З проповіді на 11-у неділю по П'ятидесятниці

   Де є така проповідь там є віра у Христа, а отже є і Христос, і Його прощення, яке Він здобув для нас на Голгофському хресті і праведність, яку ми маємо, віруючи у Христа розп’ятого і воскреслого, і воскресіння, і вічне життя. Бо у Христі і через віру в Христа ми – Божі діти, діти Бога, Який дивиться на серце і Який примирився з нами у Христі.

Щоразу коли лунає Євангеліє, нас відвідує Христос. Щоразу, коли вертаємось до нашого Хрищення, і в каятті топимо свого старого Адама, постає нова людина, зодягнута у Христа. Щоразу, коли ми причащаємось істинними тілом і кров’ю Христовими у хлібові та вині Святої Вечері, ми отримуємо прощення гріхів, вічне життя і спасіння. Тоді ми не лише розуміємо час наших відвідин і ми не лише маємо вже вічне життя і спадщину Царства Небесного, але наш люблячий Господь Христос перебуває з нами і посеред нас.

Сьогодні ми молимось, аби всі храми в Україні були домами молитви, домами, де Євангеліє проповідується у всій чистоті, а Таїнства здійснюються відповідно до Слова Христового. Бо «блаженний той люд, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі!» (Пс. 32:12). Горнімось до Христа, ставімо Його на перше місце в нашому житті, любі брати і сестри. І тоді Господь пригорне до Себе і наш рідний край, і весь наш народ. Заради Христа. Амінь.