Слово Боже - суддя, а непідсудний

    

Критика або ж критицизм походить від грецького слова "судити". Зрозумілим є те, що Боже Слово повинне судити нас, а не ми його. Піддавання Писання історичному критицизмові рівносильне гротескній зміні ролей: грішник опиняється на місці судді, а Слово Боже на лаві підсудного! Богослов'я, яке поводиться таким чином, нагадує нічне жахіття Едгара Аллена По про психлікарню, яку захоплюють пацієнти і далі нею керують.
     Здорове богослов'я ґрунтується винятково на Святому Писанні, як на єдиній істинній нормі, відповідно до якої слід судити і оцінювати всіх учителів і всі вчення. Це - реформаційний принцип "Лише Писання", який переутверджений Формулою Злагоди. Якщо Писання справді "єдиний суддя", то людський розум не може, ні під яким приводом, теж бути суддею.

Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»