(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава
Горпинчука)
А це ось свідоцтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: «Хто ти такий?» І він визнав, і не зрікся, а визнав: «Я – не Христос». І запитали його: «А хто ж? Чи Ілля?» І відказує: «Ні!» «Чи пророк?» І дав відповідь: «Ні!» Сказали ж йому: «Хто ж ти такий? щоб дати відповідь тим, хто послав нас. Що ти кажеш про себе самого?» Відказав: «Я голос того, хто кличе: «В пустині рівняйте дорогу Господню», як Ісая пророк заповів». Посланці ж із фарисеїв були. І вони запитали його та сказали йому: «Для чого ж ти христиш, коли ти не Христос, ні Ілля, ні пророк?» Відповів їм Іван, промовляючи: «Я водою хрищу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте. Він Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв'язати ремінця від узуття Його я негідний». Це в Віфанії діялося, на тім боці Йордану, де христив був Іван (Євангеліє від Св. Івана 1:19-28).
Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Фил. 1:2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, один чоловік мав дуже гарну китайську декоративну порцелянову тарілку. Одного дня вона впала зі стіни і тріснула якраз посередині. Оскільки та тарілка була справжньою прикрасою дому, то чоловік незабаром відправив до Китаю замовлення ще на шість таких само тарілок. А для певності, що йому пришлють саме таку тарілку, він відправив і оригінал, який був упав і тріснув посередині.
Коли він отримав своє замовлення із шести тарілок з Китаю через півроку, то був дуже здивований. Кожна з нових тарілок мала посередині точно таку тріщину, що й тарілка, яка впала була зі стіни в нього вдома. Китайський майстер відтворив тріснуту тарілку у найменших подробицях у решті шести тарілок.
Так ведеться із людським родом. Що відбулося в раю із Адамом і Євою, про яких, у День Прабатьків, ми вчора згадували? Коли вони послухались диявола, то їхнє життя не просто дало тріщину. Через те, що Адам згрішив, то у світ увійшла в смерть. А оскільки всі ми – Адамові діти, то й ми народжуємось не просто із тріщиною у житті, а народжуємось у гріхах, і через гріх приречені до смерті.
Апостол Павло пише в Посланні до римлян: «Тому-то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (5:12). Ми, наче ті порцелянові тарілки з Китаю, що були виготовлені відповідно до тріснутого, зіпсованого оригіналу – всі народжуємось у гріхах і всі приречені до смерті.
І як би ми не старались обновитись, ми все-одно повторюємо оригінал – нашого грішного прабатька Адама. І як у нього, у нас природня схильність ховатися від Бога. І як у нього, у нас – природна схильність – обвинувачувати у наших гріхах і проблемах інших людей. І як у його перших нащадків, про яких ми читаємо в Біблії, у нас маса інших пороків і гріхів, які мають своє походження у тому найпершому гріхові, що його скоїли наші прабатьки Адам і Єва – гріхові, який ми ще називаємо прабатьківським гріхом.
Слава Богові, що Він не залишив нас наодинці із гріхом, а отже і наодинці зі смертю та адом. Слава Богу, що Він ще в Еденському саду був проголосив обітницю про Спасителя, який зітре голову змієві, зруйнує гріх і через Свої рани принесе нам зцілення від гріха, спасіння і вічне життя. Цю обітницю повторювали і проголошували пророки. Ця обітниця творила віру в серцях людей, що жили в часи Старого Заповіту.
Наш євангельський текст описує події, які сталися через тридцять років після Різдва Христового. Віфлеєм і Єрусалим чули про народження Христа Спасителя від пастухів, до яких промовляли ангели Господні і які бачили Христа сповитого у яслах. Віфлеєм був залитий кров’ю немовлят, яких повбивали воїни жорстокого Ірода, який злякався новини про народження Царя з роду Давидового. В храмі про Христа-немовля розповідала старенька вдова і пророчиця Анна. Єрусалим чекав на з’явлення Христа.
Тож, коли на березі Йордану з’явився Іван Христитель із його могутньою проповіддю Закону і Євангелія, із його закликом христитись на прощення гріхів і прощенням гріхів, яке він проголошував розкаяним грішникам, то до Івана потягнувся віруючий народ. «До нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої» (Мт. 3:5, 6).
Про Івана багато говорили і хтось навіть підозрював, що він міг бути Христом. Тож до нього була відправлена делегація «з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: «Хто ти такий?» Як багато нинішніх фальшивих учителів і пророків привласнюють собі різні титули – той очолює «посольство Боже», інший – «апостол», ще хтось десь, у Сибіру «христос». Сатана надимає таких людей, аби зводити,
Це про них Син Божий застерігає нас кажучи: «Не йміть віри. Бо повстануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити ознаки та чуда, щоб спокусити, як можна, і вибраних» (Мр. 13:21, 22). Правдиві слуги Божі завжди виявляють покірність. Іван – саме такий слуга Христів. «Тож він визнав, і не зрікся, а визнав: «Я – не Христос». І запитали його: «А хто ж? Чи Ілля?» І відказує: «Ні!» «Чи пророк?» І дав відповідь: «Ні!»
Іван – не Христос. Іван – не Ілля, який зійшов з неба. Коли Івана вже буде ув’язнено за вірну проповідь Божого Слова, Син Божий скаже про Івана, що Іван – більший ніж пророк: «Бо це ж той, що про нього написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!» Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім – той більший від нього! Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти» (Мт. 11:10, 11, 14).
Іван у відповідь на питання «Хто ж ти такий?» відповідає: «Я голос того, хто кличе: «В пустині рівняйте дорогу Господню», як Ісая пророк заповів». А наступне питання показує головну проблему усіх фарисеїв усіх часів: «І вони запитали його та сказали йому: «Для чого ж ти христиш, коли ти не Христос, ні Ілля, ні пророк?»
«Для чого проповідувати покаяння і христити?» – дивуються фарисеї. Навіщо рівняти дорогу Господеві? Он римляни які гарні дороги будують! Для фарисеїв визнання гріхів та істинне покаяння неважливе. Їм важлива релігія, а не віра. Їм важлива форма, а не сутність.
Важливо вчасно помити руки. Важливо церемоніально сполоснути кухля. Важливо правильно поститися. Важливо демонструвати абсолютну лояльність обрядам і традиціям. І коли все це виконуєш, то навіщо тоді каятися? Тоді і так все гаразд. Бог обов’язково зверне увагу на те, що фарисеї – нащадки Авраама. Бог зверну увагу на їхні обряди, на традиції, на пости і все буде чудово! Бог просто буде зобов’язаний зробити все, що вони хочуть і навіть воскресити фарисеїв із мертвих до вічного життя!
Вони не слухають слова «Покайтеся!» від Бога, тож недарма Іван проголошує таким пророповідь, яка записана в Євангелії від Св. Матвія: «Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? Отож, учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: «Ми маємо отця Авраама». Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння! Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене» (3:8-10).
Іван каже фарисеям: «Я водою хрищу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте. Він Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв'язати ремінця від узуття Його я негідний». «Ви хвалитесь Богом, але Його ви не знаєте», – каже їм Іван. Без щирого каяття Його, Бога, що упокорився аж до того, що стався Людиною, не пізнати.
Весь Закон, усі жертви, усі обряди Старого Заповіту вказували на Нього, на Христа, на Спасителя світу. Але для самовдоволених, самоправедних людей Христос не потрібен. Їм потрібний Бог, Який вдовольниться їхнім грішним серцем і брудними ділами. Тож Христа вони не знають.
Та Христа знає Іван. Він не знає ще як Він виглядає, але Іван знає, що Христос вже серед Свого народу. І, будучи більше ніж пророком, Іван знає, що Христос молодший за нього, але він також знає, що Христос – не просто людина, бо хоча Він іде після Івана, Христос був до Нього, бо «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього постало, і ніщо, що постало, не постало без Нього» (Ів. 1:1-3).
Син Божий був споконвіку і це Він виткав Івана в утробі Єлисавети. Це Він покликав іти і готувати дорогу перед Ним. Це Він забрав усі наші гріхи на Себе і обмив їх Своєю святою і невинною кров’ю. Це Він, істинний Бог та істинна людина, приніс Себе у жертву за всі гріхи світу на Голгофському хресті. Це Він воскрес із мертвих, аби кожен хто вірує в Нього, не загинув, а мав вічне життя. Це Він вознісся на небеса і це на прихід Ісуса Христа ми чекаємо нині і цей прихід сповідуємо у нашому Символі віри: «І знову прийде у славі судити живих і мертвих; Царству ж Його не буде кінця».
Не як китайський майстер з нашої оповіді, Ісус відновлює нас до справжнього оригіналу – до людини, створеної на образ і подобу Божу. Він чинить це через Своє Слово і Таїнства. Як промовляє Апостол Павло: «Він-бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши, і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши» (Еф. 2:14-16). І: «Як через переступ одного (Адама) на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного (Христа) прийшло виправдання для життя на всіх людей» (Рим. 5:18).
Іван Христитель готував дорогу для приходу Христа упокореного. Бо хоча Іван недостойний розв'язати ремінця від взуття Христового, Ісус прийшов, аби послужити Іванові, вам і мені. Сьогодні проповідники Христові готують дорогу для повернення Христа у славі. І хоча ми так само недостойні розв’язати ремінця на взутті Ісуса, Ісус служить нам Своїм Словом, яке Він проголошує через Своїх слуг.
Ісус служить нам Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері, з якими Він дає нам прощення гріхів і вічне життя. «Готуйтеся!» – лунав заклик Івана. «Господь іде!» «Готуйтеся!» – лунає Слово Боже сьогодні. «Господь іде! Господь повертається у славі! Покайтеся у гріхах ваших і віруйте у Христа, аби у день Його повернення ви не були засуджені з дияволом і його посланцями і не були вкинуті у вічний вогонь, а увійшли у вічне життя в Царстві Божому».
Готуйтеся, любі брати і сестри, не лише до святкування Різдва Христового, а до Останнього Дня, у який ми побачимо Господа, Який був є і буде, у славі, у супроводі Його святих ангелів – Христа не упокореного, а Христа-Царя, Який іде судити світ, а Свою Церкву, усіх розкаяних грішників, що вірують в Нього – Своїх святих, забрати до Себе на небеса. Прийди, Господи Ісусе Амінь.
Благодать Господа Ісуса Христа зо
всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).
Немає коментарів:
Дописати коментар