Коли починаються смертні гріхи

(Коли ми задовольняємо свої пожадливості та отримуємо від них насолоду і шукаємо можливість, щоб дозволити їм панувати), тоді вони стають смертними гріхами (Рим. 8:13, Як. 1:15). Бо немає місця правдивому каяттю і вірі там, де пожадання тіла правлять і їм служать так, що вони починають діяти (1 Тим. 1:19; 5:8; 2 Петр. 1:9). Правдивий та належний характер віри полягає в тому, що вона не хоче чинити, збирати гріхи та перебувати в них, а радше прагне праведності, яка відпускає гріхи та від них визволяє. Тож там, де немає правдивого каяття, там Святий Дух проголошує дуже серйозний вирок (Єр. 5:3; Рим. 2:5, 9; Лк. 13:3; Об. 2:5). А там, де немає правдивої віри, там немає ні Христа, ні Святого Духа, ані Божої благодаті, і немає прощення гріхів та спасіння. То що ж тоді там є? Там, безсумнівно, є Божий гнів, смерть і вічний осуд, допоки ті, що відпали, знову не повернуться до Бога (Кол. 3:6; Рим. 8:13) Тож... смертні гріхи трапляються і у відроджених людей, а саме тоді, коли виганяється і втрачається віра, Христос і Святий Дух.

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства