День Св. Йосипа Ариматейського

     

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йосипа з Ариматеї. Цей Йосип, про якого згадують всі
чотири Євангелія, походив із невеликого села Ариматея в гірському краї Юдеї.  Він був шанованим членом Синедріону, юдейського релігійного суду в Єрусалимі.  Очевидно, він був дуже заможним, бо мав свій невикористаний гріб у саду, недалеко від місця розп'яття Ісуса (Матвія 27:60).  Йосип, будучи чоловіком, який терпляче чекав на прихід Царства Божого, по смерті Ісуса пішов до Понтія Пілата і попросив Ісусове тіло (Марка 15:43).  Разом із
Никодимом, Йосип зняв тіло з хреста і поклав Його у власний гріб (Івана 19:38-39).  Публічна відданість Никодима та Йосипа виявляється особливо разюче на фоні переляканих учнів, які Ісуса були покинули.

Молитва на День Св. Йосипа Ариматейського:

     Милосердний Боже!  Твій слуга, Йосип з Ариматеї, приготував тіло нашого Господа і Спасителя до похорону і в благоговінні та благочестивому страху поклав Його у власний гріб.   Дай Твоєму вірному людові, аби наслідуючи приклад Йосипа, ми мали таку саму благодать і любов служити Ісусові зі щирою присвятою по всі дні нашого життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Роберта Барнеса, сповідника і мученика

      

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Роберта Барнеса. Він був відданим учнем Мартіна Лютера і вважається за одного з перших лютеранських мучеників. Барнес народився 1495 р. Він став пріором августиніанського монастиря в Кембриджі, Англія. Навернувшись до лютеранського вчення, він ділився Євангелієм із багатьма англійськими вченими через твори та особисті контакти. Під час вигнання до Німеччини він заприятелював з Лютером, а пізніше написав латинський підсумок головних доктрин Ауґсбурзького віросповідання, який мав назву Sententiae.
     Повернувшись до Англії, Барнес розповів про лютеранські доктрини особисто королеві Генрі VIII і спочатку вони були сприйняті позитивно. 1529 року Барнеса було призначено королівським капеланом. Проте політичний і церковний клімат в Англії не був стабільний і 1540 року Барнеса було живцем спалено на стовпі в Смітфілді. Його останнє сповідання віри було видане Лютером, який назвав свого друга Барнеса "добрим, побожним гостем і святим мучеником".

Молитва на День Св. Роберта Барнеса, сповідника і мученика:

Всемогутній Боже, Отче наш Небесний! Ти дав мужність слузі Твоєму Робертові Барнесові віддати життя за сповідування істинної віри у час Реформації. Благослови нас, аби ми непохитно перебували у нашому сповіданні Апостольської віри і витерпіли все, навіть смерть заради того, щоб не відпасти від спасенної віри; заради Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії

     

Сьогодні ми дякуємо Господу за святих Марію, Марту і Лазаря з Віфанії. Марія, Марта і Лазар з Віфанії були учнями з якими Ісус мав особливий союз любові та дружби, Євангеліє від Св. Івана свідчить, що "Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря" (Івана 11:5). Одного разу Марта запросила Ісуса до свого дому на обід. У той час, коли Марта робила всю роботу, Марія сиділа в ногах у Ісуса, слухаючи Його Слово і Господь похвалив Марію за те, що вона "обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї..." (Луки 10:38-42). 

     Коли їхній брат, Лазар, помер, то Ісус промовив Марті цю чудову Євангельську обітницю: "Я - воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити" (Івана 11:25). Іронічно, але після того, як Ісус воскресив Лазаря із мертвих, то юдеї стали ще запеклішими у бажанні вбити Ісуса (Івана 11:39-54). За шість днів до розп'яття Ісуса, Марія намастила Його ноги дуже дорогими пахощами і витерла їх своїм волоссям, не відаючи, що таким чином вона робила приготування до поховання Ісуса (Івана 12:1-8; Матвія 26:6-13).

Молитва на День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії:

     Отче Небесний!  Твій Син улюблений, заприятелював із такими кволими істотами як ми, аби вчинити нас Твоїми.  Навчай нас, аби ми були як Ісусові любі друзі з Віфанії, аби ми могли служити Йому вірно як Марта, щиро навчатися в Нього, як Марія, а вкінці бути воскрешеними Ісусом, як Лазар; через Господа їхнього і нашого - Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою, і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь. 

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента

     

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йоганна Себастіана Баха.  Йоганна Себастіана Баха (1685-1750 р. р.) визнають за одного з найславетніших і найбільш обдарованих композиторів Західного світу.  Осиротівши у віці 10 років, музику вивчав він в основному самотужки. Його професійне життя диригента, виконавця, композитора, вчителя та консультанта з питань органів, розпочалося у віці 19 років у містечку Арнштадті та закінчилося в Лейпцизі, де впродовж останніх 27 років свого життя він був відповідальним за всю музику та співи в трьох лютеранських церквах міста. Окрім того, що він був надзвичайно вмілим гравцем на клавішних інструментах, неперевершеною залишається геніальність та величина інструментальних і вокальних творів  Баха.  Будучи побожним і відданим лютеранином, він особливо шанується в християнському світі за його невпинне і самовіддане наполягання на тому, що музику він писав головним чином для літургійного життя Церкви, аби прославляти Бога та розбудовувати Його люд.

Молитва на День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента:

     Всемогутній Боже!  Ти прекрасний у величі та величний у святості. У Святому Писанні навчив Ти нас виспівувати Тобі хвалу і дав Ти слузі Твоєму Йоганнові Себастіанові Баху, благодать, аби він виявляв Твою славу в музиці.  Продовжуй давати цей дар натхнення всім слугам Твоїм, які пишуть та виконують музику для люду Твого, аби з радістю на землі ми могли осягати Твою красу і пізнавати невичерпні багатства Твого нового творива в Ісусі Христі, нашому Господі, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Володимира Великого, просвітителя Русі-України, християнського правителя

     

Сьогодні ми дякуємо Богові за життя київського князя – Св. Володимира Великого. Саме він став тим правителем Русі, який домігся офіційного запровадження християнства у нашому краї. Будучи великим полководцем і політиком, він також сам став християнином і піклувався, аби його народ був спасенним. Переоцінити роль св. Володимира (Василя у Хрищенні) Великого у історії Русі-України, неможливо. Адже християнство не лише долучало Київську Русь до сім’ї європейських народів (як про це говорять нині багато політиків, і що саме по собі є другорядним), а насамперед благовістило Христа Спасителя, а отже принесло і продовжує приносити спасіння величезній кількості людей, які воскреснуть до вічного життя у Божому Царстві.

«Ранком [Наступного дня] зійшов Володимир із царициними і корсунськими попами до Дніпра, і зійшлось людей без ліку: і ввійшли всі в воду, і стояли у ній по шию, а другі — до грудей, малі біля берега, інші тримали дітей, на руках, дорослі бродили, а попи ж стояли і творили молитву.

І було видно радість велику на небі і на землі: стільки душ врятованих! А диявол стогнав, причитаючи: «О горе мені! Прогнаний я звідси! Тут думав мати житло, бо не було тут учення апостольського, не знали тут Бога, і радів я із служіння тих, що служили мені. А тепер я переможений невігласом, а не апостолами і мучениками, і вже більше не буду царствувати в цих землях».

Охрещені ж люди розійшлися по домівках своїх. Володимир був радий, що пізнав Бога сам і люди його, подивився на небо і сказав: «Боже великий, що створив небо і землю! Зглянься на нових людей своїх, дай же їм, Господи, пізнати Тебе, істинного Бога, як пізнали Тебе країни християнські, і утверди в них віру правильну і неухильну. Поможи мені, Господи, проти супротивного ворога, надіюся на Тебе і на Твою силу в перемозі над його підступами». І, сказавши це, повелів будувати церкви і ставити їх на місцях, де стояли ідоли. І поставив церкву святого Василія на горі, де стояли ідоли — Перун і інші і де приносили їм жертви князь і люди.

І почав ставити церкви і попів по інших городах, і людей приводити на хрещення по всіх городах і селах. І почав [Володимир] посилати забирать дітей у нарочитих мужів своїх і віддавати їх на навчання книжне. А матері плакали за чадами своїми, як за померлими, бо ще не були кріпкі у вірі.

Через оцих, відданих на навчання книжне, і збулося пророцтво на Руській землі, в якому сказано: «У ті дні глухі почують слова книжні і ясною буде мова гундосих». Ці-бо не чули раніше мови книжної, але з Божого допусту і з милості своєї помилував їх Бог, як сказав пророк: «Помилую, кого захочу». Помилував-бо нас святим хрещенням і оновленням Духа, і за милістю Божою, а не за нашими ділами. Благословен Господь Ісус Христос, що возлюбив новоохрещених, Руську землю, і просвітив її святим хрещенням.

От тому і ми припадаємо до Нього, кажучи: «Господи Ісусе Христе! Чим воздамо Тобі за все, що Ти воздав нам грішним? Не знаємо, чим воздати за дари Твої, великий бо Єси, дивні діла Твої, і величі Твоїй немає меж». Із роду в рід будемо восхваляти діла Твої, говорячи разом із Давидом: «Прийдіть, возрадуємося Господові і воскликнемо Богу і Спасителю нашому, предстанемо перед лицем Його у славослов’ї», славте Його, бо Він благий, бо вічна милість Його, бо звільнив нас від ворогів наших, тобто ідолослужителів.

І ще скажемо з Давидом: «Заспівайте Господу нову пісню! Заспівайте Господу всім народом, заспівайте Господу, благословіть Ім’я Його, благовістіть з дня на день спасіння Його, возвістіть в народах славу Його, і серед усіх людей чуда Його, бо великий Господь і всеславний, і величі Його нема кінця». Яка радість! Не один і не два-бо зазнають спасіння. Сказав Господь: «Радість на небі буває і від одного грішника, що покаявся». А тут не один, не два, а незліченна кількість до Бога приступила, святим хрещенням просвітилася. Як сказав пророк: «Окроплю вас водою чистою, і очиститесь від ідолопоклонства вашого і гріхів ваших».

І ще другий пророк сказав: «Хто, як не Бог, прощає гріхи і не ставить в провину неправду? І бажаючи цього — милостивий. Той наверне [до себе], і ущедрить нас, і ввергне у бездну гріхи наші». І [апостол] Павло говорить: «Браття! Скільки нас охрестилося в Ісуса Христа, і в смерть Його хрестимся, і хрещенням погребені-бо з ним у смерть, нехай, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми підемо в оновленому житті». І ще: «Старе минуло, тепер все нове». «Нині наблизилося до нас спасіння, ніч минула, а день настав».

Завдяки князеві нашому Володимиру придбали ми доступ через віру до цієї благодаті, завдяки йому здобудемо славу і стоїмо. Нині ж, звільнившись від гріха і ставши рабами Господа, одержали плід свій у святості» («Повість врем’яних літ [з оповіді про 988 рік]».

Молитва на День Св. Володимира Великого, просвітителя Русі-України, християнського правителя:

Отче Небесний, у цей день ми приносимо Тобі щиру подяку за князя київського, Володимира Великого, якого Ти вчинив Своїм інструментом для принесення Святого Євангелія на простори Русі-України. Просимо Духом Твоїм виставляти правильні пріоритети в нашому житті, аби ми завжди трималися Ісуса і горнулися до Нього, як до нашого Спасителя та вірно ділилися Твоїм Словом із нашими співвітчизниками. Заради Христа. Амінь.

День Св. Ольги, християнської правительки

     

Сьогодні ми дякуємо Господу за святу княгиню Ольгу, першу християнську правительку Русі-України. Мати великого князя Святослава, бабуся Володимира Великого, була мудрою володаркою і вірною християнкою, яка прагнула, аби Євангеліє поширилося цілим її краєм.

"[Княгиня Ольга] ж бо, хочучи додому, прийшла до патріарха,

І просила благословити на дорогу додому,
І сказала йому: «Люди мої — погани, і син мій,
Тож хай збереже мене Бог від усілякого зла».
І рече патріарх: «Чадо вірнеє! У Христа ти хрестилась
І в Христа одягнешся,
І Христос збереже тебе, як Еноха зберіг у перші часи,
І потім Ноя в ковчезі, Аврама від Авімелеха,
І Лота від содомлян, Мойсея від фараона
І Давида від Саула, трьох отроків від печі,
І Данила від звірів,— так і тебе збавить від ворога
І від сітей його».
І благословив її патріарх.
І пішла вона з миром у землю свою,
І прийшла в Київ.
І було це, як і при Соломоні:
Прийшла цариця Ефіопська, бажаючи почути мудрість Соломонову,
І велику мудрість видіти і знамення.
Так і ця блаженна Ольга шукала доброї мудрості Божої,
Але цариця ефіопська — людської, а Ольга — Божої.
«Ті, що шукають премудрість,— знайдуть».
«Премудрість на початках [дороги] співається,
На шляхах дерзновення водить,
На краю стін із заборолами проповідується,
При воротях градних сміливо говорить;
Скільки-бо років незлобивії тримаються правди?»
І ця-бо від зрілості блаженна Ольга шукала мудрістю,
Що є найліпше всього на світі цьому,
І бісер знайшла многоцінний, яким є Христос" (Повість врем'яних літ, оповідь про 955 рік).

Молитва на День Св. Ольги, християнської правительки:

Отче Небесний, Своїм Євангелієм Ти покликав до християнської віри княгиню Ольгу, аби вона була провідником нашого рідного народу до Христа і Його Царства.  Благослови нас, аби ми прагнули донести Євангеліє до всіх у нашому рідному краї, аби й вони знайшли бісер многоцінний, яким є Христос, Син Твій Єдинородний, а наш Господь, з Яким царюєш Ти і Твій Дух Святий, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Достойний Бога і Христа

Того, хто вже почав бути людиною Божою, слід вважати достойним Бога і Христа.

Св. Кипріян Карфагенський

День Св. Марії Магдалини

     

   Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Марію Магдалину.  Коли лишень Євангелія називають жінок, які перебували з Христом, Св. Марія Магдалина називається першою (Івана 19:25 - єдиний виняток) можливо через те, що вона першою побачила воскреслого Спасителя. Луки 8:2 повідомляє, що Ісус зцілив її від одержимості сімома демонами. Упродовж століть її часто ідентифікували з розкаяною "жінкою одною, що була в місті" (Луки 7:36-50).  Але для  ототожнення її з розкаяною блудницею не існує жодних Біблійних підстав.  Так само її не слід ототожнювати з Марією, сестрою Марти у Віфанії. Відповідно до Євангелій, Марія Магдалина бачила смерть Ісуса, вона була очевидцем Його похорону і найважливіше - вона бачила Його живим знову після воскресіння (Івана 20:11-18).  Через це Бернард з Клерво називає її "апостолом до апостолів".

Молитва на День Св. Марії Магдалини:

     Всемогутній Боже!  Твій Син, Ісус Христос, відновив Марію Магдалину до здоров'я і покликав її бути першим свідком Його воскресіння.  Зціли всі наші немочі і клич нас, аби ми пізнавали Тебе в силі нескінченного життя Твого Сина; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Пророка Єзекіїля

     

Cьогодні ми згадуємо пророка Єзекіїля і дякуємо за нього Господу. Єзекіїль, син Бузі, був священиком, якого Бог покликав, аби він був пророком для вигнанців під час Вавилонської неволі (Єзекіїля 1:3). 597 р. до Р. Х. цар Навуходоносор і вавилонська армія привели царя Юдеї і тисячі найкращих громадян Єрусалиму, з Єзекіїлем включно, до Вавилону (2 Царів 24:8-16). У пророкуванні Єзекіїля надзвичайним чином відбилося його священство, як-от: святість Бога та образи Храму (наприклад, Єзекіїля 9-10 і 40-48). Від 593 р. до Р. Х. до зруйнування Єрусалиму та Храму 586 р. до Р. Х. Єзекіїль пророкував про неминучість божественного суду над Єрусалимом, над вигнанцями до Вавилону і на сімома народами, які оточували Ізраїль (Єзекіїля 1-32). Єрусалим впаде, а в вигнанці повернуться нескоро – це буде справедливою заплатою за їхні гріхи. Щойно до Єзекіїля дійшло слово про руйнування Єрусалиму та Храму, його послання стало посланням утіхи та надії. Через нього Бог обіцяв, що Його народ матиме майбутні відбудову, відновлення та оживлення у грядущому царстві Месії (Єзекіїля 33-48). Чимало символіки з пророцтв Єзекіїля було пізніше використано в Об’явленні Св. Івана.

Молитва на День Св. Пророка Єзекіїля:

     Господи Боже, Отче Небесний!  Через пророка Єзекіїля Ти продовжив пророцький взірець  навчання Твого народу правдивій вірі та через чудеса зцілення творива від ран гріха, Ти виявляв Свою присутність серед творива Твого. Дай, аби Твоя Церква бачила в Сині Твоєму, Ісусові Христові, останнього пророка кінцевих днів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа. Амінь.

     Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Пророка Іллі

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Іллю.  Ім’я пророка Іллі означає: «Мій Бог – Ягве [Господь]». Він пророкував у північному царстві – Ізраїлі в основному упродовж царювання Ахава (847-953 р. р. до Р. Х.) Під впливом своєї поганської дружини Єзавелі, Ахав спонукав своє царство до поклоніння Ваалові, а Єзавель робила все, аби заборонити поклоніння Ягве. Іллю було покликано Богом осудити це ідолопоклонство і закликати народ Ізраїлю назад до поклоніння Ягве, як єдиному правдивому Богові (як він це зробив у 1 Царів 18:20-40). Ілля був різкою та показною особою, живучи в пустині та носячи одяг із верблюжої шерсті і шкіряного поясу (2 Царів 1:8). Він був пророком на слові та ділі. Через Іллю було здійснено багато чуд, з воскресінням мертвого (1 Царів 17:17-24) та впливом на довготривалу посуху в Ізраїлі (1 Царів 17:1), включно. Наприкінці свого служіння, його було забрано на небеса. Це бачив його наступник, пророк Єлисей (2 Царів 2:11). Пізніше пророк Малахія проголосив, що Ілля повернеться перед приходом Месії (Мал. 4:5-6). Це пророцтво збулося у пророцькому служінні Івана Христителя (Мт. 11:14).

     Молитва на День Св. Пророка Іллі:

     Господи Боже, Отче Небесний!  Через пророка Іллю Ти продовжив пророцький взірець  навчання Твого народу правдивій вірі та через чудеса зцілення творива від ран гріха, Ти виявляв Свою присутність серед творива Твого. Дай, аби Твоя Церква бачила в Сині Твоєму, Ісусові Христові, останнього пророка кінцевих днів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Проповідь на 6-у неділю по П'ятидесятниці

                       

ОЧІ ГОСПОДНІ – ДО ПРАВЕДНИХ

                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Нарешті ж, будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі. Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, – благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення. «Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу. Ухиляйся від злого та добре чини, шукай миру й женися за ним! Бо очі Господні до праведних, а вуха Його  – до їхніх прохань, а Господнє лице проти тих, хто чинить лихе!» І хто заподіє вам зле, коли будете ви оборонцями доброго? А коли ви за правду й страждаєте, то ви блаженні! «А їхнього страху не бійтеся, і не тривожтеся!» А Господа Христа святіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зі страхом (1 Петр. 3:8-15).

            Вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир!   (1 Петр. 1:1, 2) Амінь.

               Дорогі брати і сестри, славний український гетьман, Іван Мазепа написав був пісню,
останні слова з якої записані не десятигривневій купюрі. Пісня називається
«Всі покою щиро прагнуть» і починається з таких слів:

Всі покою щиро прагнуть 

Та не в єден гуж всі тягнуть

Той направо, той наліво, а все браття, то-то диво.

Не маш любви, не маш згоди,

Од Жовтої взявши води,

През незгоди всі пропали – самі себе звоювали.

Коли немає згоди, коли немає єдності, тоді постає загроза існуванню і суспільства, і Церкви. Господь наш Ісус Христос каже: «Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються» (Мт. 12:26). Через брак згоди падали доми і цілі країни. Але коли немає згоди, то страждає також і Церква.

      Не випадково, Сповідання Євангельської Лютеранської Церкви зібрані в книгу, яка називається 

«Книга Злагоди». «Де злагода в сімействі, там мир і тишина, блаженнії там люди, 

блаженна сторона. Їх Бог благословляє, добро їм посилає і з ними ввік живе, і щастя їм дає», 

– писав ще один славетний українець, Іван Котляревський. Церква – це велика сім’я – сім’я Божа.

               Не випадково Апостол Петро на початку нашого сьогоднішнього Біблійного тексту 

кличе нас до однодумності. З цього починається його повчання Святого Духа про зовнішнє 

життя Божих дітей. Однодумність означає, що ми всі повинні вважати певні речі та явища 

добрими, а інші – лукавими та злими. Не може бути такого, що я вважаю щось за добре, 

а ви вважаєте водночас це за зле. Як і не може бути навпаки. 

                
      Коли є істинна віра в Христа, тоді вона горнеться до Божого Слова і схиляє своє вухо до Божих наказів. Коли є істинна віра, то наше серце і уста будуть співати разом із Псалмоспівцем: «Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота. Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу!» (118 (119):127, 128).                

      І тоді така віра буде теж сповідувати: «Ми всі маємо різні покликання у житті. Ми всі виконуємо різну роботу. У нас можуть бути різні обов’язки і різні посади, але всі вони – важливі в очах Божих. Праця матері, яка купає і пеленає дитину, така само важлива в очах Божих, як і пастиря, який дитину христить і проповідує Євангеліє. Праця хлібороба, який збирає урожай спекотного літнього дня на полі, така само важлива, як і праця інженера, який конструює складний комбайн.

       Але ми не будемо вважати за важливу роботу працю людей на сцені чи в якомусь шоу, які насміхаються з Бога або пропагують блуд. Бо гріх не може бути важливим для нас. Гріх важливий лише для диявола, який ненавидить людський рід і прагне нашої погибелі. Наша однодумність на службі Божій проявляється у сповіданні нашої віри, а наша однодумність у світі проявляється у спільному розумінні та визнанні того, що є важливим і благочестивим, а що є гріхом і руйнівним. Як навчав доктор Лютер, і вчення Церкви і життя мають бути одним і таким самим.  Все має вимірюватись одним і тим самим духом. Бо якщо диявол зведе цього духа на манівці, тоді буде втрачене все і тоді підсумком будуть слова «През незгоди всі пропали – самі себе звоювали».

               Господь Святий Дух також кличе нас через Апотстола бути співчутливими, тобто близько до серця приймати біди наших ближніх. Байдужість, егоїзм – ознака невірства. А ознака віри – співчутливість, адже наш Спаситель теж співчуває нашим слабостям (Євр. 4:15). «Будьте братолюбні», – каже нам Апостол. Він кличе нас любити наших одновірців, як рідних братів і сестер. Бо ми стали братами і сестрами у Хрищенні. Ми усиновлені Господом в одну велику Божу сім’ю у Христову Церкву і всі ми один одному – брати і сестри.

               Господь також кличе нас до милосердя. Прекрасне, чудесне слово! Воно так багато означає. В Нагірній проповіді Син Божий каже: «Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!» (Лк. 6:36). Диявол підбурює нас до само-праведності і до того, аби ми були суддями наших братів, не бажали їх прощати, виявляти до їх милість, а навпаки вимагали від них бути вдесятеро святішими ніж ми. Проте Господь кличе нас до милосердя, адже й Він милосердний до нас. І якщо пресвятий Бог виявляє нам, грішним, милосердя щоранку, то наскільки більше повинні й ми, грішні, виявляти милосердя до наших братів і сестер, які є дітьми Божими і святими в очах Божих.

               Бог кличе нас також бути покірливими. Тут Апостол використовує цікаве грецьке слово, яке має два корені «розуміти» або ж «замислюватись» і «покірність». Певно, що антонімом до цього слова було б «безумство» та «бунтарство». Наше ж слово зображує стан слуги Божого, який любить Бога і любить ближніх. Такий брат і сестра не надимається і не каже: «Я вважаю нижче моєї гідності послужити моєму братові чи сестрі чи, скажімо, прибрати в церкві». Такий брат чи сестра, буде допомагати, де лишень виникає потреба: і вдома, і в церкві, в суспільстві. Бо це вияв істинної християнської віри та істинного християнського життя.

               Ця покірливість також пряма протилежність гордині. Через це Апостол і кличе нас не відплачувати злом за зло, і не відповідати лайкою за лайку. Так лишень можна все довкола зруйнувати.  Злом, лайкою, зловтіхою не збудувати ні сім’ї, ні Церкви, ні суспільства. Зруйнувати можна, але збудувати – ні.

               Натомість у відповідь на всяке зло і лайку Господь кличе нас благословляти. Це наше християнське покликання – благословляти.  Ми – благословенні Отця нашого Небесного. Саме так назве нас Господь в Останній День, коли Він прийде у славі і воскресить усіх мертвих – одних для суду, а нас, віруючих в Нього – для вічного життя.  І тоді Він нам скаже: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:34).

               Ми – благословенні і ми покликані Богом благословляти. А також відвертатися від усього зла, робити добро та шукати миру.  Апостол Павло теж каже: «Коли можливо, якщо це залежить від вас, – живіть у мирі зо всіма людьми!» (Рим. 12:18).  Ось до такого християнського життя кличе нас Господь Святий Дух через Апостола Петра. А піклування про нас ми доручаємо в руки Господа.

               «Бо очі Господні до праведних, а вуха Його  – до їхніх прохань». Фактично, Апостол Петро не промовляє нічого нового. І тут, і перед цим він цитує слова царя Давида, якими той молився у час переслідувань.  На віруючого і невинного Давида царем Саулом було розпочате справжнє полювання. Давида хотіли вбити. Але очі Господні, співав Давид – до праведних.

               А хіба міг бути Давид, вже не пастух, а воїн, праведним?  Так міг і був. Він був праведний, як і його праотець Авраам, який увірував у Господа, в обітницю про грядущого Христа і це було залічене йому в праведність. І так само Давидові була залічена його праведність у грядущого Христа. Так само і вам, любі брати і сестри, у праведність залічується віра у Христа, Божого Сина, Який забрав на Себе всі наші гріхи і обмив їх усі Своєю святою і невинною кров’ю. Ісус помер за наші гріхи і воскрес, аби кожен, хто вірує в Нього, був виправданий, тобто праведний.

               Кожен, хто вірує в Ісуса Христа, уповає на Нього – праведний. І до вас, любі праведні, звернуті очі Господа, очі, сповнені любові, милосердя, співчуття. Вуха Божі – до ваших прохань, до ваших молитов, адже вірою в Христа – ви Божі діти, вибраний народ, спадкоємці Його Царства і вічного життя.

               Так само як Господь рятував Давида і поставив його царем над усім Ізраїлем, так само Господь піклується про вас і оберігає вас.  Так само як Давидові Він радив Своїм Словом, так і нам Господь радить Своїм Словом і навчає нас. Він покріплює нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері. І Він виконує всі Свої задуми щодо нам. І найголовніше – Він дає нам, Своїм віруючим – вічне життя у Його Царстві.

               Але «Господнє лице проти тих, хто чинить лихе!» Ті, що чинять лихе можуть про Бога не думати і не згадувати, але Він – проти них.  І, якщо вони не покаються і не перестануть переслідувати Божих дітей, віруючих у Христа, то їм не позаздриш, адже «Страшна річ упасти в руки Бога Живого!» (Євр. 10:31).  Бог – Суддя справедливий.

               А ми – не судді. Ми – Його діти. Нас можуть гнати за правду, за відданість Христові і Божому Слову, але ми тоді не є нещасними християнами. Ми – тоді нещасні, коли зрікаємось правди Божого Слова, і коли відступаємось від Христа. Але коли нас женуть за Христа, коли переслідують за Боже Слово, тоді ми – блаженні, щасливі.

               І ми – не судді. Ми свідки Христові і ми готові всім розповідати про нашу надію – про Христа з лагідністю і зі страхом. Так діє Бог. Якщо Він допустить утиски, то Він зробить це для більшого блага Свого Царства і для тих, з ким ми матимемо нагоду ділитись Євангелієм. А якщо утисків не буде, ми все одно будемо ділитись Божим Словом і будемо жити як Божі діти, аби не воювати самих себе і не руйнувати ні сімей, ні Церкви, ні суспільства, а в одному духові, в співчутті, в любові, в покірності та лагідності будувати і сім’ї, і Церкву і нашу країну. Допоможи нам в цьому, Боже! Заради Христа. Амінь.

               А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує.  Йому слава та влада на вічні віки, амінь (1 Петр. 5:10 11).

            

День Св. Рут

     

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Рут, моавитянку, яка є чудесним прикладом  Божої благодаті. Хоча вона була язичницею, Бог учинив її прабабусею царя Давида (Рут 4:17) і одним з предків Самого Ісуса (Матвія 1:5). 
     Голод в Ізраїлі змусив Елімелеха та Ноомі з Віфлеєму та їх двох синів емігрувати до сусіднього народу, Моаву. Сини одружилися з моавськими жінками, Орпою і Рут, але через 10 років Елімелех і його сини повмирали (Рут 1:1-5). Тож Ноомі вирішила повернутися до Віфлеєму, а своїх невісток спонукала залишитися із їхніми родинами. Орпа послухалася поради Ноомі, але Рут відмовилася залишатися зі своїм народом і промовила вражаючі слова: "Куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій - мій Бог" (Рут 1:16).
    Після того, як Рут прибула до Віфлеєму, Боаз, близький родич Елімелеха, погодився бути "викупителем" Рут (Рут 3:7-13; 4:9-12). Він взяв її за дружину і Рут народила Оведа, Давидового діда (Рут 4:13-17), зберігши таким чином родовід Месії. Доброта Рут і її безкорислива відданість Ноомі, і її віра в Бога Ноомі, гріють серця вірних Божих і сьогодні, і спонукають нас повторювати приклад її віри.

                                     Молитва на День Св. Рут:
     Вірний Боже!  Ти обіцяв оберігати Твій народ і спасати насліддя Твоє. Ти використовував неймовірні на несподівані посудини для поширення родоводу, з якого вийшов благословенний Твій Син. Дай нам відданості Рут і такої довіри до Тебе, як у неї, аби й ми могли шанувати Тебе нашою покорою і пошаною та, щоб ми були залічені до Твого вибраного народу: Святої Християнської Церкви - благодаттю Ісуса Христа, нашого Господа і Святого Духа, які живуть і царюють з Тобою, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Хай не відбирають в мене моєї свободи!

Якщо ви будете їх досліджувати справедливим і неупередженим оком віри, то побачите, що вони належать до того, про що передвістив Апостол, кажучи, що будуть: «ті, хто слухає духів підступних і наук демонів, хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє, хто одружуватися забороняє» (1 Тим. 4:1-3). Що ж таке «одружуватися забороняє» як не це – винаходити всі ці перепони та розставляти ті пастки, аби не давати людям одружуватися або ж, якщо вони вже одружаться, то скасовувати їхній шлюб? Хто дав людям цю владу? Навіть, якщо вони святі мужі і їх спонукає благочестива ревність, чому чиясь святість повинна порушувати мою свободу? Чому чиясь ревність повинна мене полонити? Хто хоче хай буде собі святим або зелотом чи тим, що прагне його серце, але хай він не шкодить іншому і хай не відбирає в мене моєї свободи!

Мартін Лютер

Проповідь на 5-у неділю по П'ятидесятниці

         

КОЛИ ГОСПОДЬ ВІПОВІДАЄ НА МОЛИТВИ

             

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? Чи ж не це, – щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, – щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя праведність ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою! Тоді кликати будеш – і Господь відповість, будеш кликати – і Він скаже: «Ось Я!» Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого, і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, – тоді-то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають! І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: «Замуровник пролому, направник шляхів для поселення!» (Ісаї 58:6-12).

            Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7) Амінь.

            Дорогі брати і сестри, як отримати прихильність Божу? Яким чином зробити так, аби Господь був добрий до нас і до нашого рідного краю? Що нам таке робити, аби замість бід і лихоліть нас супроводжували лише благословення Божі, мир, спокій і процвітання? Такі питання можуть ставити перед собою не лише українці, які маючи одну з найбагатших земель на світі, не мають того рівня життя і благословень, які мають сусіди з набагато меншими ресурсами. Такі питання може собі ставити будь-який народ світу.

            Вочевидь, такі питання перед собою ставили мешканці Юдеї за днів Пророка Ісаї. Їхнє життя теж не було простим. І вони теж могли порівнювати своє сьогодення із, скажімо, «золотим віком» Ізраїлю за днів царя Давида і Соломона.  Проте без Слова Божого дати правильну відповідь на таке запитання неможливо.

            Коли ми не чуємо Боже Слово, коли ми не прислухаємось до Божого Слова, коли ми не бережемо Слово Боже в своєму серці, коли ми не розгортаємо Біблії і не читаємо її, тоді ми обов’язково будемо вигадувати, що від нас хоче Бог і те, як ми можемо Йому догодити. Ми також будемо знаходити найрізноманітніші забобонні пояснення про те, чому в нас виникають і намножуються біди та проблеми.

            Ось так юдеї вважали, що Бога можна умилостивити різноманітними постами. Вони думали, що коли Бог буде бачити плотські страждання невіруючих людей, то виявить до них милість і рясно їх благословить. При цьому вони вважали, що можна далі не вірувати в грядущого Спасителя Христа і перебувати у безбожності.

            Вони далі вважали, що можна залишатись народом Божим, але водночас визискувати своїх ближніх, уярмлювати їх різноманітними законами та вигадувати нові закони для того, аби все більше і більше визискувати бідніших, а багатим ставати все багатшими. Їхнім невіруючим душам все це здавалось нормальним і вповні відповідало їхньому спотвореному уявленню про Бога.

            Вони так само вважали, що така велика кількість бідних у їхньому краю – проблема самих бідних, які просто є «лохами», яких можна обманювати, яких можна визискувати і з яких можна знущатись. І байдуже, чи вони мають щось їсти. І байдуже, чи вони можуть собі заробити на одяг. А якщо вони – голодні та нагі, то це – їхня проблема. Головне, думали такі безбожні юдеї і байдужі люди, правильно поститися, вірувати у всілякі забобони і тоді Бог обов’язково буде на їхньому боці.

            Господь через Пророка Ісаю такі фальшиві думки розвінчує. «Як би ти не постився»,  – наче каже Господь, «якщо ти не маєш віри, то ніщо тобі не допоможе». Про це написано і в Посланні до євреїв: «Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (11:6). Неможливо заслужити Божої ласки, Божої прихильності якимись ділами, навіть найсуворішими постами. Богові може догодити лише вірою.

            А істинна віра, тобто віра в Христа, вона обов’язково буде рясніти плодами. Така віра «чинна любов’ю» (Гал. 5:6). І тоді правдивий піст, і покаяння, і довіра до Бога будуть виявлятись у тому, щоб розв’язати кайдани безбожності – тобто, звільнитися від кайданів безбожності, покинути їх, перестати бути рабом безбожності, а отже рабом гріха, диявола і смерті.

           

            Не випадково Господь ставить це звільнення в переліку правдивого посту на перше місце. Бо коли є головне – коли відсутня безбожність, тоді буде і все інше. А безбожність – це абсолютний синонім невірства. Безбожність – це невірство в Христа. І воно носить з собою кайдани. Хто не вірує в Христа, той наче перебуває у кайданах безбожності.

            Він скований до віри в Христа, а отже і скований до вияву віри в Христа – любові до Бога і до ближніх. Але, коли Господь Святий Дух чинить віру в Христа, тоді безбожний стає Божим – дитям Божим. Тоді його гріхи прощені, а він зодягається у праведність Христову. Тоді над ним не панує більше диявол, а Він є рабом Божим і другом Божим. Тоді він не належить більше пеклу, а є громадянином Царства Небесного і з радістю чекає на повернення Христа у славі та на воскресіння мертвих і життя будучого віку, в якому він радітиме усіма благословеннями Божими в Царстві Небесному повіки віків.

            Ось коли розриваються ці кайдани безбожності, тобто коли з’являється віра в Христа, тоді і настають усі інші дії. Бо тоді віра Христова стримати себе не може. А вона поспішає робити добро. Вона поспішає відпускати на волю утиснених, розривати всяке ярмо, яке не дає іншим людям вільно жити. Вона поспішає ламати голодному хліба, вдягати нагого, бездомним давати житло. І вона, звісно, поспішає піклуватись про своїх рідних, про своїх домашніх.

            Це так віра в Христа виявляється у житті до наших ближніх. Проте вона приносить надзвичайні благословення від Господа і нам. Господь обіцяє: «Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте». Невіруючі ходять у духовній темряві. Ця темрява дуже небезпечна. Сама невіруюча людина її не бачить, оскільки вона духовно сліпа. Але цю темряву дуже видно по ділах.

            Ота вся несправедливість, уярмлення ближніх своїх, знущання з тих, що не мають влади або бідніші, байдужість до економічних проблем народу і визиск народу – це все ознаки того, що той, хто таке чинить, сліпий і перебуває у темряві та ще й водить таких само сліпих. Тоді збувається те, про що застерігає Господь: «Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть?» (Лк. 6:39).

            Але, коли є віра в Христа, тоді є світло від Бога. Бо Син Божий є істинне Світло. І Сам Господь каже до нас, до Своїх улюблених віруючих дітей: «Я – Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя» (Ів. 8:12). І ще Він каже до Своїх віруючих: «Ви – світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори… Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:14, 16).

            У світлі Христовому ходили всі віруючі в Нього, включно з нашим любим пророком Ісаєю. Він утішає нас і підбадьорює нас теж вірувати в Христа і ходити у світлі. Таке ходіння у світлі означає також ходіння у реальності та у благословеннях Божих, у істинних добрих ділах, які є плодами віри. Таке ходіння означає також ходу віри до Царства Небесного, а не похід сліпих на страшний суд у вічні муки пекла.

            Коли ми віруємо в Христа, тоді Сам Господь заживлює, зцілює наші рани. Він утішає нас Своїм Євангелієм, Він запевнює нас про Свою благодать, про Свою невимовну любов до нас, яку Він виявляє у Христі. Бог тоді дає зцілення народові і цілому суспільству, яке теж радіє не лише вічними благословеннями, але й дочасними які на нього проливає Бог. Бо замість проклять, замість бід і економічних розрух Бог тоді дає мир і розвиток, і можливість вільно та на повний голос проголошувати Його Слово.

            Але й це ще не все. Господь обіцяє:  «І твоя праведність ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!» Христос – наша праведність і Він ходить перед нами. Ми не боїмося тих ворогів, що атакують нас з фронту.  І через Нього ми маємо благословення. Христос – наша слава. І Він – наша сторожа задня. Він захищає наш тил, наші спини, аби ніхто не всадив нам у спину ножа, не атакував нас ззаду.  Ось такі наслідки довіри до Бога. Сам Господь є наша твердиня і наша оборона, наша сторожа і наш захист.

            Господь ще обіцяє: «Тоді кликати будеш – і Господь відповість, будеш кликати – і Він скаже: «Ось Я!» Даремно Господа кличуть невіруючі юдеї. Він їм не відповідає, а докоряє. Ісая каже, що їхні пости даремні і всі їхні молитви теж даремні. Бо коли немає віри в Христа, тоді все – гріх, і тоді все – темрява і тоді все – під прокляттям.

            Але де є віра в Христа, там Господь уважний до життя Своїх дітей і особливо до їхніх молитов про допомогу. Господь обіцяє дати відповідь на всі наші молитви і то дати в такий спосіб, що Він завжди буде перебувати посеред нас.  Бо саме означає Божа обітниця, що Він буде відповідати: «Ось Я!» Саме це означають і слова Спасителя: «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» (Мт. 28:20).

            Але навіть до того, як ми покличемо до Нього, Господь перебуває посеред нас. Він Бог – всюдисущий. До того ж Він чітко каже нам, де ми можемо Його завжди знайти, а саме – у Його Слові і в Його Таїнствах. Сьогодні, як і завжди Господь перебуває посеред нас. І сьогодні як завжди ми чуємо Його голос – Його Слово. Сьогодні Христос торкається нас у Своїх істинних тілі та крові під виглядом хліба та вина Святої Вечері, даруючи нам прощення гріхів, і вічне життя, і праведність і світло, у якому ми ходимо далі щодня.

            Через Христа ми як сад, що росте над водним потоком і ділиться своїми плодами із голодними, і насичує їх. Через Христа, ми наче водні джерела, що напоюють спраглого у літню спеку і завжди, коли він поросить кухоль холодної води. Бо той, хто у Христі – той, хто вірує у Христа, ходить у світлі і рясно зароджує, і забудовує руїни, які на своєму шляху творять безбожні, які надіються на те, що обдурять Бога і якось домовляться з Ним поза Христом. Перебуваймо у Христі нині, аби бути з Христом у раю повіки віків. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).