«Хто вірує в Мене». Христові думки виходять за межі
простої дії споживання і пиття. Він має на увазі, що той, хто приймає Його Слово,
іде за Ним, і вірує в Нього, буде запечатаний і підтверджений, як той, хто
захищений від прогнання. Він наче каже: «Нічого вам у Мене просити не треба. Я
буду з вами ще до того, як ви прийдете до Мене і Я буду більш готовий і охочий
давати вам, аніж ви будете просити. Якщо можете прийти до Мене, тоді Мене не
бійтеся; Я не буду ані вашим суддею, ані вашим катом».
Коли Христос промовляв ці слова, то
Йому спало на думку: «Одного дня в Моє Ім’я прийдуть фальшиві пророки та
проповідники. Вони проганятимуть людей, які приходять до Мене і гнобитимуть
їхнє сумління. Але той, хто вірує, що Я можу давати життя, не буде викинутий
геть». У самому Царстві Христовому вони почали виганяти тих, хто вірує в
Христа. Але цьому Христос кладе край словами: «Коли ви приходите, то просто
віруйте і ви не перебуватимете у потребі. Ваші недоліки і вади вам не
зашкодять». Про це ми дізнаємося з Рим. 14:22 і 15:1 і далі. Віруючий має
прощення гріхів і Христос його не прожене. Гріх завжди буде залишатися частиною
плоті християнина, як це видно в посиланні на лихі пожадливості, які згадуються
в Рим. 6-8. «Але допоки людина приходить до Мене у вірі, хоча й вона буде
спотикатися, Я попіклуються про те, аби це їй не зашкодило». Грішна плоть християнина не буде панувати над
ним – не має жодного осуду тим, хто долучений до тіла Христа Ісуса (Рим. 8:1),
хоча вони ще не повністю чисті, а їхня плоть – не цілковито умертвлена.
Мартін Лютер, З
проповіді на Євангеліє від Св. Івана 6:27
Немає коментарів:
Дописати коментар