Проповідь на 5-у неділю Великого посту

   ПЕРВОСВЯЩЕНИК І ПОСЕРЕДНИК 

                      НОВОГО ЗАПОВІТУ

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

          

Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення, і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.  Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла, скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс вічним Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому! Тому Він – Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку (Євреїв 9:11-15).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!  (Фил. 3)! Амінь.

Дорогі брати і сестри, вже в оповіді про двох братів Каїна та Авеля ми бачимо, що вони приносили Богові жертву: Каїн приносив жертву від плоду землі, а Авель приніс жертву від перворідних зі своєї отари та з їхнього лою. Жертви Богові приносив Ной. Жертви Богові приносив Авраам та всі патріархи Старого Заповіту.  Перед самим виходом з рабства у Єгипті віруючі мали заколоти в своїх домівках по ягняті, намастити його кров’ю одвірки та з’їсти його засмажене м’ясо. Коли Господь могутньою рукою вивів Ізраїль з єгипетської неволі, визволений народ Божий приносив жертви Богові в пустелі, ідучи до визволеного краю. За місце для принесення жертв було визначено скинію, особливий намет, який можна було збирати та розбирати, переносити з табором Ізраїлю.  Згодом у Обіцяному Краю, в столиці Божого люду, було збудовано храм. Ось як розповідає Писання про освячення новозбудованого Храму Божого: «А цар та ввесь Ізраїль з ним принесли жертву перед Господнім лицем. І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що приносив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібної сто й двадцять тисяч. І виконали освячення Господнього Храму цар та всі Ізраїлеві сини» (1 Цар. 8:62, 63).

Відтоді в Храмі буквально були пролиті ріки крові – крові жертв Богові.  Це не була Божа забаганка. Всі жертви мали певне значення, але всі вони приносилися через одну велику причину – гріх наших прабатьків і всі інші гріхи, які коїлися у світі вже їхніми нащадками.  Якби не було гріха, не було би потреби вбивати бідних тварин, проливати їхню кров, спалювати їхню плоть на вогні, а кров’ю їхньою окроплювати людей і приміщення.

Однак гріх у світі був. Гріх у світі є і буде до кінця цього світу.  Жертви, які приносилися у Храмі нагадували про жахіття гріха, про його серйозність, про його наслідок – смерть.   Через кров жертв Бог вказує на те, що несуть нам наші гріхи.  Бог вказує, що ми заслужили своїми гріхами – кровопролиття, смерть.

Жертви, які приносилися віруючими людьми, давали їм перед Богом очищення тіла.  Але це ще було не все.  Господь Святий Дух в Посланні до євреїв зазначає, що вони служили «образові й тіні небесного», тобто вказували на майбутню велику жертву, яка буде принесена за гріхи цілого світу і яка принесе не лише очищення тіла, але й очищення душі, прощення усіх гріхів і поверне людству небеса.

Жертви, які приносилися віруючими в Старому Заповіті були обов’язковими.  Коли народ з якоїсь причини нехтував приписами Божими і переставав приносити жертви Господу, то Господь сварив їх, як читаємо про це в Малахії: «Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: Чим ми Тебе обманули? Десятиною та приносами! Прокляттям ви прокляті, а Мене обманули, о люду ти ввесь! Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?» (Мал. 3:8-10).

Віруючий не міг вибрати щось інше замість жертви, про яку зазначає Бог. Віруючий не міг також приносити жертви десь-інде крім місця, визначеного Богом – у Єрусалимському храмі.  Бог наче промовляв: «Приносьте жертви і приносьте їх винятково в Єрусалимі.  Кров за гріхи має проливатися лише там.  Пильнуйте, аби не проґавити єдиної досконалої жертви, яка обмиє не просто вашу тілесну нечистість, але обмиє всі ваші гріхи!»

Ця жертва – Єдинородний Божий Син. Сьогодні Господь Святий Дух говорить нам про Нього і щодо Сина Людського використовує особливий термін – Христос. Ісус – Христос.  Він – Помазанець.  Він має особливу місію.  І про одну Його особливу місію каже сьогодні Писання, називаючи Його Первосвящеником. Звичайний первосвященик приносив жертви за власні гріхи і за гріхи свого народу.  Але Ісус – не звичайний первосвященик.  Христос – цілковито інший.

Христос – Бог.  Він прийшов не зі скинією рукотворною, не зі збудованим з каміння храмом.  Христос, каже Писання, «прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення».  Христос прийшов із небесами. Бо Христос – Бог. Де є Христос – там є Бог.  Христос і Бог нероздільні.  Святий Іван, пишучи Євангеліє каже: «І Слово сталося тілом і перебувало між нами, повне благодаті і правди».  Він каже грецькою мовою: «І Слово сталося тілом і розташувалося скинією посеред нас, повне благодаті і правди». Сам Бог замешкав посеред людей. Сам Бог стався Первосвящеником майбутнього доброго.  Він споконвіку перебуває в доброму. Він це добре приготував для людей.  Бо Він – добрий і чоловіколюбний. Це добре чекає на усіх тих, на кому Бог не бачить гріха.

Аби цього гріха не було на вас, любі брати і сестри – аби на нас не було жодного гріха, Бог Син, Христос, Помазанець, Месія, Первосвященик іде до святині, якої ми не бачимо, але про яку нам звіщає сьогодні Святий Дух, аби принести жертву за наші гріхи. Але Він не звичайний первосвященик.  Бо звичайний первосвященик – людина грішна, як кожен священик, як ви і я.  Тож звичайний первосвященик мусив перше приносити жертву за свій власний гріх. Але не Христос.  Христос – святий.  Христос – досконалий.  Христос – праведний.  На Ньому немає жодної плями або вади.  І хоча Він має людську плоть і кров, бо народився Він від віруючої людської матері, Діви Марії, Він не має жодного гріха. Бо зачатий Він від Святого Духа і Сам є Бог.

Через це Він не має приносити жертви за те, чого в Нього й бути не може.  Він не має і не може приносити жертви за Свій гріх, бо жодного Свого гріха Він не має. Він не має того, що маємо ми. Він не має того, що Святий Дух називає «мертвими учинками».  Він не має гріхів.  Гріхи, каже Святий Дух – мертві учинки.  Щойно ми коїмо якийсь гріх, навіть самий незначний – ми стаємо спільниками мертвотності. З’вилася грішна думка – ця думка – мертва, думка яка умертвлює вас.  Промовили грішне слово – промовили слово мертве, слово, яке вас умертвлює.  Зробили грішне діло – зробили діло мертве і стали спільнок мертвості, померли, хоча й цього не усвідомлюєте, духовно, а де є духовна смерть, там смерть фізична (у часі та вічності) є лише питанням часу.

Але Христос не має жодної мертвої думки, жодного мертвого слова, жодного мертвого діла. Христос – святий Бог. Христос – праведна людина. Він має життя Сам в Собі, бо й Сам є Життя.  Але Він любить кожного з вас. І Він хоче, аби ви не помирали, а жили вічно. І через це Він приносить в жертву Самого Себе. 

Усі первосвященики мусили раз за разом, рік за роком приносити жертву і за себе, і за весь народ.  Але Христос однією Своєю жертвою на Голгофському хресті входить до скинії Божої нерукотворної лише один раз і набуває, каже Господь Святий Дух, вічне відкуплення.  Він приносить Себе в жертву вічним Духом, Своїм Духом, не з примусу, не з принуки, а з любові, бо любов Христова до вас – вічна. Його вічна любов до вас, Божа вічна воля, аби ви мали спасіння, веде Ісуса на хрест, де Він приносить Себе в досконалу жертву і здобуває для вас вічне відкуплення від влади гріха, диявола та смерті.

Ви – відкуплені.  Святий Дух каже нам сьогодні, аби наше сумління нас не тривожилося скоєними нами раніше гріхами.  Лишень віруйте в Христа, бо самою вірою в Нього це вічне відкуплення, здобуте Ісусом на Голгофі, відкуплення від усіх можливих і неможливих гріхів, будь-коли скоєних і ще не скоєних, вже належить вам. 

Але Господь не здобув для вас це вічне відкуплення такою дорогою ціною, аби ви служили гріхові та дияволові.  Бог каже, що ми маємо очищення нашого сумління, проголошення прощення наших гріхів, аби служити Богові Живому!  Хіба можна не служити Богові, хіба можна не любити Його Заповідей, знаючи, що ми – прощені, що ми маємо добро в майбутньому, коли воскреслий Христос повернеться, аби воскресити усіх мертвих і дати Своїм дітям, віруючим вічне життя у Божому Царстві!

Так безперечно буде, бо Ісус – Посередник Нового Заповіту.  Старий Заповіт більше не діє. Він залишився у минулому, яскраво показавши всім на світі, що ділами Закону спастися неможливо.  Сьогодні діє Новий Заповіт Бога з людьми.  Заповіт про те, що Христос виданий за наші гріхи, що Його кров обмиває усі наші провини і, що вірою в Нього ми маємо вічне життя. 

Ісус Христос – Посередник Нового Заповіту, бо кожен заповіт вступає в силу після смерті того, хто укладає заповіт.  Тож смерть Христова дає можливість кожному з вас, любі брати і сестри, отримати ту спадщину, яка належить Йому, отримати те, чим Він володіє по праву, як Богочоловік – вічну спадщину, Царство Небесне.  Христова смерть на хресті вводить Його Заповіт у дію, приносить повне викуплення від гріха і ваше виправдання, яке проголошується світлим воскресінням Христа з мертвих на третій день.

Заповіт Мойсея, звісно, добрий, але виконати Його ані нам, ані жодній іншій людині, неможливо.  Але все, що обіцяє Старий Заповіт – прощення гріхів і вічне життя, дається вам, віруючі християни, в Заповіті Новому, бо все нездійснене вами, все нездійсненне грішними людьми, здійснює Христос, Син Божий і Син Людський.  Усе минуле, усе сучасне і все майбутнє віруючих людей ґрунтується і основується на тій святій смерті, що настала на Голгофі – на тій святій жертві, що була принесена на римському хресті. Іншої жертви просто не існує.  Іншого способу отримати прощення гріхів і вічне життя, окрім як просто вірувати в Христа, в Його повну і досконалу жертву, просто не існує.

З минулого на цю досконалу жертву Христову вказували ріки крові жертовних тварин, що були пролиті в Старому Заповіті. Причасними нас до цієї жертви і до вічної спадщини небес, яку вона несе, робить нас Христове правдиве тіло і Його свята кров, яку ми приймаємо у Святій Вечері сьогодні.  На небесах ми будемо славити воскреслого Христа і будемо бачити відцвяшні рани на Його руках і ногах і проколотий бік і вклонятися Ягняті, заколеному від закладин світу, як і вклоняємося Йому ми тепер, будучи покликаними до вічного життя через Його святе Євангеліє і прийнявши вірою обітницю вічного спадку.  В Ім’я Христа. Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь (Фил. 25).