А чого ж бракує ще? Чому є суд, якщо
весь гріх було Сином забрано? Відповідь
полягає в тому, що суд наводиться людською відмовою прийняти Христа, як Сина
Божого. Звісно ж, людський гріх, і
успадкований від Адама, і скоєний нею самою, заслуговує на смерть. Але цей суд
настає через людське небажання чути, терпіти та приймати Спасителя, Який забрав
гріх, поніс Його на Своїх плечах, і замкнув портали пекла.
Візьмімо, наприклад, лікаря який може допомогти пацієнтові і обіцяв
визволити його від біди. Він пропонує ліки від кволості чи від отрути, яку був
з’їв чоловік. Пацієнт добре усвідомлює дієвість рекомендованих ліків, але каже
до лікаря: «Геть! Мені твої поради не потрібні.
Ти – не лікар, ти – розбійник. Я не хворий. Я не ковтав ніякої отрути, і
зі мною нічого не станеться». А потім пацієнт намагається цього лікаря
замордувати! Чи не сказали би ми в
такому випадку, що пацієнт не лише хворий, але дурний і несамовито божевільний,
який переслідує і вбиває лікаря?
Або що ми думали би про в’язня, який ганить царя, князя чи
пана, який пропонує відпустити його з неволі та вилити на нього масу щедрот? Що
би ми мали думати про такого в’язня, який плюватиме на свого
доброчинця, картатиме його непристойними словами і завдаватиме йому шкоди чи
вбиватиме? А духовна несамовитість, коли
відмовляються від допомоги, яка пропонується нам Сином Божим вдесятеро ж гірше.
Хіба не повинен Бог розгніватися та злити на таку невдячність пекельний вогонь,
сірку та смоляний дощ? Крім того, що ми
грішники, ми ще й настільки розбещені, що відкидаємо допомогу і навіть
переслідуємо та вбиваємо тих, хто напучує нас ту допомогу прийняти. Це нас
стосується приказка: «Хто лишень звільняє когось від шибениці, часто виявляє,
що той хоче там висіти знову».
Немає коментарів:
Дописати коментар