Проповідь на Різдво Христове

                                         

СЛОВО СТАЛОСЯ ТІЛОМ

                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

           Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього постало, і ніщо, що постало, не постало без Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його. Був один чоловік, що від Бога був посланий, йому ймення Іван. Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього. Він тим Світлом не був, але свідчити мав він про Світло. Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ. Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його. А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, – тим, що вірять у Ймення Його, – що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога. І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця (Євангеліє від Св. Івана 1:1-14).

            Христос народився! Славімо Його!

Дорогі брати і сестри,  «На початку Бог створив Небо та землю. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло». Так, я прочитав перші три вірші Біблії – перші три вірші книги Буття.

Подібним чином звучать і слова з нашого сьогоднішнього Євангелія. «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього постало, і ніщо, що постало, не постало без Нього». Так Господь Святий Дух через Апостола Івана нагадує нам Чий День народження ми святкуємо нині. 

Ми не святкуємо день смачних обідів, куті та всяких можливих смаколиків. Ми не святкуємо день спання в ліжку і биття байдиків. Ми не святкуємо день змагання у подарунках – свято, яке ми запозичили на Заході, який майже все вміє перетворювати на комерцію і прибуток. 

А якщо ми святкуємо день смачних обідів і напоїв, спання в ліжку і биття байдиків чи змагання у подарунках (виграти його, звісно, мають більше шансів ті, хто має більше грошей), тоді ми не те різдво святкуємо. Ми святкуємо якесь різдво – різдво бога шлунка, різдво бога ледарів і невігласів, різдво мамони і ще хтозна яке різдво. Але це не Різдво Христове. 

Бо Різдво Христове – це Різдво Того, Хто був споконвіку і Того, Хто створив небо і землю. Про це й каже нам наше Євангеліє. Святий Дух називає Сина Божого Словом. Святий Дух називає Його Богом. Слово, яке чули наші прабатьки, Адам і Єва, було, звісно, від Бога Слова. І до Ноя промовляв Бог Слово, Який був споконвіку, і все, що створене, створене через Слово – через Сина Божого. 

Тож Різдво Христове – це святкування Дня народження істинного Бога, Який стається людиною. І Богові належить уся слава, і честь, і поклоніння. Через це й почалася наша Різдвяна Літургія не словами: «Де там в санах Санта? Де мандрує світом?» А почалася вона давньою колядкою: «Прийдімо всі вірні, раді та утішні, до Спаса в вертепі, несімо наш дар…. Прийдімо, поклонімось! Прийдімо, поклонімоь! Прийдімо, поклонімось! Він – наш Спас!» 

Задуймамось на хвильку, який дар ми принесли істинному Богові на Його День народження? І я маю на увазі справжні Різдвяні подарунки Христові – не собі на розвагу чи комфорт, а саме Христові?  Чи ми вирушили в подорож хоча б в центр міста, як мудреці на край світу, аби поклонитись Богу Слову і принести Йому свої дорогоцінні дари? А чи ми, як Йона вирушили в другий бік від церкви, або, принаймні, вирішили весь день провалятись у ліжку чи влаштувати свято для себе самого, назвавши його Різдвом? Тоді треба вживати слово «різдво» з маленької букви. І між іншим, це буде тоді богохульством і лицемірством вкупі. 

Нагадаю, що Бог вимагає поклоніння Йому. До того ж, послухайте, що каже Апостол далі: «Життя було в Нім, а життя було Світлом людей». Бог дав життя усім живим істотам. Це правда. Правда і в тому, що всі істоти, створені Богом, помирати не мали. Це сталося винятково через те, що вінець творіння, наші прабатьки, відступилися від Бога і через їхній гріх у світ увійшла смерть. 

Коли Святий Дух говорить про життя, яке є світлом людей, тобто нашим світлом, то Він говорить про духовне життя і про життя вічне. Син Божий є джерелом вічного життя і Він так само є Світлом людей. Сьогодні стали популярними вислови про те, що всі дороги ведуть до Бог  і під цим, зазвичай мають на увазі різні релігії. 

Проблема в тому, що в усіх тих релігіях немає життя і світла. Там люди живуть допоки дихають їхні тіла. А потім настає смерть, спочатку фізична, а потім і вічна, тобто починаються спочатку муки душі, а потім – після воскресіння суду – ще й вічні муки воскреслої на суд людини. І недаремно місце, куди ті люди потрапляють називається зовнішня темрява, де плач і скрегіт зубів. 

Вічне життя і світло для людей є лише у Сині Божому. Кого Син Божий торкнувся Своєю рукою, кого Він обняв, притулив до Себе – той має це життя і світло, воскресіння і вічне життя. Ось що означає Різдво – воплочення вічного життя і нашого Світла. Темрява, тобто інші релігії, світ і диявол ведуть запеклу боротьбу проти Світла, проти Христа, але обгорнути Світло, здолати Світло вони не можуть. 

В них мало сил. Бо вони лише твориво. А Світло – Творець. Пам’ятаєте «Усе через Нього постало, і ніщо, що постало, не постало без Нього?» Всім цим темним силам можна дати пораду фразою із Франка: «Не тратьте, братця, сили, спускайтеся на дно». Ви все одно приречені на поразку. Бо ваших могутніх сил малувато. Ви можете атакувати Церкву, проповідників, але Голову Церкви і Того, Хто послав проповідників, не подолаєте, бо Він – Світло, Він – Життя і Він – Світло для нас.  

І це Його Різдво ми святкуємо сьогодні – нашого вічного і всемогутнього Бога, Який є Життя і Світло. І Він – Світло, що просвічує кожну людину. Христові не потрібен рентген чи якісь суперприлади, аби дізнатись, що там у нас всередині. Він все бачить. Він нас бачить наскрізь. 

І Він бачить, як ми святкуємо Його Різдво. Йому не цікаво скільки у нас страв на столі – дванадацять чи одинадцять, чи сім чи дві, або й одна. Він звісно і це бачить. Але Він насамперед бачить, що саме ви святкуєте: Його Різдво чи якесь своє власне різдво, свято себе рідного чи себе рідної, в центрі уваги якого є ви особисто або хтось інший, щось інше та не Бог. 

Інколи я чую фразу «свято або ж празник (празднік) життя». Як нерозумно мати якесь «свято життя» без Христа. Святкувати життя зі смертю та в смерті. Ось чим, власне кажучи, і є Різдво без Христа, без істинного поклоніння Йому, без принесення дарів Христові, як це роблять Його вірні.

Та коли ми святкуємо Різдво Христове і поклоняємось Йому, і приносимо Йому дари, тоді ми поклоняємось Богові, Який є Слово, і Життя, і Світло. А Він дає нам владу «дітьми Божими стати». Це не обмін «Ти – мені, я – тобі». Господь не каже: «Ти приходиш, поклоняєшся мені, даєш мені дари, а Я тобі навзамін даю ось цю чудесну владу стати Божим дитям». Це було б надто просто і на цю простоту таки купуються багато людей. 

Апостол же каже, що ця влада дана «тим, що вірять у Ймення Його», тобто вірять, що Ісус Христос – це істинний Бог Син, Який «тіло прийняв від Святого Духа і Марії Діви, і стався людиною». Промовте ці слова, наприклад, юдеєві чи мусульманинові і ви побачите, чи це така проста річ вірувати в них. Цю віру якраз і творить Святий Дух через Євангеліє, яке ми чуємо, бо віра – від слухання. І ця віра не просто вірує, що Бог стався людиною, але й уповає на Божого Сина, і довіряє Христові, і кожному Його слову. 

Цю віру творить Святий Дух. Ця віра з’являється у час нашого народження від Бога. Апостол каже про віруючих, що ми народились «не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога». Це народження обов’язково відбувається через Слово. Так-так, це нас знову повертає до початку Євангелія «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього постало, і ніщо, що постало, не постало без Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей». 

Ми народжуємось через Слово і в час проповідування, і в час Хрищення, бо Слово діє і там, і там. І там, і там віра від слухання Слова Христового. І ця віра робить нас дітьми Божими. Вона поєднує нас із Словом, із Життям, із Світлом і ось чому ми йдемо поклонятися Христові і несемо Йому дари, як ті мудреці зі Сходу, для яких головне в житті – поклонитись Цареві Небесному і принести Йому дари. Врешті-решт і наша перша колядка на цій службі не звертається до світу, а до вірних – «Прийдімо, всі вірні» – співали ми, тобто віруючі у Христа. 

Ми поклоняємось Слову, яке «сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди». Апостол Іван був очевидцем Слова у плоті. Але якщо наше тіло, наша плоть, заражені гріхом, то Слово в тілі повне благодаті та правди. Ось що означає Різдво Христове – Бог стається істинною людиною, сповнений невимовної любові до кожного з нас. І сповнений Божої істини – Ісус Христос виявляє Бога таким як Він воістину є – Бога милостивого і люблячого – Бога, Який прощає нас у Христі і заради Христа – Бога, Який забирає на Себе усі наші гріхи і помирає за них на Голгофському хресті. 

Ось чому Бог стається людиною – аби викупити нас із рабства гріха, влади диявола і смерті. І аби принести абсолютну святу жертву за всі гріхи людства. Ось що означає, що Христос, воплочене Слово – повне благодаті – повне любові до вас і до мене – такої любові, якої нам ніколи і ніяким чином не заробити і не заслужити. 

Ось яку славу бачить Апостол Іван у Христі, народженому у Віфлеємі – славу Однородженого від Отця – славу Христа розп’ятого і воскреслого, аби ми самою вірою в Христа були виправдані і мали воскресіння, і вічне життя, і увійшли в Його славу у день Його повернення, аби жити з Ним у Його Царстві повіки віків. 

А до того часу Слово до нас промовляє і зміцнює нас, і живить нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері, аби перебувати серед нас і з нами, і в нас у Його благодаті та правді, даруючи нам прощення гріхів і вічне життя, і доєднуючи нас до Себе, вічного Бога Слова, Життя і Світла. Бо для цього Христос народився! Славімо Його! Амінь.