БОГ Є ЛЮБОВ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Ми пізнали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває! Любов удосконалюється з нами так, що ми маємо відвагу на день судний, бо який Він, – такі й ми на цім світі. Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові. Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив. Як хто скаже: «Я Бога люблю», та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить? І ми оцю заповідь маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив! (1 Івана 4:16-21).
Вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир! (1 Петр. 1:1, 2).
Дорогі брати і сестри, здається, що фраза «Бог є любов» стає поволі однією з улюблених фраз різних безбожних людей та певних насправді антихристиянських груп. «Бог є любов», – кажуть вони, отже Він не бажає карати за те, що ви, християни, вважаєте злом. «Хіба може Бог, Який є любов» взагалі щось вимагати? Він лише любить!
Ну хіба може Бог, Який є любов гніватись, наприклад на перелюб? Ну, полюбили одне одного люди, дуже сильно полюбили, пристрасно полюбили. Хіба може Бог карати за любов? Хіба може Бог гніватись на любов? Бог є любов, тож Він не може нічого робити проти любові?
Чи не найчастіше останнім часом використовують цю фразу різні рухи збоченців, які стверджують про те, що християни, які засуджують гріх блуду, мужолозтва і всякі інші подібні гидоти, просто не розуміють Біблії і Христа. Християни, на їх думку, просто жорстокі фанатики, які виступають проти любові, яка може набувати тих вимірів, які вони собі уявляють.
«Бог є любов», – кажуть вони, вириваючи цю єдину фразу з контексту Послання Св. Апостола Івана, який ми щойно чули. Для них слова «Бог є любов» означають, що гріхів не існує і люди можуть робити що їм заманеться. Раз «Бог є любов», думають вони, то Він любить і перелюб, і содомію, і всі інші пороки та гріхи. Це наче фраза, сказана єпископом Риму, мовляв, хто він такий, щоб засуджувати гріхи содомії.
Є ж такий вислів Христа «Не судіть, щоб і вас не судили» (Мт. 7:1), тож навіщо судити про гріх? Набагато легше закрити на гріх очі певним проповідникам, як і буває набагато легше закривати на злочини очі певним представникам органів правопорядку. Тож таким чином усі ті, що згрішили будуть щасливі – нещасними будуть лише ті проти кого скоєно гріх.
Як і щасливими будуть злочинці – нещасними будуть лише жертви злочинів та родичі тих жертв. Фраза «Не судіть, щоб і вас не судили» разом із її тлумаченням «Хто я такий, щоб судити гріх» часто виривається із контексту для того, щоб уникнути конфлікту з гріхом, дияволом і світом. Врешті, як і фраза «Бог є любов» теж, як ми вже згадували, часто виривається із контексту, аби прикрасити гріх і то не просто прикрасити, а так його розмалювати, що він буде здаватись в очах простодушних людей чеснотою.
Диявол справді дуже вигадливий майстер з перекручування Божого Слова і виривання слів Христа із контексту. Про що ж саме говорить Апостол Іван, кажучи, що Бог є любов? Аби правильно зрозуміти ці слова, ми звернемо увагу на контекст і зокрема на слова на початку 16-го вірша. «Ми пізнали», – каже Апостол, «й увірували в ту любов, що Бог її має до нас».
Ми пізнали Божу любов. Що це за любов? В третьому розділі Євангелія від Св. Івана ми читаємо такі слова Спасителя: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, – той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого. Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, – лихі-бо були їхні вчинки! Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його» (в. 16-20).
Як бачимо, ця любов має стосунок до гріхів, до лихих учинків. Але вона їх не виправдовує! Божа любов виявляється в тому, що Бог робить усе, аби спасти тих, хто винен у гріхах. Бог посилає Свого Сина Єдинородного, аби Він забрав усі гріхи людства на Себе і приніс Себе в святу і досконалу жертву за гріхи всіх людей. Саме про цю любов пише Іван, кажучи, що вони пізнали цю любов Божу.
Вони були очевидцями служіння Христа, сповненого любові до грішників, вони були свідками Його смерті за гріхи людства. І вони були свідками воскресіння Христового. Вони пізнали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Раніше він говорив про те, що хто вірує в цю любов, той кидає свої лихі вчинки і виходить на світло, тобто кається у своїх гріхах і вірує в Христа.
Ці слова є протилежні до того, що навчають всякі безбожні люди. Вони стверджують, що Богові байдуже до гріха. Апостол же говорить про інше – він говорить про те, щоб розкаяні грішники не піддавались на напади диявола і світу, які намагаються нас переконати у відсутності Божої любові до нас. Вони кажуть до людей, які усвідомлюють свої гріхи та визнають їх: «Бог вас не любить. Бог – суворий суддя і Він вас обов’язково ще буде карати».
Фальшиві учителі і наша грішна плоть теж не мовчать. Вони спрямовують нашу увагу до діл, до святих, до паломництв. Ось таким чином, кажуть вони, ви зможете пом’якшити гнів Божий і хоч якось заслужити Божу милість, прощення і виправдатися хоч трохи на Божому суді. І диявол, і фальшиві учителі весь час залякують Божих дітей і говорять нам неправду про Бога, про нашого Отця Небесного.
Слова Апостола про любов спрямовані насамперед проти таких послань із пекла. Бог нас так полюбив, що віддав за нас Свого Єдинородного Сина, аби вірою в Нього, в Христа, розп’ятого і воскреслого, ми мали вічне життя. Бог полюбив нас не за наші діла. А Він любить нас, бо по-іншому Він не може. Бог любить нас, бо Він є любов.
Бог є любов – три прості слова, але ці слова вимагають віри – віри всупереч усім посланням з пекла та від грішної плоті. Віри, яка наполегливо бореться з усякою фальшивістю, яку нам несе світ, гріх і диявол. Віри, яка всупереч усім погрозам пекла, стверджує: «Я знаю, що Бог любить мене. Він Сам про це мені каже у Своєму Слові. Бог довів Свою любов хрестом Голгофи і гробом, з якого Ісус вийшов переможцем над гріхом, дияволом і смертю – Його смертю і моєю смертю. Бог так мене любить, що в Христі Ісусі Він прощає всі мої гріхи та провини і на доказ Своєї любові Він причащає мене істинними тілом і кров’ю Спасителя, у яких я маю прощення гріхів, воскресіння і вічне життя. Бог любить мене і це – незаперечний факт.
Тож я крокую дорогою до Царства Небесного, упевнений у Божій любові. Недаремно ж Христів Апостол каже далі: «Любов удосконалюється з нами так, що ми маємо відвагу на день судний, бо який Він, – такі й ми на цім світі». Ми маємо відвагу на День Судний не через якісь наші заслуги, а через те, що цю відвагу дає нам Божа любов. Бог наче каже кожній Своїй віруючій дитині: «Я тебе дуже люблю. Тож не бійся і не лякайся погроз диявола, світу і плоті. Ти повертаєшся у Вітцівській дім – в Царство Небесне. І Я чекаю на твоє повернення. Я все зробив, аби в Останній День ти воскрес до вічного життя у радості та блаженстві. Не бійся, лише віруй».
А дальші слова Апостола нас підбадьорюють ще більше, адже він каже, що ми такі як Христос. Звісно ж, ми ще живемо в грішній плоті. Звісно ми ще коїмо гріхи – хоч і не хочемо ми їх коїти, але інколи гору над новою людиною може взяти грішна плоть. Однак ми знаємо, що Христос живе у Своїх любих віруючих. І через віру в Нього, через те, що Христос замешкує в нас вірою, ми стаємо такі як Він на цім світі.
Іншими словами, ми виправдані вірою в Христа і Бог, заради Христа, дивиться на нас, як на праведних, як на досконалих і безвадних, таких як і Христос. Бо такими нас в очах Божих чинить віра в Христа. Таке запевнення від Святого Духа, яке ми чуємо через нашого любого Апостола нам вкрай потрібне. Бо чим більше ми віруємо в Христа, тим більше ми боїмось згрішити. Цим ми, власне кажучи, відрізняємось від безбожних, які вважають, що раз Бог – любов, то можна уваги на гріх не звертати.
Але віруючі діти Божі бояться згрішити. Разом із тим, чим більше ми віруємо в Христа, тим більше ми горнемось до Бога, Який на любить і прощає, і втішає, і благословляє, і про нас піклується. Ми не боїмось до Нього йти, бо ми знаємо, що Він нас любить. Навіть більше, якщо ми грішимо, тоді ми біжимо до Нього, бо лише в Ньому є допомога і спасіння від гріха. Не кара, не суд, а любов і спасіння.
Не ми Його перше полюбили, каже Іван, а Він нас перше полюбив. Божа любов вилилась на нас перше і породила любов всередині нас до Бога. Але як ця любов до Бога проявляється? Апостол каже нам, що є дуже чіткий маркер того, чи людина любить Бога чи ненавидить Його. Він каже: «Як хто скаже: «Я Бога люблю», та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?»
Апостол каже, що можна скільки завгодно говорити про любов до Бога, можна співати про Нього, писати книжки тощо, але якщо не виявляти любов до свого брата, тоді ніякої любові немає. Знову ж таки тут мова йде не зовсім про реальні діла, які спрямовуються на допомогу своєму ближньому. Вони справді можуть бути виявом віри та любові.
Але зауважте, що найперше є свідченням відсутності любов до Бога та обману – не відсутність діл, а наявність ненависті до свого брата. Інколи ненависть можуть замаскувати певною допомогою, але в серці ненависть залишається і вона буде вилазити навіть у тому, як людям допомога надається. Потрібне не маскування, а потрібна щира любов до ближнього – та любов, яка зароджується лише від любові Божої і яка є плодом віри в Христа.
Ось так і повертає нас Апостол до двох найбільших заповідей – до любові до Бога і до любові до наших ближніх. Без Христа це дві непідйомні Заповіді. Але коли в нас живе Христос, тоді ми можемо все. Бо Христос є любов і Христова любов ніколи не перестає. Христос – щирий, Його любов щира, і коли ми віруємо в Христа, то й наша любов – теж щира: і до Бога, і до наших братів і сестер. Заради Христа. Амінь.
А Бог усякої благодаті, що
покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто
трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь (1
Петр. 5:10, 11).
Немає коментарів:
Дописати коментар