Кару несуть і виконавці зла, і ті, що з ними погоджуються

    Нещасні громадяни слухаються свого нерозумного правителя (царя Гамора), який втягує весь народ до нерозкаяності так, що у гріхові стають винні всі, бо виконавець і той, хто з ним погоджується - їх обох карають тією самою карою, як написано в Рим. 1:32, а саме: "Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке". Злодії і скупники краденого, нападники і наводчики - всі потрапляють під одну й ту саму кару. Царі стають нерозумними і грішать проти Бога і людей. Та й не журяться вони через свій гріх, а залишаються самовдоволеними наче зробили щось добре. Вони не думають, що їх обманули, а вважають, що це вони перехитрили чужинців і гостів. А далі йде жахлива кара. 

Мартін Лютер