був, і хто збагне Його рід? Бо з краю живих Він відірваний був, за провини Мого народу на смерть Його дано...» (Іс. 53:5, 8).
Він помер за нас. За нас Він віддав Себе у жертву, бо на відміну від нас Він – святий і праведний, і на Ньому немає жодної плями гріха. У Його смерті пересвідчився римський уряд, представлений воїнами. Його смерть за гріхи світу визнали віруючі представники юдейської верхівки: Никодим, і Йосип з Ариматеї – саме він поклав тіло Христа до свого нового гробу.
Але найголовніше, що Його смерть визнав і прийняв Бог. І доказом цьому є слова ангелів: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес!» Він воскрес, бо жертва за ваші гріхи принесена повна. Вона прийнята Богом, бо жертва ця – свята. Адам і Єва були вигнані з Раю через непослух і гріх і на сторожі до Раю стоїть ангел із вогняним мечем.
Ісус Своєю хресною жертвою приніс повну заплату за гріхи Адама та Єви та Своїм воскресінням відчинив брами небесні для всіх, хто вірує в Нього. Живий не перебуває між мертвими. Живого Ісуса смерть стримати не може. Живий Ісус не може не оживлювати тих, що біля Нього. Де Він – там життя, бо Він сам – Життя. Кого Він торкається Своїм Словом Євангелія або Своїм тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері – теж оживає для вічного життя. І отримує прощення, і дар Святого Духа, і розум Христів, і стає храмом Духа Святого, і воскресає духовно, аби Останнього Дня воскреснути фізично. І все це відбувається з вами, дорогі віруючі, через те, що Ісус – Живий, через те, що Він воскрес!
Жінки не мали почуватися безрадними, коли побачили порожній гріб Господа. Ангел нагадує їм про це: «Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. Він казав: «Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня». Все що каже Господь – правда.
Навіть коли Господь каже щось таке, що не вписується в нашу логіку, воно все одно залишається правдою. Все, що каже Він збувається. І Його Слово «живе та діяльне» (Євр. 4:12). Євангеліє сьогодні звіщає нам, що жінки почувши це нагадування про проповіді Спасителя, «згадали вони ті слова Його!».
І тепер жінки не безрадні. Вони нічого не розпитують в ангелів. Вони не залишаються в гробі, а вертаються від гробу, аби все сповістити Одинадцятьом апостолам Спасителя. Вони згадали Слова Господа і тепер вони знають, що Христос воскрес, то воскреснуть і вони. Бо воскреслий Господь також говорив: «Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня... Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня…. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня» (Ів. 6:40, 44, 54).
Гріб порожній, Живого між мертвими немає, бо Христос воскрес. Так само будуть порожні і ваші гроби. Так само вас не буде між мертвими, бо воскреснете ви. Чому? Бо так каже розп’ятий і воскреслий Господь Христос. Хто вірує в Нього, того воскресить Він останнього дня. Кого Отець притягнув до воскреслого Сина Євангелієм, того Син воскресить останнього дня. Хто причащається тілом і кров’ю Христовою у Святому Причасті, того Син воскресить останнього дня.
Бо все: народження Спасителя у Віфлеємі, Його служіння і Його хресна смерть, і Його світле воскресіння здійснено для вас, аби ви вірою в Сина Божого мали вічне життя у Його Царстві. Бо Його Царство – це Царство Живого, Воскреслого Христа. Це Царство вашого люблячого Спасителя, Який перебуває серед нас сьогодні у Слові і Таїнстві, аби ми в час Його славетного повернення перебували з Ним повіки віків.
Невірство, з яким зустрічають апостоли повідомлення жінок, не розхолоджує тих, що бачили порожній гріб, чули посланців небесних і згадали Слово Христове. Скоро Христа побачать учні, а поки що радіють жінки: «Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними». Радіймо з ними й ми. Бо Христос воскрес! Амінь.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Немає коментарів:
Дописати коментар