НЕ СУМУЙТЕ, ЯК ІНШІ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Не хочу ж я, браття, щоб не відали ви про покійних,
щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають. Коли бо ми віруємо, що Ісус
був умер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним. Бо це ми вам
кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього,
ми не випередимо покійних. Сам-бо Господь із наказом, при голосі Архангола та
при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі, потім ми, що
живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню
на повітрі, і так завсіди будемо з Господом. Отож, потішайте один одного цими
словами! (1 Солунян 4:13-18).
Благодать вам і мир! (1 Сол. 1:1) Амінь.
Дорогі брати і сестри, ще торік в одній з аптек під
час купівлі ліків та можливістю вибору між більшою і меншою упаковкою, я спитався
у аптекарки про термін придатності ліків.
Фармацевт дуже здивувалася, що я питаю про термін придатності і
спиталася в мене, як я збираюся жити після кінця світу, який настане в грудні
2012 року. Звісно ж, я скористався нагодою, аби розповісти і їй, і її колегам
правду про кінець світу. Проте,
здається, що ще багато людей в нашому рідному краї таки очікують кінець світу
саме 21 грудня цього року. В Сімферополі
якийсь підприємливий чоловік навіть оголосив набір на курси з виживання під час
апокаліпсису, який має настати, на думку багатьох людей, вже менше як за
місяць. Хто ці люди, що вірують у
такий розвиток подій? Хто вважає, що 21
грудня настане апокаліпсис і життя у його звичному вигляді більше не буде?
Усіх тих, що бояться кінця світу
можна віднести до людей, який Апостол Павло називає тими «що надії не мають». Ті,
що не мають надії, сумують. Вони сумують
з багатьох причин. Одна з них – кінець світу.
Адже з кінцем світу закінчуються не лише їхні мрії і сподівання, але й
саме їхнє життя. Як тут не сумувати і як тут не докладати якихось зусиль, аби
продовжити це життя бодай ще на кілька днів, тижнів чи місяців?
Але не лише ті, що не вірять у
повернення Христа «не мають надії». Так само
надії не мають усі ті, що називають Останній Суд страшним судом. І коли з такими ви почнете висловлювати
сподівання про те, що Христос повернеться вже незабаром, то часто почуєте у
відповідь перелякану відповідь: «Хай цього не буде і хай цей світ протриває ще
хоч трохи часу!» Заради чого? Заради уникнення
суду Божого! Адже той суд буде справді
страшним для кожної людини, яка ітиме на цей суд зі своїми ділами. «Бо», -
стверджує Господь Святий Дух через Апостола Павла, «жодна людина ділами Закону
не буде виправдана!» (Гал. 2:16).
Через це, коли на суд буде закликано
людину, що надіється на свої діла, то їй слід бути готовою почути лише один
вирок: «Винен!» або: «Винна!» І цей
вирок означатиме лише виконання слів Сина Божого: «Відійдіть від Мене всі, хто
чинить неправду! Буде плач там і скрегіт зубів» (Лк. 13:27, 28). Вогняне озеро
пекла, зовнішня темрява – жахливе місце, з якого виходу вже не буде повіки
віків. Справді для тих, що не вірують в Христа, апокаліпсис означатиме
завершення усіх їхніх грішних земних радостей і початок неймовірних і вічних
страждань. Справді, Останній Суд буде страшним судом для усіх тих, що хоч трохи
покладаються на власні діла, або прирівнюють їх до заслуг Христових або
вважають, що такими ділами вони якось сприяють своєму виправданню. Таким людям
є чого боятися. Вони належать до тієї категорії людей «що надії не мають».
Бог не хоче, аби ми поводилися як
ті, що очікують на апокаліпсис 21 грудня. Той, хто заявляє про те, що знає про
дату кінця світу, насправді свідчить про цілковите протилежне. Він насправді заявляє, що він – фальшивий
пророк, бо наш Господь Ісус Христос каже: «Про день же той чи про годину не
знає ніхто: ні Анголи на небі, ні Син, тільки Отець. Уважайте, чувайте й
моліться: бо не знаєте, коли час той настане!» (Мр. 13:32, 33).
Бог не хоче, аби ми поводилися так,
«як і інші, що надії не
мають». Він не хоче, аби ми сумували про наших спочилих так як сумує світ. Для
інших людей кінець земного життя – або повний кінець існування людини, або
невизначеність із майбутнім людини, яка помирає. Христів же Апостол використовує особливе
слово для християн, які закінчують свою земну дорогу. Він називає їх такими, що позасинали. В наших очах вони померли. Але в очах Божих усі, хто помер,
заснули. Коли Господь Ісус Христос підійшов
до доньки старшого синагоги, яка була померла, то промовив: «Відійдіть, бо не
вмерло дівча, але спить. І насміхалися з Нього» (Мт. 9:24). Голосільники і плакальники добре вміли
провести різницю між людиною живою і мертвою. Але Господь дивиться на все по
іншому. Він – не Бог мертвих, а Бог
живих, для Нього всі люди, навіть ті, які померли – живі. Господь воскресив дівчинку. Плач перетворився
на радість.
Апостол Павло нагадує нам про те,
що наші померлі позасинали у Господі.
Тому й сум наш інший, не такий як у людей без надії. Ми плачемо, коли помирають наші друзі та наші
рідні. Ми сумуємо за нашими рідними та
друзями, які вже покинули цей світ. Але
наш плач і наш сум - не плач і сум
безнадійний і безутішних людей. Бо ми
знаємо, що для Господа вони лише позасинали. Ми знаємо, що Господь кличе їх до
спочинку у небесних оселях, а це означає, що настане той день і той час, коли
вони проснуться – коли вони воскреснуть.
Для нашого знання, для нашої віри
є непорушна підстава – смерть і воскресіння нашого Господа і Спасителя Ісуса
Христа. Він, будучи вічним Сином Божим і
досконалою людиною, пішов на хрест і поніс усі наші гріхи та провини. Там, на Голгофі, Він приніс Себе в жертву за
всіх нас. Там Він помер за кожного з
нас. Його було поховано в гріб, з якого
Він на третій день вийшов переможцем над смертю. Христове воскресіння дає всім надію
вигукувати разом із Апостолом Павлом: «Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте,
жало? Жало ж смерти – то гріх, а сила гріха – то Закон. А Богові дяка, що Він
Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав. Отож, брати любі мої, будьте
міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця
не марнотна у Господі!» (1 Кор. 15:55-58).
І через це сьогодні Апостол Павло
звертається до нас: «Коли
бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе
Бог із Ним». Наша
надія, наше ставлення до кінця життя і до кінця світу, нерозривно пов’язані із нашою вірою в Ісуса. Бо коли ми
віруємо, що Він помер за наші гріхи і коли ми віруємо, що Він воскрес для
нашого виправдання, то ця віра приносить нам прощення і ця сама віра в Христа
приносить нам воскресіння і вічне життя в Божому Царстві. Коли ми віруємо в
Христа, коли покладаємося на Нього, то Його смерть є нашою смертю, Його
воскресіння є нашим воскресінням, а Його життя – нашим життям. Вірою любов Отця до Сина стає нашою. Вірою
Царство Небесне, яке належить Христові стає нашим. Вірою Його воскресіння є нашим воскресінням.
І наша віра втішає нас
сьогодні, аби ми не сумували, як інші, що цієї віри не мають. Бо наша віра свідчить нам, що так само як
воскрес Ісус, «так
і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним». Християни, які померли, які позасинали у вірі
в Христа, через Ісуса будуть приведені знову до вічного життя. Ісус – єдина причина того, чому ми маємо цю
втіху, на відміну від інших людей на світі.
Ісус – єдина причина, чому воскреснуть усі люди. Ісус – єдина причина, чому всі покійні
християни воскреснуть із мертвих до вічного життя у Божому Царстві.
Багато людей із жахом очікують 21
грудня. Більшість людей із жахом очікують кінця світу і бажають, аби він ніколи
не настав. Але не християни. Ми вже сьогодні маємо спільноту з Ісусом у Його Євангелії, в Його правдивих тілі та крові у хлібі та вині Святої Вечері. З давніх-давен, від самого початку молитва
Християнської Церкви була така: «Прийди, Господи Ісусе!» (Об. 22:20). Ми
чекаємо на цей день і молимося, аби цей день настав. І причина цьому – Ісус,
Його хрест, Його воскресіння, і Його Царство та вічне життя, яке чекає на всіх,
хто вірує в Ісуса. Ми чекаємо на цей
день, бо то буде день воз’єднання
із нашими рідними та друзями, з нашими братами і сестрами, які померли з вірою
в Христа.
Сьогодні Писання нам звіщає: «Бо це ми вам кажемо словом
Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього, ми не випередимо
покійних». Якщо ми залишимося жити до
повернення нашого Господа і Спасителя у славі, то ми станемо свідками не просто
якоїсь глобальної катастрофи, а ми будемо свідками глобальної катастрофи гріха
та його найжахливішого наслідку – смерті.
Для гріха глобальна
катастрофа почалася ще на Голгофі, а завершиться історія гріха коли «Господь
із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба». Цей наказ про кінець світу почують всі
мешканці землі без винятку. Сурма буде настільки голосною, що її почують у
найглибших бункерах і найбільш нечулі вуха.
Божу сурму почують всі: і мертві, і живі.
Апостол каже, що ми станемо
свідками надзвичайного чуда – чуда воскресіння усіх мертвих і зокрема, віруючих
у Христа. Бо для тих, хто позасинав у
Христі, тобто хто помер з вірою в Христа, настане воскресіння. Всі вони миттю воскреснуть, ми будемо бачити
їх знову, живих і здорових, у прославлених тілах, які вже не заражені гріхом,
які піддаються хворобам і невразливі для смерті. Це буде чудесне видіння! Наскільки ми оплакували їхню смерть і
похорон, наскільки більше будемо ми готові прославляти Господа за їхнє
воскресіння, за чудо їхнього нового, прекрасного, безгрішного, святого життя.
І ми будемо готові бігти до них,
обійнятися з ними. Втім, навряд чи в нас
буде для цього час, бо Апостол фактично без зупинки продовжує описувати те, що
відбуватиметься в той Останній День, який ми ще називаємо Днем Останнього Суду:
«потім ми, що живемо й
зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на
повітрі». Так само як ми були
прощені Богом без наших діл, так само як ми були виправдані вірою заради Христа,
так само без наших зусиль і без жодних зусиль з нашого боку, а винятково заради
Ісуса, Бог підхопить усіх нас, в миттєво преображених тілах, аби ми зустріли Господа
на повітрі і не зазнавали всього того, що має статися із світом, і зі старою
землею.
Від тієї миті і надалі ми всі
разом будемо з Господом – у видимій спільноті нашого люблячого Бога, в любому
товаристві наших усіх рідних, друзів, усіх наших християнських братів і сестер,
усіх святих Старого і Нового Заповітів. Кінець
світу буде, хоча ми й не знаємо коли саме, але він точно буде. І кінець світу буде днем горя для всього
світу. Але для віруючих в Ісуса, це буде день радості і не просто день радості,
а початок нескінченної радості, невимовного щастя і безперервного блаженства у
вічному Царстві Божому.
Для нас, що живемо в листопаді
2012 року по Різдві Христовім найголовнішим є питання не про те, де ми будемо
21 грудня, не про те, як нам пережити передбачуваний фальшивими пророками
апокаліпсис, а те, як нам залишатися готовими до справжнього кінця світу, про
дату якого ніхто, крім Бога, не знає. «Будьте
готові!» - каже Христос (Мт. 24:44).
Віруйте в Христа і нічого не бійтеся!
Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа нехай буде з вами. Амінь! (1 Сол. 5:28).
Немає коментарів:
Дописати коментар