(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову
в ярмо рабства! Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтесь, – то нема вам
тоді жадної користи від Христа. І свідкую я знову всякому чоловікові, який
обрізується, що повинен він виконати ввесь Закон. Ви, що Законом виправдуєтесь,
– полишилися без Христа, відпали від благодаті! Бо ми в дусі з віри чекаємо
надії праведности. Бо сили не має в Христі Ісусі ані обрізання, ані
необрізання, – але віра, що чинна любов'ю. Бігли ви добре. Хто заборонив вам
коритися правді? Таке переконання не від Того, Хто вас покликав. Трохи розчини
квасить усе тісто! Я в Господі маю надію на вас, що нічого іншого думати не
будете ви. А хто вас непокоїть, осуджений буде, хоч би він хто був! Чого ж,
браття, мене ще переслідують, коли я обрізання ще проповідую? Тоді спокуса
хреста в ніщо обертається! О, коли б були навіть відсічені ті, хто підбурює
вас! Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом
догоджати тілу, а любов'ю служити один одному!
Бо ввесь Закон в однім слові міститься: «Люби свого ближнього, як самого
себе!» Коли ж ви гризете та їсте один одного, то глядіть, щоб не знищили ви
один одного! (Галатів 5:1-15).
Благодать вам і мир від Бога,
Отця нашого, і Господа Ісуса Христа, що за наші гріхи дав Самого Себе, щоб від
злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого, Йому слава на
віки вічні, амінь! (Гал. 1:3-5).
Дорогі брати і сестри, 500 років
тому доктор Мартін Лютер прибив до дверей Замкової церкви у Віттенберзі свої 95
Тез, аби закликати богословів до обговорення жахливої ситуації, яка склалася у
церквах Німеччини, у зв’язку з продажом індульгенцій. Папа Римський продав
архієпископство Альбрехту Майнцькому в обмін на гроші на будівництво собору Св.
Петра. Угода мала бути взаємовигідною і
нікому не завдати збитків. Оскільки Альбрехт Майнцький позичив гроші, то йому
було дозволено повернути їх за допомогою продажу індульгенцій.
Індульгенції мали купувати
християни, які переживали за долю своїх рідних у чистилищі та за свої власні
гріхи. Торгівля, де-факто, прощенням гріхів, відбувалася дуже жваво і приносила
гарні прибутки її організаторам. Той факт, що це цілковито суперечило Божому
Слову, здається мало хвилювало тих, чиїм гаслом було «В скарбниці гріш лиш
задзвенить – душа з чистилища летить!»
Навіть якщо продавці індульгенцій
вірили в такі гасла і робили все щиро, це не змінювало того факту, що вони
діяли всупереч Богові та Його Слову. І якщо чистилише було припущенням,
вигадкою, то пекло існувало та існує насправді. І люди, які впадали у спокусу,
спастися через купівлю прощення, відверталися від Христа і спрямовувалися до
невгасимого вогню аду.
Доктор Мартін Лютер,
благочестивий монах-августинець, змиритися з цим не міг. Він мусив зупинити
явне зло, явне відступництво від Євангелія. Ось так і з’явився перший офіційний документ
Реформації – 95 Тез. Пізніше, через багато років, читаючи своїм студентам
лекції на книгу Буття, він сказав: «Бог хоче, аби людей навчали, щоб вони могли
пізнати Бога і прийти до вічного життя. Через це якби й ми мовчали, аби
догодити папі та його послідовникам, то Бог радше підняв би кавалки дерева й
каміння, аніж щоб не було істинного знання про Бога і внаслідок цього, щоб не
було в світі Церкви».[1]
Господь обіцяв, що сили адові
Церкви не здолають. А продавці індульгенцій були тими силами адовими. Як силами
адовими є представники будь-якого фальшивого вчення. Диявол і всі його
соратники прагнуть позбавити нас спасіння і вічного життя. І до кінця віку вони
докладатимуть усіх сил, аби відвести нас від Христа до когось іншого або чогось
іншого. Вони будуть наводнювати світ дивними ідеями, привабливими ідеями,
релігіями, що матимуть на меті одне – забрати від вас Христа. Бо коли немає
Христа, а саме: коли немає віри в Христа, тоді немає прощення гріхів, немає
виправдання і немає вічного життя, а є суд, і прокляття, і вічні муки в аду.
Через це настільки важлива
боротьба за чисте Євангеліє. Через те настільки важлива Реформація. І не грає
ролі, коли ця боротьба відбувається, сутність її залишається завжди такою самою
– це боротьба за те, аби люди були з Христом, а Христос перебував серед людей.
Бо де Він – там прощення, спасіння і вічне життя.
Сьогодні ми читали лист Апостола
Павла до церков у Галатії. Цей лист написаний в І столітті і він спрямований
проти тієї самої релігії, що й тези і подальші твори доктора Мартіна Лютера –
проти релігії діл, релігії закону. Бо є лише одна істинна релігія, яка дає
спасіння – християнство. І це релігія про спасіння самою вірою в Христа. Всі
інші релігії – релігії про спасіння законом або ж ділами.
Господь Святий Дух вустами
Апостола Павла кличе християн перебувати на свободі, залишатися вільними. «Христос
для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо
рабства!» – каже він. Воля – це особлива свобода, якою може насолоджуватись
християнин. Це – вільне, чисте сумління.
Воно – вільне і чисте, бо ми
віруємо і сповідуємо, що Христос – вічний Бог стався людиною заради нашого
спасіння. Син Божий не перестав бути Богом, але стався ще й людиною і там, де
всі інші люди грішили, Він прожив досконале життя. Він міг би жити вічно, але
Він прийшов, аби забрати усі наші гріхи на Себе. І Він забрав їх. І обмив їх
Своєю святою, невинною кров’ю
на хресті Голгофи. Він приніс Себе у
жертву за кожну людину, за кожного з вас, любі брати і сестри. В Його Ім’я, Христа розп’ятого, ви – прощені. В Його Ім’я, Христа воскреслого, ви проголошені виправданими.
Жертва, принесена за християн у
Галатії, до яких пише Апостол Павло і жертва, принесена за віруючих у
Віттенберзі часів Лютера, і за вас, любі брати і сестри – повна і
досконала. Так само і прощення, здобуте
Христом – повне і досконале. Виправдання, яке дарується вам через віру в Христа
– повне і досконале. Це проголошує Сам
Господь. Кожен, хто вірує в Христа – прощений і виправданий заради Самого
Христа.
Через це наше сумління – чисте.
Через це ви – вільні, бо свободу від гріха, від звинувачень диявола здобув для
вас Христос. Ви визволені для свободи, для того, щоб радіти Христом і
прощенням, і виправданням, і грядущим воскресінням, і вічним життям, яке
належить нам через Христа і з Христом у Царстві Небеснім.
І заклик Апостола дуже зрозумілий
– стійте в цій свободі. Радійте нею і не піддавайтеся знову в ярмо рабства. А
що це за ярмо рабства? Це все, що суперечить Євангелію Христовому і
пропонується замість Христа або на додаток до Христа.
В Галатії це був Закон Мойсея,
який християнам намагалися нав’язати
юдеї або навіть християни єврейського походження. Вони вимагали, щоб християни
обов’язково проходили
обрізання, бо таким чином установлювалась належність до Божого народу і людина
ставала під Закон Мойсея.
Таким чином віруючі в Христа мали
ставати під Закон і заради спасіння, їм слід було намагатися виконати Закон.
«Христос – це добре», – говорили юдействуючі, «але цього мало. Для спасіння
потрібне обрізання і все таке подібне».
Відповідь Апостола Христового – категорична: «Ви, що Законом
виправдуєтесь, – полишилися без Христа, відпали від благодаті!»
Юдействуючі або подібні до них
можуть казати: «Ми ж не кажемо, що Христос не потрібний. Та ні! Він – дуже
потрібний! Але й обрізання потрібне. І
добрі діла потрібні. І піст потрібний! І обряди потрібні!» Те, що потрібне
окрім Христа може мінятися століття за століттям, залежно від того, яку ідею підкидає
людський розум чи диявол.
Але відповідь Святого Духа
залишається однаковою: «Ви, що виправдовуєтесь чимось іншим поза Христом, –
полишилися без Христа, відпали від благодаті!»
Ось як! Навіть якщо умовою
спасіння окрім самої віри в Христа, ставиться якесь зовсім невеличке діло,
настає вселенська катастрофа в житті людини – людина залишається із тим ділом,
але без Христа і без благодаті.
Тобто вона – не має Спасителя, не
має Божої любові, і, відповідно, не має прощення, виправдання і вічного життя.
Бо прощення гріхів, виправдання і вічне життя лише там, де є Христос. А там де
Христа немає, там немає ні прощення гріхів, ні виправдання, ні воскресіння для
вічного життя. Через це настільки важливим є те, що у Церкві проповідується.
Через це, коли хтось проповідує щось поза Словом Божим, потрапляє під Боже
прокляття, під Апостольську анафему.
Навіть, якщо хтось принесе
трошки чогось іншого, а не Євангелія, такий буде засуджений. «Трохи розчини
квасить усе тісто! Я в Господі маю надію на вас, що нічого іншого думати не
будете ви. А хто вас непокоїть, осуджений буде, хоч би він хто був!» – каже
сьогодні Апостол Павло, проводячи свою Реформацію, повернення до чистого
Євангелія у церквах Галатії.
Так само
діяв і доктор Мартін Лютер у церквах Віттенбергу, Німеччини та церквах інших
країн, які почали повертатися до проповіді чистого, непофальшованого Євангелія
– про виправдання самою вірою в Христа. Так само діяли і наші отці з
Євангелицької Цекрви Ауґсбурзького Віросповідання в першій половині минулого
століття, коли відбувалася Українська Реформація і в церквах західної України
українські лютерани відновлювали проповідь чистого Євангелія та роздавання
Таїнства відповідно до Слова Божого.
Хай
Господь благословить нині і нас, любі брати і сестри, аби проповідь чистого
Євангелія не припинялася у наших церквах, бо тоді – Христос посеред нас. Він
промовляє до вас, любі брати і сестри, у Слові. Він проголошує вам прощення
гріхів і виправдання. Він торкається до вас у Своїх істинних тілі та крові під
виглядом хліба та вина Святої Вечері, даруючи вам відпущення усіх ваших провин
і вічне життя у Його Царстві.
І тоді Господь Святий Дух нас кличе: «Віруй, що ти виправданий самою вірою в Христа. Віруй, що лише Христос – єдина і повна жертва за всі твої гріхи і провини. Горнися до Христа. Будь з Христом, причащайся Ним і довіряй Його Слову на 100%. Ігноруй все, але не Христа і не Його Слово і в тебе все буде добре. Бо тоді ти маєш вічне життя і воскресіння до радості і блаженства у Царстві Небесному. Не повертайся до рабства, в яке тебе прагнуть затянгнути фальшиві учителі. Але будь вільним у Христі, з Христом і через Христа». Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим...! Амінь (Гал. 6:18).
[1] LW 3:153.
Немає коментарів:
Дописати коментар