Смертні гріхи та гріхи, які прощаються

    

    Різницю між смертними гріхами та гріхами, які прощаються, потрібно гарно та обережно пояснити для того, щоб кожний християнин міг знати та визначати, чи він живе у смертному гріхові, а чи в такому, що прощається... щоб кожна людина могла перевірити, чи є у неї правдиве каяття та віра, а чи ні (Римлян 2:4, 5; Єремії 5:3; 2 Коринтян 13:5). 

     Прабатьківський гріх, який все ще живе у тілі відроджених людей... спокушує, зводить до гріха різними пропозиціями та гріховними пожаданнями (Якова 1:14; Римлян 7:8; Галатів 5:17). Оскільки відроджена людина не отримує задоволення від такого виду тілесних пожадань і не ведеться та не йде за ними, а щиро стримує та розпинає їх як гріхи, і умертвляє їх Духом, щоб вони не керували нею і нею не чинились (Римлян 6:12; 7:15; 8:13; Галатів 5:24), то саме це є дуже вірним знаком правдивого та щирого каяття. І, коли відроджені люди моляться про те, щоби Бог не зарахував їм цих слабкостей, а простив заради Христа та водночас вірують і уповають на те, що Христос, як істинний Заступник, покриє в очах Божих їхню нечистість Своєю невинністю і послухом (Римлян 4:7; Псалом 32:1; 1 Івана 1:7; 2:1, 2), то це також є ознакою істинної і спасенної віри. 

     І там, де у щирому каятті істинна віра приймає у Євангелії Христа, уповає на Нього та Ним підтримується, то там осуду немає, а є лише чиста благодать Божа, прощення гріхів і вічне спасіння (Римлян 8:1; 1 Івана 1:9; Псалом 32:2). Таким чином у відроджених людей є і трапляються гріхи, які прощаються, і якими вони не засуджуються, бо, як сказав Августин, вони живуть під благодаттю.

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства