(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Тоді Царство
Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли
зустрічати молодого. П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі. Нерозумні ж,
узявши каганці, не взяли із собою оливи. А мудрі набрали оливи в посудинки
разом із своїми каганцями. А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й
поснули. А опівночі крик залунав: «Ось молодий,
– виходьте назустріч!» Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої
наготували. Нерозумні ж сказали до мудрих: «Дайте нам із своєї оливи, бо наші
каганці ось гаснуть». Мудрі ж відповіли та сказали: «Щоб, бува, нам і вам не
забракло, – краще вдайтеся до продавців, і купіть собі». І як вони купувати
пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, – і замкнені двері
були. А потім прийшла й решта дів і казала: «Пане, пане, – відчини нам!» Він же
в відповідь їм проказав: «Поправді кажу вам, – не знаю я вас!» Тож пильнуйте,
бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!» (Євангеліє від Св.
Матвія 25:1-13).
Благодать вам і мир (1 Сол. 1:1). Амінь.
Дорогі брати і сестри, хтось був сказав, що неможливо марнувати час,
не завдавши шкоди вічності. Псалмоспівець проголошує: «Навчи нас лічити отак
наші дні, щоб ми набули серце мудре!» (89:12) Але як ми лічимо наші дні? Скільки
ми марнуємо годин, днів, років і різних нагод, аби наша вічність була іншою,
аніж того хоче світ і диявол, наш одвічний ворог?
Справді, ті люди – мудрі, які
вміють лічити свої дні не за допомогою календарів чи годинників, а з огляду на
те, що каже Бог і на те, що Він для нас учинив і далі робить. В сьогоднішньому
нашому Євангелії Господь кличе нас пильнувати, бо ми не знаємо ні дня, ні
години Його повернення у славі. Тож до того часу, як ми повернемось, нам варто
мати серце мудре, як каже Псалмоспівець або бути мудрими дівами, а не дівами
нерозумними з нашого Євангелія.
Які люди є мудрими? Якщо ми
поставимо це питання світові, то він може навести приблизно таку відповідь: «Розумний
– це той, хто потрапляє у проблеми, але потім з них виплутується, а мудрий – це
той, хто в проблеми не потрапляє».
Відповідно до такого визначення, маса пророків була б просто якимись останніми дурнями, адже їхнє життя було не просто сповнене проблем. Проте Господь до тих, кого світ вважав за мудрих промовляв: «Через те й мудрість Божа сказала: Я пошлю їм пророків й апостолів, вони ж декого з них повбивають, а декого виженуть, щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від створення світу, від крови Авеля аж до крови Захарія, що загинув між жертівником і храмом!» (Лк. 11:49-51).
Мудрість світу разюче відрізняється
від мудрості, про яку говорить Бог. Адже мудрість, про яку говорить Бог, починається
зі страху до Нього, як написано: «Страх Господній – початок премудрости,
нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням» (Пр. 1:7). Початок мудрості полягає в страху Божому, а
всі скарби премудрості, сказано в Писанні, сховані у Божому Сині, в Ісусі Христі
(Кол. 2:3).
Мудра людина в очах Господніх та
яка боїться Бога і знає Христа, а отже любить Бога, Який «так… полюбив світ, що
дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав
життя вічне» (Ів. 3:16). Про цю любов каже Апостол в іншому місці: «Не в тому
любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина
вблаганням за наші гріхи» (1 Ів. 4:10).
Божа любов ще називається
благодаттю. Ми всі згрішили. Від часу гріхопадіння наших прабатьків Адама і Єви,
ми народжуємось у гріхах. І ми грішимо щодня. А оскільки заплата за гріх –
смерть, ми всі приречені до смерті, як тимчасової, так і вічної. Без Бога ми у безвихідному
становищі. Але слава благодатному Господу!
Господь Святий Дух через Апостола
каже: «А де збільшився гріх, там зарясніла благодать» (Рим. 5:20). Тобто, хоча
ми й грішимо, Божа любов усе-одно настільки велика, що кров’ю Христовою вона покриває усі наші гріхи. Коли
ми визнаємо наші гріхи і віруємо в Христа, то «кров Ісуса Христа, (Божого) Сина, очищує нас
від усякого гріха» (1 Ів. 1:7).
А де є прощення гріхів, де є кров
Христа, там є і Христове воскресіння, і вічне життя, і праведність, і Царство Небесне.
Царство Небесне каже Господь подібне до десяти дів. Господь тут говорить про
видиму Церкву. У цьому Царстві, тобто у Церкві є десять дів. Десять у Писанні –
число повноти, тож Син Божий має на увазі всіх людей, які називаються
християнами.
Проте назва сама по собі ще
нічого не значить. Всі діви у нашій притчі мають світильники. Тобто всі мають
назву християн. Різні соціологічні опитування зазначають, що майже 90 відсотків
українців називають себе християнами. Це, напевно, означає, що вони принаймні
охрищені і хоча б колись ходять до церкви, бодай на Різдво і на Великдень, або
хоча б на Великдень, коли українські церкви буквально оточені рядами парафіян
із великодніми кошиками.
Але сама назва, як ми це бачимо
далі в притчі, ще нічого не означає. Світильники самі по собі світла не дають. Якщо
із собою взяти лампочку на пікнік до лісу, а джерела енергії не буде, то
лампочка ніякої користі не принесе і світла не буде. Так само і світильники – якщо в них буде оливи,
то вони світити не будуть.
Мудрі діви у притчі, тобто
справжні віруючі, беруть із собою оливу. А нерозумні діви, тобто номінальні
християни, ходять із порожніми руками – оливи у них немає. Тобто у істинних віруючих є благодать, а у
номінальних віруючих її немає. Тож справжні
віруючі ходять з благодаттю Божою, з Його любов’ю, а фальшиві віруючі ходять з
порожніми руками і без Божої любові, навіть тоді, коли хваляться, що вони
християни.
Але де береться благодать? Вона – у Христі. Як написано: «І Слово
сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили
славу Його, славу як Однородженого від Отця… А з Його повноти ми одержали всі,
а то – благодать на благодать» (1:14, 16). Тобто ми одержали невичерпне джерело,
і навіть переповнене джерело благодаті у Христі. Це джерело виливається на всіх, але отримати
благодать можна лише вірою.
Тож, коли є Христос, тоді є і
благодать Божа. А Христос є тоді, коли є віра в Нього. Особливість благодаті в
тому, що вона дається безкоштовно. Вона дуже дорога і навіть дорогоцінна, бо Христос
– Єдинородний Божий Син, істинний Бог та істинна людина в одній Особі. І Він –
воплочення благодаті.
Поза Христом – благодаті немає. Вона
є в Отця, і є в Сина, і є в Святого Духа, але світові, тобто всім нам благодать доступна лише у Христі.
Діла благодаті не мають. Мощі святих благодаті не мають. Святі місця, з Ізраїлем
включно, благодаті не мають. Отже й паломництва і все інше на світі благодаті
не мають.
Диявол і світ нас можуть
переконувати, що вони можуть нам дати оливу – благодать в багатьох інших особах
або місцях поза Христом. Але це – обман, при чому обман дуже популярний, яким
вони вміло користуються і зводять величезні маси людей.
Святий Дух чітко каже, що
благодать для нас – у Христі і лише в Ньому. Але як нам реально отримати благодать, яка
в нашій притчі називається оливою? Через віру в Христа! Як каже Апостол: «Всі згрішили, і позбавлені
Божої слави, але дарма виправдуються (Божою) благодаттю, через відкуплення, що
в Ісусі Христі» (Рим.3:23, 24). Ми одержуємо благодать, віруючи в Ісуса Христа
розп’ятого і воскреслого.
І ця благодать нам дається через
віру. Мудрі діви вони мають цю благодать, бо вони вірують у Христа. Вони
отримують оливу, благодать через Слово. Вони приймають цю оливу, благодать у Святому
Причасті, коли з розкаяним серцем і упованням на Сина Божого, причащаються
істинними тілом і кров’ю Сина
Божого, Який промовляє: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне
життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє – то правдиво пожива, Моя
ж кров – то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, –той в Мені перебуває, а Я – в ньому» (Ів. 6:54-56).
Ці мудрі діви – ви, любі віруючі
брати і сестри, що маєте із собою завжди оливу, Божу благодать, Божу невимовну
любов у Христі. Ви не просто називаєтесь християнами, ви довіряєте кожному Божому
слову, ви уповаєте на Христа. А немудрі, це – ті, що не мають оливи, Божої
благодаті, не люблять Слова Божого і не прагнуть євхаристійної поживи у тілі та
крові Божого Сина.
Але ми всі знаємо, що Син Божий
повернеться. І ось – усі діви засинають. Засинають мудрі діви. Засинають і
нерозумні діви. Помирають істинні віруючі. Помирають і номінальні християни. До
повернення Христа у славі усі люди помиратимуть. А коли Він повернеться, то
воскреснуть усі.
Господь нам каже про те, що
станеться із двома видами християн – істинних і номінальних. Він каже про те,
що від голосу приходу Нареченого, прокинуться усі. Сплячих тоді не залишиться
ні одного. Усі люди воскреснуть. Усі ті,
що називалися християнами, воскреснуть. Однак у пробудженні лише мудрі діви мають оливу і лише вони
запалюють свої каганці, аби зайти на весілля до Нареченого.
Нерозумні діви оливи не мають, тож їхні каганці світити їм не можуть і зайти на весілля вони не можуть. У віруючих є благодать, а отже є прощення гріхів, і праведність, і плоди віри і їх Божий Син запрошує увійти до Свого Царства. Але віри достатньо лише для їхнього спасіння. Їхньою вірою і їхніми заслугами ніхто інший спастися не може. Благодаттю вони поділитися не можуть, бо її дає лише Бог у Христі ще в цьому житті. А по смерті благодать не дається. Дається лише спасіння по благодаті.
Тож нерозумні діви, усі номінальні віруючі, які відкидали благодать у цьому житті, не прагнули Євангелія у Слові і Таїнстві, залишаються у воскресінні поза Небесним Банкетом, тобто поза Царством Божим і поза вічним життям. І тоді вже жодні благання не допомагають, бо відповідь Христа – сувора: «Поправді кажу вам, – не знаю я вас!»
Який люблячий Господь, що кличе нас сьогодні, аби ми пильнували, щоб наші каганці, наше особисте християнство, було наповнене оливою – благодаттю Божою, невимовною Христовою любов’ю і Самим Христом. Бог дає нам Свою любов по вінця, щедро, мірою повною, добре натоптаною. У Христі і заради Нього. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами. Амінь! (1 Сол. 5:28).
Немає коментарів:
Дописати коментар