Аби тривала гармонія

    

Павло навчає, що незважаючи на те, якими різними є дари та зовнішні діла, ніхто не повинен через них вважати себе добрим, ані оцінювати себе так нібито він вищий за інших.  Радше, кожна людина повинна оцінювати власну доброту своєю вірою. Віра – це те, що мають усі християни, хоча й не однаковою мірою: хтось має її більше, а інші – менше. Проте у вірі всі володіють одним і тим самим – Христом. Убивця на хресті, через віру, мав Христа в собі так само ж істинно, як Його мали Петро, Павло, Авраам, Мати Господа і всі святі, хоча його віра могла й не бути такою ж сильною. Через це хоча дари – нерівні, дорогоцінна віра – саме така. А якщо ми будемо хвалитися лише скарбами віри, а не дарами, то кожна людина повинна цінувати віру іншої людини настільки ж високо як і власну, а своїми дарами служити тому іншому, хто у вірі має однаковий з ним скарб. Тоді триватиме любляча гармонія і проста віра, і ніхто не опиратиметься на свої діла чи заслуги.

Мартін Лютер, З проповіді на 1-у неділю по Богоявленні