НЕЗВАЖАЮЧИ НА ГЛУЗУВАННЯ
Ми живемо в пору, коли
світ з усіх сил намагається справити враження толерантності. Світ хоче виявляти
терпимість до всього: до різних рас і національностей, до різних дивакуватих
ідей і способів життя, а особливо до різних статевих збочень, які з усіх сил
виставляються світом напоказ. Нещодавнє вручення сімох «Оскарів» художньому
фільмові, який пропагує содомію служить яскравою ілюстрацією саме такої
толерантності.
За
нібито дивним збігом обставин цей самий світ не виявляє такої само
толерантності до християнства і до Слова Божого. Упродовж історії Християнська
Церква зазнавала чимало переслідувань і утисків. Ці переслідування і утиски
можуть мати різні прояви: від фізичних гонінь, як це було, наприклад, в перші
три століття життя Церкви в Римській імперії
і впродовж сімдесяти років радянської влади і до законодавчого
витискання Церкви із активного суспільного життя на манівці, в намаганні
перетворити Христову Наречену на якусь маргінальну структуру.
З такою метою запускається кампанія пропаганди
збочень, як нормального способу життя. Як зазначив відомий богослов і наш
сучасник, Гарольд Сенкбейл (відомий українцям своєю книгою «Освячення: Христос
у дії»): «Коли спотворення
виставляють як норму, то нормальне виглядає як спотворення». Так спотворенням
для зіпсованого, корумпованого гріхом розуму виглядають Божі істини, які
викладені в Писанні. Так було від
початку гріхопадіння наших прабатьків, так є нині і так буде до закінчення
історії цього грішного світу.
Світ
завжди так діяв. Нині ми перебуваємо у
порі Великого посту, коли особливо пильно Церква зосереджує увагу на
стражданнях і смерті Христа Спасителя. В ці дні особливо виразно проявляється
ставлення грішного світу (і фальшивої релігії) до розп’ятого Христа. Місце, де Він був розп’ятий, не було
віддаленим чи усамітненим. Наші картини або ікони часто зображають вельми малу
кількість людей під хрестом Ісуса. Зазвичай туди потрапляють Св. Іван
Христитель та Св. Апостол Іван, Богородиця та вірні Господу жінки. Часом в
ікони та картини включають і римських воїнів, зокрема сотника, який сповідує зі
своїми воїнами після смерті Христа: «Він був справді Син Божий!» (Матвія
27:54).
Ми
бачимо інколи зображення також розбійників, що були розіпнуті поряд із Христом.
Але в поле нашого зору не потрапляють зазвичай ті натовпи подорожніх і
паломників, які сходилися до Єрусалиму на свято Пасхи або просто виходили
подивитися на розп’яття Ісуса Назарянина. Яких глузувань зазнав Господь від
тих, за яких Він терпів невимовні муки і страждання! «А хто побіч проходив, Його лихословили та
головами своїми хитали, і казали: «Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, –
спаси Самого Себе!» (Матвія 27:40). Засліплені гріхом і брехнею фальшивих
свідків, очільником яких є сатана, та перебуваючи на боці нібито сильніших
світу і диявола, ці перехожі глузували зі Спасителя світу. Зауважте, з їхніх
уст не лине ні слова співчуття – лише глузування, лише лихослів’я.
«Коли Ти Божий Син, то
зійди з хреста!» – ще одна зневага на адресу Божого Сина. Це – виклик
істинності Його проповіді та Його справжнього статусу, як істинного Бога та
істинної людини в одній Особі. Невіруючий світ вимагає від Бога невпинних
чуд і то саме таких чуд, які б цей світ
вражали все з більшою і більшою силою. Але Господь про такі бажання каже: «Рід
цей – рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки
пророка Йони. Бо як Йона ознакою був для ніневітян, так буде й Син Людський для
роду цього» (Луки 11:29, 30). Подібні глузування вигукували на адресу розп’ятого Христа первосвященики і
фарисеї. Господь у Своїй милості всі ці
глузування терпеливо і в стражданні зносив.
Син Божий, звісно, не зійде з хреста. Він
довершить досконалу жертву для прощення наших гріхів. Його мертвого зніме з
Голгофського хреста віруючий муж, Йосип з Ариматеї. Але Ісус вийде переможцем
смерті з гробу, як Йона вийшов був із черева риби, – для виправдання усіх, хто
вірує в Нього і на осуд, усіх, хто глузує з Нього і з Його Слова. І Його
Євангеліє почне урочисту ходу цілим світом, з Єрусалиму почавши. І ця хода, ця
проповідь Євангелія триває донині і буде тривати аж до кінця світу. І наш розп’ятий
і воскреслий Господь перебуватиме з нами. І хай світ собі глузує і насміхається
Христа і Його Слова, і з Його Церкви. Її місія, наша місія далі проповідувати
Євангеліє і бути вірними Богові і посеред глузіїв, які не вірять у повернення
Христа у славі (2 Петра 3) і посеред зневаг і далі залишатися світлом для
світу. Бо не світ зробив нас світлом. І не світові це світло під силу загасити.
Натомість мудро використовуймо довготерпіння Господа, аби ще сміливіше і
енергійніше проголошувати могутню правду – Боже Слово. І молімося до Господа,
аби ще більше людей увірували в Нього і спаслися!
В’ячеслав Горпинчук
Немає коментарів:
Дописати коментар