БАГАТО ПОКЛИКАНИХ, ТА ВИБРАНИХ МАЛО
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава
Горпинчука)
Він же промовив до нього: «Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох. І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: «Ідіть, бо вже все наготовано». І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: «Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!» А другий сказав: «Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!» І знов інший сказав: «Одружився ось я, і через те я не можу прибути». І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: «Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих». І згодом раб повідомив: «Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще». І сказав пан рабові: «Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій. Кажу-бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало!» (Євангеліє від Св. Луки 14:16-24).
Вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир! (1 Петр. 1:1, 2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, лише за час пандемії в нас різко скоротилась кількість весільних банкетів, випускних, велелюдних святкувань днів народження тощо. Напевно, якщо коронавірус буде повністю подолано, такі святкування ще повернуться і ми будемо приймати запрошення до родини і до добрих щирих друзів та разом із ними святкувати важливі для них і для нас події.
Наше Євангеліє починається із притчі Господа про велику вечерю. Її спорядив був один чоловік. Він був дуже багатий. Його статки дозволяли йому запросити багатьох людей. Коли вже все було готове, він відправив свого раба, але що раб чув у відповідь на запрошення на багату вечерю? Він чув лише відмови та, вибачте за тавтологію, відмовки.
Перших двоє, принаймні, до своїх відмовок додають ще вибачення. Третій просто дає відмовку. Всі троє промовляють відмовки, бо насправді не хочуть прийти на славний банкет. Тож перший посилається на раптову потребу оглянути нещодавно куплене поле. На його думку, поле не може зачекати півдня, щоб його оглянули.
Другий посилається на потребу випробувати щойно куплені п’ять пар волів. Воли теж не можуть зачекати півдня або постояти в стайні до ранку. А третій женився, тепер в нього є дружина, тож це вже є достатньою причиною для того, щоб не прийти на звану вечерю. Вибачення, як я вже згадував, цей третій не просить.
Хто ці люди з притчі? Господар – це Отець Небесний. Раб Його – це Син Божий. А ті, кого вони запрошують – це євреї, українці, американці та всі люди на світі, які почули проповідь Євангелія, але знайшли свої відмовки, аби не увірувати в Христа і не долучитись до Його Церкви. Ця притча спростовує уявлення деяких людей про те, що можна вірувати в себе вдома і не належати до Церкви, адже велика вечеря в притчі – це Христова Церква, що спільно радіє великим банкетом.
А що це за велика вечеря, приготована для запрошених Богом? Це, звісно, вічне життя в Царстві Божому. Його готують не люди, а Бог. Писання про це дуже чітке та однозначне. Будь-яка людина, яка думає по-іншому, помиляється. Будь-яка людина, яка навчає по-іншому – навчає фальшиво і в кращому випадку, прислухається до грішної плоті, а в гіршому – пропагує думки диявола і пекла.
Життя вічне в Царстві Божому приготував для нас Бог. Як Він це зробив? Є чимало Біблійних віршів, які підсумовують це приготування Боже. Найбільш відомими є, напевно ці слова: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Бог віддав Свого Сина у жертву за гріхи цілого світу, аби вірою в Нього, Христа розп’ятого і воскреслого, ми були виправдані і мали воскресіння, і вічне життя.
Через це вечерю, тобто спасіння, готуємо не ми, а готує Бог. Він приготував усе в Ісусі Христі і через Нього. А хто ж ці люди, яких Бог запрошує на цю велику вечерю, на цей розкішний банкет – до вічного життя у Його Царстві. Насамперед, звісно, це євреї, які живуть у час Христа.
Проте вони відкидають запрошення Боже. Вони відкидають Христове Євангеліє. Їм не потрібен багатий господар. Вони самі багаті. Бідна людина не буде купувати поля. В неї на це не буде грошей. Землю купують ті в кого є гроші. Ось і перший запрошений – не бідна людина. Він поле купив. Він починає або розширює свою агрофірму. Він і сам багатий. Може ще трохи і він доб’ється становища господаря.
Другий теж не бідний. Він придбав аж п’ять пар волів. Цілий автопарк або радше тракторний парк. Його бізнес процвітає, на ньому зосереджена вся його увага. Його не до банкетів – врешті-решт, хіба він і сам не може організувати якийсь гарний пікнік чи запросити своїх друзів у ресторан?
Третій – брутальний. Він одружився. Перед ним відкривається цілий новий світ, наповнений радості, прекрасних відчуттів. Він повинен тепер усіх сил докладати, аби це його щастя тривало і множилось. В нього чітко виставлені пріоритети і для великого господаря місця в його житті немає.
Так люди відкидають Євангеліє, Христа, вважаючи, що вони самодостатні. Так юдеї відкидали Христа і Євангеліє, вважаючи, що їм належить вічне життя в Царстві Божому вже через сам факт їхнього походження від Авраама. Так і багато українців відкидають сьогодні Євангеліє, вважаючи, що можна спастись власним «багатством» –ділами, заслугами якихось святих і так далі. Вони Бога не заперечують і нібито не хочуть Його гнівати. Але в них є купа відмовок і пояснень їхнього невірства в Христа. Врешті-решт вони й так люди добрі. А хтось взагалі вважає, що життя й без Бога приємне і що Бог не потрібен.
Тож вони відмовляються вірувати в Христа, відмовляються бути на Його вечері, відмовляються бути спасенними і мати праведність, воскресіння і вічне життя. Вони багаті у власних очах і Христос-Спаситель їм не потрібен. Їм не потрібне Його Євангеліє і не потрібна Його Церква, Його Свята Вечеря.
А яка реакція господаря на такі відмовки? Яка реакція Бога? Він розгніваний. Він не хитає головою і не каже: «О, я тебе прекрасно розумію – в тебе агробізнес. О, я тебе розумію – в тебе новий автопарк, тракторний парк і ціла купа комбайнів. О, я тебе розумію – сім’я – то святе. Ну, може наступного разу…»
Нічого такого Бог не каже. Він гнівається. І посилає Свого раба запросити тих, хто не є багатий. Він каже: «Приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих». Приведи сюди митників, грішників і грішниць – фактично каже Бог. Приведи тих, на кого фарисеї і садукеї дивляться зі зневагою – їх приводь і хай вони сідають за столи дубові на лави кленові! Вони теж нащадки Авраама по плоті. Але вони візьмуть участь у банкеті вічного життя, бо вони істинні діти Авраама по духу, бо вірують в Христа, Якого бачив Авраам і Яким він тішився!
Вони не пишаються собою. Вони стидаються гріхів своїх, вони шукають утіхи в Христі. Ними має наповнитись Моя Вечеря – Моє Царство». І такими Царство Боже наповнювалось. До Христа прийшла Марія Магдалина і Закхей, і багато інших. Але послухаймо відповідь раба: «Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще».
Місця на Вечері ще море. «Багато осель у домі Мого Отця» – каже Ісус в Євангелії від Св. Івана (14:2). Христової жертви на Голгофі достатньо за всі гріхи людства. Місця в раю вистачить на всіх. Бог «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2:4). Бог хоче, щоб спаслись ви і я. Бог хоче, щоб спаслись усі наші родичі, друзі, знайомі, колеги та колєжанки. Бог хоче, щоб спаслись усі наші ближні.
Тож господар дає розпорядження: «Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій». Бог дає доручення виходити за межі міста, тобто за межі Ізраїлю, за межі Єрусалиму та Юду і йти проповідувати Євангеліє по всьому світові. Саме таке доручення від розп’ятого і воскреслого Господа отримали учні в день Вознесіння: «Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії 1:8).
Бог хоче, аби наповнився Його дім, Його Царство спасенними людьми. В Бога завжди є вибір. Цієї істини не розуміють фарисеї і законники, які живуть в час земного служіння Сина Божого. У своїй гордині і самоправедності вони відкидають запрошення Христа. В них є мільйон причин не вірувати в Христа.
Проте «свято место пусто не бывает». Бог заповнить їхні місця не тими, хто вважає себе за мудрих за тілом, сильних і шляхетних. Пізніше Апостол Павло буде писати: «Дивіться-бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні. Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло» (1 Кор. 1:26-29).
Подяку за те, що Бог нас покликав, нас спас, для нас приготував Царство Небесне ми віддаємо лише Богові. Подяку за прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя ми віддаємо лише Господу, запрошення якого відкидають лише люди горді та самоправедні. До них звернуті слова Спасителя: «Кажу-бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало!»
Іншими словами, ніхто з них не ввійде у вічне життя. Ніхто з них не воскресне до життя, а воскресне лише для суду і для вічних мук в аду. Бо багато людей, що чують євангельську проповідь, багатьох запрошують до церкви на служби Божі їхні друзі, багато-хто чує євангельські слова на телебаченні, радіо та в інтернеті, але чинить опір Святому Духові і знаходить масу причин не прийти до церкви, не вірувати в Христа.
Хай ні бізнес, ні сім’я, ні наша фальшива упевненість у власних фізичних і духовних силах ніколи не спонукають нас шукати відмовки на заклик Євангелія. Адже Бог кличе нас бути в Його Царстві і жити вічно. Він дуже цього хоче. І Він все для цього зробив. Заради Христа. Амінь.
А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амін (1 Петр. 5:10, 11).
Немає коментарів:
Дописати коментар