На людський розум після гріхопадіння наших прабатьків впала настільки велика темрява, що сам по собі він ані знає, ані розуміє в духовних справах нічого певного та здорового (1 Кор. 1:21; 2:14). Бо в справах духовних людський розум є не лише сліпим, але Писання також кажуть, що він сам є темрявою (Ів. 1:5; Еф. 5:8). Людина насправді має певне нечітке, як сон, знання про те, що Бог є і Йому треба поклонятися. Але вона не знає яким насправді є цей Бог, Хто Він і якого саме поклоніння Він хоче. Насправді, потураючи власним думкам та мудрості, людина займається чистим ідолопоклонством (Рим. 1:21-23). Тому людська природа все ще має трохи божественного закону про певні явні та громадські обов'язки і це записано в серці. Але без світла Божого Слова людський розум взагалі нічого не знає і не розуміє про правдиве знання гріха і про справжнє поклоніння Богові. Натомість для людського розуму і мудрості все вчення Євангелія є таємницею, невідомим і прихованим (1 Кор. 1:18, 21). Та Бог, зійшовши зі Своєї таємної оселі, через велике милосердя до втраченого людства, певним та особливим Словом, яке було дане частково безпосередньо, частково опосередковано, відкрив та об'явив цю таємницю Своїй Церкві, аби ніхто не сумнівався у правдивості цієї таємниці, Він також підкріпив її значними свідченнями та чудами (Мр. 16:20; Євр. 2:3, 4).
Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства
Немає коментарів:
Дописати коментар