В листопаді цього року минають соті роковини більшовицького (комуністичного) перевороту в Росії. Внаслідок цієї брутальної події влада в Росії опинилася в руках безбожного режиму, офіційною політикою якого стало не просто відділення церкви від держави, але й войовничий атеїзм. Комуністична держава, яка внаслідок загарбницької війни, поширила свою владу і на українські землі, стала найбільшим, найзапеклішим і найпослідовнішим переслідником Церкви за всю історію людства.
Учення Церкви про любов до Бога і до ближніх, про спасіння вірою в Христа і вічне життя в раю, в Царстві Небесному більшовицька держава підміняла ученням про побудову раю на землі на основі класової боротьби, яка своєю чергою ґрунтувалась на ненависті до всіх, хто думає по-інакшому і хотів би жити відповідно до Божого Слова та Божих Заповідей. Комуністичний режим, який почався, як злочин проти законної влади і бунт проти Бога, привів до маси загарбницьких воєн проти сусідніх країн, зокрема до війни проти незалежної України, до масових убивств і злочинів проти людяності, серед яких і найбільший в нашому рідному краї: Голодомор – Геноцид українського народу.
Нині в Україні триває процес декомунізації. Чудово, що наша країна прощається із назвами міст, сіл, вулиць, які пов’язані з кримінальними, комуністичними елементами та відкриває жахливі сторінки насильства над нашим народом за часів СРСР. Але, як ми знаємо з історії Християнської Церкви, комунізм і його неодмінний супутник, войовничий атеїзм – значно глибше явище, яке вражає і нищить душу і розум людини. Прояви цього можуть активно проявлятися і в сьогоденні. Спалахи невиправданого насильства щодо мирних громадян, намагання залякувати інакомислячих, «тітушки», рейдерство, корупція, невпинні спроби відштовхнути Церкву на задвірки суспільного життя або принаймні максимально ускладнити їй життя, і, звичайно, величезні проблеми в системі правосуддя – виразні прояви жахливої комуністичної, кримінальної спадщини, яка до цього часу до певної міри пронизує деякі прошарки нашого суспільства. Здається, що «декомунізація» не принесе бажаних наслідків, якщо не відбудеться «декриміналізація», а саме: руйнування кримінального світогляду, який був принесений в Україну та українське суспільство на багнетах комуністичного режиму. Така «декриміналізація», звісно, неможлива без установлення правосуддя, правопорядку та повернення до традиційних цінностей українського народу, серед яких однією з ключових є християнська віра.
Згадуючи про жахливі, катастрофічні події столітньої давності в основі яких лежала війна проти Церкви, ненависть до Бога і інакомислячих, а також дивлячись на їхні руйнівні наслідки для сьогодення, молімось, аби українське суспільство, влада, усі громадяни України докладали усіх зусиль, аби безбожна, комуністична, нелюдська ідеологія ніколи більше в Україні не панувала, а також робімо все можливе, аби в українців формувався світогляд, збудований на традиційних, християнських цінностях українського народу: любові до Бога та ближніх, відчутті справедливості, працьовитості, повазі до всіх громадян та віротерпимості. Особливо молімось і трудімось, аби в Україні було установлене незалежне судочинство, якого в Україні не було практично від часу захоплення України комуністами. Без незалежного суду і без справедливих законів наша країна далі перебуватиме в постійній політичній і економічній турбулентності, яка може привести її до повторення подій столітньої давності. Робімо все, аби цього не повторилось і хай ласкавий Бог, Який так «полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Євангеліє від Св. Івана 3:16) нас благословить!
Учення Церкви про любов до Бога і до ближніх, про спасіння вірою в Христа і вічне життя в раю, в Царстві Небесному більшовицька держава підміняла ученням про побудову раю на землі на основі класової боротьби, яка своєю чергою ґрунтувалась на ненависті до всіх, хто думає по-інакшому і хотів би жити відповідно до Божого Слова та Божих Заповідей. Комуністичний режим, який почався, як злочин проти законної влади і бунт проти Бога, привів до маси загарбницьких воєн проти сусідніх країн, зокрема до війни проти незалежної України, до масових убивств і злочинів проти людяності, серед яких і найбільший в нашому рідному краї: Голодомор – Геноцид українського народу.
Нині в Україні триває процес декомунізації. Чудово, що наша країна прощається із назвами міст, сіл, вулиць, які пов’язані з кримінальними, комуністичними елементами та відкриває жахливі сторінки насильства над нашим народом за часів СРСР. Але, як ми знаємо з історії Християнської Церкви, комунізм і його неодмінний супутник, войовничий атеїзм – значно глибше явище, яке вражає і нищить душу і розум людини. Прояви цього можуть активно проявлятися і в сьогоденні. Спалахи невиправданого насильства щодо мирних громадян, намагання залякувати інакомислячих, «тітушки», рейдерство, корупція, невпинні спроби відштовхнути Церкву на задвірки суспільного життя або принаймні максимально ускладнити їй життя, і, звичайно, величезні проблеми в системі правосуддя – виразні прояви жахливої комуністичної, кримінальної спадщини, яка до цього часу до певної міри пронизує деякі прошарки нашого суспільства. Здається, що «декомунізація» не принесе бажаних наслідків, якщо не відбудеться «декриміналізація», а саме: руйнування кримінального світогляду, який був принесений в Україну та українське суспільство на багнетах комуністичного режиму. Така «декриміналізація», звісно, неможлива без установлення правосуддя, правопорядку та повернення до традиційних цінностей українського народу, серед яких однією з ключових є християнська віра.
Згадуючи про жахливі, катастрофічні події столітньої давності в основі яких лежала війна проти Церкви, ненависть до Бога і інакомислячих, а також дивлячись на їхні руйнівні наслідки для сьогодення, молімось, аби українське суспільство, влада, усі громадяни України докладали усіх зусиль, аби безбожна, комуністична, нелюдська ідеологія ніколи більше в Україні не панувала, а також робімо все можливе, аби в українців формувався світогляд, збудований на традиційних, християнських цінностях українського народу: любові до Бога та ближніх, відчутті справедливості, працьовитості, повазі до всіх громадян та віротерпимості. Особливо молімось і трудімось, аби в Україні було установлене незалежне судочинство, якого в Україні не було практично від часу захоплення України комуністами. Без незалежного суду і без справедливих законів наша країна далі перебуватиме в постійній політичній і економічній турбулентності, яка може привести її до повторення подій столітньої давності. Робімо все, аби цього не повторилось і хай ласкавий Бог, Який так «полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Євангеліє від Св. Івана 3:16) нас благословить!
+ В'ячеслав Горпинчук, Єпископ Української Лютеранської Церкви
Немає коментарів:
Дописати коментар