Хоча Церква обминає людську мудрість, "дякувати Богові, навіть семирічна дитина знає, що таке Церква, а саме: святі віруючі та вівці, які чують голос Свого Пастиря". Ці слова Лютера зі Шмалькальдських Статей стосуються промови Спасителя в Євангелії від Св. Івана, розділ 10: "Я - Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають... Маю Я інших овець, які не з цієї кошари... І Мій голос почують вони, - і буде отара одна й Один Пастир!..Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть. І Я життя вічне даю їм..." (Івана 10:14, 16, 27, 28а).
Аби знайти отару, ми повинні шукати Пастиря. Точніше - ми повинні слухати Його голос. Якщо ми спробуємо просто знайти вівці або ж шукатимемо найбільшу кількість овечок або вівці найкращої якості, то цілком ймовірно ми будемо обмануті "одежою овечою" (Мт. 7:15). Надійним є лише голос Пастиря. Він приходить до нас лише в Його святому Євангелії, з Таїнствами включно. Тому ці святі засоби благодаті називаються ознаками Церкви. Де знаходяться вони, там знаходиться Церква, бо ці засоби благодаті - її непохитна основа (Еф. 2:20). Будь-яка фальсифікація Христового Євангелія підробляє Його голос, є руйнівною і не має в Церкві права (Гал. 1:8, 9).
Курт Маркворт, Спасенна істина: доктрина для мирян
Немає коментарів:
Дописати коментар