Улаштування частин Порядку Головної Служби Божої в день Господній[1] можна порівняти з горою, що має дві вершини, одна з яких нижча за другу. Перша вершина і нижча – Проповідь, а друга і вища – Таїнство Вівтаря, без святкування якого будь-яка служба Божа залишається неповною. На службі Божій душа починає підноситися і досягає своєї мети за Господнім Столом, від якого немає нічого вищого і нічого більш божественного на землі – вище залишаються лише Небеса. У Святій Вечері задовольняються найглибші прагнення душі, як це проголошує покірний богомолець у «Нині відпускаєш…».
Вільгельм Льое, Літургія для християнських громад лютеранської віри
Немає коментарів:
Дописати коментар