(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Послухай Мене, Мій народе, і візьми до вух, ти племено Моє, бо вийде від
Мене Закон, а Своє правосуддя поставлю за світло народам! Близька праведність
Моя: вийде спасіння Моє, а рамена Мої будуть суд видавати народам. Острови
будуть мати надію на Мене і сподівання свої покладуть на рамено Моє. Здійміть
свої очі до неба, і погляньте на землю додолу! Бо небо, як дим, продереться, а
земля розпадеться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, погинуть, – спасіння ж
Моє буде вічне, а праведність Моя не зламається! Почуйте Мене, знавці праведності,
народе, що в серці його Мій Закон: Не бійтеся людської ганьби та їхніх образ не
лякайтесь, бо поточить їх міль, мов одежу, й як вовну, черва їх зжере, а
праведність Моя буде вічна, і спасіння моє з роду в рід! (Ісаї 51:4-8).
Дорогі брати і сестри, коли ми слабкі в очах світу; коли у нас немає такої
сильної економіки, як в могутніх країн; коли у нас немає стільки грошей, як у
іноземців; коли у нас немає ядерної зброї, яку ми добровільно віддали і тим
позбулися ядерного щита для оборони свого народу, то у сусідів і не лише
виникає спокуса нас ганьбити і ображати в різні способи. Способів таких може
бути багато: від анексії та окупації частини земель слабкого народу до різноманітних
принижень на адресу такого народу і навіть кепкування з християнської віри.
Євреї дуже добре знали, що це
означає – бути слабким народом. Їхня країна вже була розділена. А частина їхніх
земель була захоплена ворогом. Так сталося, бо вони часто відступали від Бога, Який
обрав їх на те, щоб вони були Його вибраним народом і дав їм Обіцяний Край.
Коли вони були вірні Богові, то Господь їх обороняв і рясно благословляв так,
що Ізраїль викликав захоплення у всіх народів і країн.
Але коли вони відступалися від Бога,
то зазнавали багатьох поразок, нещасть і різних бід. Тоді на них зліталися сусідні
народи і починали їх убивати, грабувати та відбирати їхні землі. Вони також ганьбили
віруючих людей, глузували з їхньої віри та з істинного Бога Ізраїлю. У такі дні,
коли відбувається таке глузування, коли нас ганьблять та ще й погрожують, дуже
важливо пам’ятати навіть не про те, чому такі речі або події відбуваються, а важливо
пам’ятати про те, ким ми є, хто ми такі і які наші взаємини з Богом.
Важливо завжди пам’ятати про те, що ми – грішники. Ми були зачаті
і народжені в гріхові. Гріх – це наче невилікована спадкова хвороба, яка переслідує
нас від дня зачаття і аж до самої смерті. А спасіння від гріха ми маємо лише в
Христі. Варто нам про це забути, як може початися наша власна історія відступництва
або й історія відступництва нашої сім’ї або й роду.
Історія Старозаповітної Церкви
свідчить, що найбільші проблеми в житті народу з’являлись тоді, коли він
відступався від Бога. Але навіть у час найбільшого відступництва, як-от у часи
Ахава та його кровожерної дружини, Єзавелі, Бог зберіг ув Ізраїлі все-одно залишалось
сім тисяч вірних чоловіків, які не схилили свої коліна перед Ваалом.
Так само і в радянські часи, часи
жахливої сваволі комуністичного режиму, масових переслідувань будь-якого інакомислення,
Голодомору українського народу і відступництва від Христа багатьох людей,
все-одно залишались вірні Богові люди, які не ставали на коліна перед комуністичним
ученням і не відрікались Христа-Спасителя.
Проте їхнє життя теж не було
солодким. Пророків у Старозаповітному Ізраїлі часто переслідували і навіть убивали.
Так само й нині часто збуваються щодо Божих вірних слова нашого Господа із Нагірної
проповіді: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на
вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо
ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами» (Мт. 5:11,
12).
У
важкі часи, особливо в час переслідувань і гонінь Господь завжди підбадьорює
Свій народ, покріпляє Своїх віруючих дітей. Сьогоднішні слова з Книги Св.
Пророка Ісаї якраз таке підбадьорення. Господь кличе народ прислухатися до
Нього. Він кличе слухати Його настільки пильно, щоб послання Його брати наче у власні
вуха.
Бог
обіцяє подати і Закон, і правосуддя. Це важливі слова для всіх, хто перебуває в
утиску. Тут ці два слова слід розуміти правильно. Слово Закон у Біблії використовується
як у вузькому так і в широкому значенні. Вузьке значення – це саме Закон, Який
був даний Богом через Мойсея. А широке значення – це все Писання, Боже Слово. Оскільки
Бог дав Закон уже через Мойсея, то тут Він обіцяє подати Слово, яке буде поєднане
із правосуддям, що стане Світлом народам.
Якби
Господь тут говорив про правосуддя, яке стане острахом народам, то можна було б
думати про те, що тут Господь говорить про те, що Він судитиме всі народи
відповідно до справедливого Закону Мойсея, найсправедливішого закону на світі.
Але Він тут обіцяє таке правосуддя, яке стане світлом народам.
Тут
Бог через Свого пророка говорить про Христа і утішає грядущим Христом не лише юдеїв,
але й усі народи землі. В Євангелії від Св. Івана про виконання цього пророцтва:
«Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було
споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без
Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві
світить, і темрява не обгорнула його» (1:1-5).
Бог
дав Своє Слово, Свого Єдинородного Сина. А з Ним і дав Він Своє виняткове,
особливе правосуддя – правосуддя з благодаті. За наші гріхи ми мали би бути
засуджені до смерті, тимчасової і вічної – до вічних мук в аду. По
справедливості нас мало би чекати не світло, а зовнішня темрява пекла, де
лишень плач і скрегіт зубів.
Але
«так…Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в
Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Божа любов – настільки велика
і невимовна, що Він віддав за всіх нас Свого Сина Улюбленого. Христова любов до
нас настільки безмежна, що Він на Себе забрав усі до одного наші гріхи і поніс
за них усі страшну кару від Бога.
На
хресті на Сина Божого вилився гнів за всі провини і переступи усіх нас проти
Бога і проти наших ближніх. У Віфлеємі з’явився Закон-Слово у плоті. На Голгофі
здійснилось правосуддя для всіх народів, де місце всіх народів зайняв Божий Син
і поніс кару Божу за ціле людство. Як промовляє Св. Апостол Іван: «Він
ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу» (1
Ів. 2:2).
На
хресті Голгофи Ісус Своєю святою і невинною кров’ю обмив усі наші гріхи і помер
на місці кожного з нас і замість кожного з нас. Його жертва була свята і повна.
«Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла», –
проповідував незабаром по Христовому воскресінні інший свідок Христового
воскресіння, Апостол Петро (Дії 2:24).
Ось
чому Боже правосуддя є світлом народів. Бо Сам Бог Син стає під суд, аби ми і
всі, хто вірує в Ісуса Христа не були оголошені винними, а були оголошені
виправданими. Це чудове і світле
правосуддя – маючи гріхи - не бути проголошеним винним, а бути проголошеним
праведним заради Христа!
Немає
такого народу, за який би не помер Божий Син. Немає такої людини, яка би увірувала
в Христа і не була б виправдана. Як каже
ще один Апостол, Св. Павло: «Всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма
виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі» (Рим.
3:23, 24). Кожен, хто вірує в Христа – виправданий від його гріхів і має Христову
праведність, і воскресіння, і вічне життя.
Господь
каже: «Близька праведність Моя». Праведність Господня справді
близька і в часі, і в просторі. Бо незважаючи на те, хто вірує в Христа, чи Ісая,
який живе за 700 років до Христа, чи ви і я, що живемо майже через 2000 років
після Христового розп’яття і
воскресіння – Христова праведність близько. Вона стає нашою вірою. Вона лине до
нас із Христового Євангелія. Ми причащаємось
нею у Христовому істинному тілі та істинні Христовій крові, які споживаємо щонеділі
у Святій Євхаристії.
Близька праведність Христова і вона
не лише близька. Вона – вічна. Вона для євреїв, і для далеких островів, вона
для американців і для китайців, для українців і для мешканців Південної Америки
– для всіх хто вірує в Христа. І вона триває на вічні віки. Господь підбадьорює
нас сьогодні, щоб ми не звертали уваги на ту ганьбу, якою нас намагаються
обчорнити інші люди, невіруючі та відверті слуги диявола.
Вони можуть верзти, що хочуть,
вони можуть нас обвинувачувати в будь-яких гріхах на свій власний смак. Але ми
можемо відповісти і сказати: «Це правда. Я – грішник. Але Сам Божий Син обмив
усі до одного мої гріхи Своєю божественною кров’ю і зодягнув мене у Свою праведність. Через це я прощений, чистий і
виправданий. Я – праведний вірою в мого Господа Ісуса Христа. І навіть, якщо в
моєму тілі далі живе гріх, гріх я не люблю. Гріха я з усіх сил уникаю. Але я люблю
Христа, бо я – Божа дитина, усиновлена через Христа.
Через це я не лякаюсь ваших
погроз про те, що Бог на мене гнівається. Він на мене не гнівається, а
усміхається. Бо бачить не просто мене, а бачить Христа, Свого Улюбленого Сина.
Ісая, Його пророк, дуже чітко, ще за сім сотень літ до воплочення Божого Сина, отримав
це слово і нам передав, аби ми були бадьорі і радісні, і бачили не темряву і
пекло, а небеса і Христа, нашого Спасителя».
Через Ісаю, любі брати і сестри, Господь
обіцяє всю цю ганьбу, усе, що пов’язане з гріхом поточити так, як точить міль одежу
і буде пожерта, як черва жере вовну. Іншими словами, вони будуть знищені у час
Христового повернення у славі. Господь каже: «Небо, як дим, продереться, а
земля розпадеться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, погинуть, – спасіння ж
Моє буде вічне, а праведність Моя не зламається!»
Христова праведність і Христове
спасіння – вічне. Любі віруючі в Христа, ви маєте цю вічну праведність, і ви
маєте вічне спасіння. Хай надія ваша далі буде на Христа, на Його рамена, на
Його пробиті цвяхами руки і ноги. Не бійтесь обвинувачень диявола і світу, а в
радості чекайте на повернення Христа у славі. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа зо всіма вами! Амінь (Об. 22:21).
Немає коментарів:
Дописати коментар