(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою праведність через відпущення давніше вчинених гріхів, за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою праведність за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса. Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри. Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, – без діл Закону. Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган, бо є один тільки Бог, що виправдає обрізання з віри й необрізання через віру. Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, – але зміцнюємо Закона (Римлян 3:23-31).
Христос хрищається! В ріці Йордані!
Дорогі брати і сестри, один хлопчик провів кілька років, майструючи точну копію вітрильника, якого він був бачив у порту. Він ретельно викроював вітрила, прикріпляв їх до щогл. Палуба, стерно – все було як справжнє, але дуже маленьке. І ось нарешті настав час для спуску його творива на воду.
Оскільки вітрильник був лише копією великого корабля наш хлопчик вирішив випробувати його на невеликій річечці. Кілька хвилин кораблик граціозно плив за течією і наш хлопчик наповнився був гордістю за своє творіння. Але раптом він виплив на те місце, де течія була швидкою, а ще подув попутній вітерець і кораблик почав віддалятися із поля зору нашого хлопчика, а потім і цілковито зник.
Через декілька місяців побачив наш хлопчик свого вітрильника в магазині, який продавав різні сувенірні вироби. Той корабель, на майстрування якого він витратив стільки часу, тепер був виставлений на продаж. Ціна була не висока для дорослого, але не для дитини. Маленький корабел віддав усі свої заощадження, аби викупити свій шедевр.
Бог – не маленький хлопчик. Бог – вічний, всемогутній, всевідаючий і всюдисущий Творець. І в нього не кораблик забрала річка, а було вкрадено вінець Його творіння – людину. До крадіжки спричинився диявол, спокусивши наших прабатьків, Адама і Єву, в раю до гріха. І наші прабатьки не встояли. Вони відступилися від нашого люблячого Творця. Вони впали в гріх, втратили образ Божий, праведність і відтоді всі люди вже народжуються на подобу своїх батьків, у гріхах, без праведності.
Тож перший вірш нашого сьогоднішнього Писання лунає наче вирок всім нам: «Всі згрішили, і позбавлені Божої слави». Іншими словами ми всі згрішили. Ми все без винятку втратили Божу славу, а отже ми всі заслужили на смерть, тимчасову і вічну. Нам це, звісно, інколи, може так не здаватись.
Ми можемо протестувати принаймні
проти того, що грішними є немовлята і маленькі діти. Проте це слово «всі»
означає саме те, що означає – всі без винятку люди: і старі, і молоді, і люди
середнього віку, і немовлятка, і навіть дітки, які ще перебувають в материнських
утробах. Наші протести проти істини нашого жахливого становища не змінять –
вони можуть його лише погіршити.
Набагато корисніше визнавати разом із царем Давидом: «Я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя» (Пс. 50:7). Бо таке визнання правдиве, сповнене істини та не противиться Божій правді. Бо хто їй противиться, той противиться і спасінню, і тому, що далі промовляє через Апостола Господь Святий Дух про те, що люди: «дарма (тобто, безкоштовно) виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру».
Коли Іван Христитель перечив Синові Божому, що Той не повинен христитись у пророка, а пророк навпаки мав би христитись у Нього, то Ісус сказав: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю праведність» (Мт. 3:15). Ісус прийшов для праведності. Він прийшов для нашого виправдання.
Виправдання немає через діла. Виправдання немає через віру і діла. Бог виправдовує лише тих, хто вірує в Христа. Все це відбувається благодаттю, невимовною Божою любов’ю, якої ми не заслужили. Все це відбувається, як дар, безкоштовно, але великою ціною – через відкуплення що в Ісусі Христі. Людина – не копія елегантного вітрильника, виготовленого руками талановитого хлопчика. Людина – вінець Божого творіння.
І викуп наш від гріха – безцінний. Цей викуп настільки безцінний, що Бог віддає за людину, за кожного з нас, Свого Єдинородного Сина. Істинний Бог став людиною, щоб бути принесеним «у жертву примирення в крові Його через віру». Настільки серйозним є гріх і є його влада, що іншого способу примирення з Богом не існує та існувати не може.
Заплата за гріх – смерть. І якщо помирає звичайна грішна людина, а всі люди – грішні, то вона просто отримує заплату за свій власний гріх. І ця заплата така, що повернення до життя вже не може бути. Навіть коли такі люди воскреснуть, то воскреснуть не до вічного життя, а воскреснуть на воскресіння суду і до вічних мук у аду. Ось що означає гріх, який є також ворожнечею проти Бога.
Диявол і його представники дуже ретельно замасковують серйозність гріха. Це їхніх рук справа – вислів «Не согрешишь – не покаешься». Вони змальовують більшість гріхів, як щось приємне і радісне, що немає практично ніяких наслідків. Проте будь-який гріх несе одну й ту саму заплату – смерть. І ніяким людським ділом, ніякими грошима, поклонами його не позбутись.
Гріх може викупити лише повністю свята і досконала жертва. Бог у жертву за нас віддав Свого Єдинородного Сина. Істинний Бог став істинною людиною, аби принести Себе в жертву примирення, проливши Свою святу і невинну кров за кожного з нас. Він є жертва примирення, проте Він є жертвою примирення нашою тоді, коли ми віруємо в Нього. Відсутність віри означає відкидання Христової жертви і уповання на щось інше.
Через це віра настільки важлива. Бо хоча Сам Бог стався людиною і Сам Бог пролив за нас Свою святу кров, Його жертва викуповує нас із гріха і примиряє з Богом лише тоді, коли ми віруємо в Христа. Без віри в Христа ми залишаємось далі у гріхах, невиправдані, а засуджені до вічних мук у аду.
Але Бог хоче нашого спасіння і Він дає у жертву Свого Сина Ісуса, щоб «виявити Свою праведність за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса». Від жертви Христа на Голгофі минуло майже дві тисячі років, але і «за теперішнього часу» вона дієва і діятиме аж до завершення історії цього світу, до Останнього Дня, коли розп’ятий і воскреслий Син Божий повернеться у славі, аби забрати усіх виправданих від гріха до вічного життя у Божому Царстві.
А хто виправданий? Апостол Павло знову каже, що Бог виправдовує того, хто вірує в Ісуса. Не грає ролі, коли ми живемо, але грає роль жертва Ісуса і наша віра в Ісуса. Бо коли ми віруємо в Ісуса, тоді Його кров обмиває усі наші гріхи і Бог виправдовує нас. А що означає те, що Бог нас виправдовує? Це означає, що Бог проголошує нас невинними. Через це коли ми віруємо в Ісуса, ми виправдані, ми проголошені невинними, а отже ми маємо вічне життя, до якого Ісус нас викупив на Голгофі і до якого ми воскреснемо, аби вже ніколи не помирати, а жити в Царстві з Ісусом у повній і вічній радості.
Але чи може хтось хвалитись цією праведністю, виправданням і вічним життям? Чи може хоч одна людина заявляти: «Я дуже старався. Я все робив для свого власного спасіння і через це я отримав прощення гріхів, праведність і вічне життя»? Ні, цього говорити не може ніхто. Апостол Павло дуже категоричний: «Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри».
Наша похвальба абсолютно виключена. Нам немає чим хвалитись – хіба що своїми гріхами. Але ми хвалимось у спасінні Божою благодаттю. Ми не заслуговували на спасіння, але Бог спас нас Своєю благодаттю. Ісус виконав усю праведність, про яку Він говорив Іванові Христителеві на Йордані. Ось що означає для нас Різдво, Водохрища, Велика П’ятниця і Великдень – Ісус виконує всю праведність для нас.
Він виконує це, дає нам Свою праведність з благодаті. Вся заслуга за це належить винятково Йому. Вся похвала за наше спасіння належить винятково Богові. А як же Закон із його ділами? Закон – добрий і досконалий. Але він спасіння не дає. Він вказує нам на наш гріх. Він спрямовує нас до Христа, благодатного і люблячого Спасителя. А потім, вже будучи виправданими, ми радісно із Закону довідуємось про ті діла, які ми хочемо робити.
Але Законом діл, каже Апостол, ми не виправдовуємось. Ми виправдовуємось Законом віри, тобто ми спасенні благодаттю Божою. А що ж тоді робити із Законом, особливо віруючим юдеям, які тисячоліттями берегли Писання і намагались виконати Закон? Можливо, для них є якась інша дорога до Бога? Можливо, для них є якийсь інший шлях або спосіб спасіння?
Апостол і тут дає заперечну відповідь. Люди можуть відрізнятись походженням, історією, культурою, кольором шкіри, статтю і багато чим іншим. Але всі однаково згрішили і всі однаково позбавлені Божої слави. І всі однаково, каже Апостол, потребують виправдання, яке дається лише з віри в Ісуса Христа.
Юдеї мають обрізання. Язичники обрізання не мають. Проте виправдання, а отже і спасіння настає не через наявність чи відсутність обрізання. Виправдання і спасіння настає винятково через віру в Ісуса Христа. Іншого способу виправдання не існує ні для юдеїв, ні для язичників. Тобто, є лише один спосіб виправдання і спасіння до вічного життя для всіх людей – вірувати в Ісуса Христа.
І в апостольські часи, і в наші
було і є чимало тих людей, які навчають, що, коли Апостоли і ми проповідуємо
про виправдання вірою без діл Закону, то цим ми руйнуємо Закон. Христів Апостол
це також заперечує і каже: «Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, – але
зміцнюємо Закона». Закон тоді лунає чітко і виконує те, для чого дав його нам
Господь. Закон виявляє гріх і спрямовує нас до Христа, нашого Спасителя, Який
прийшов, аби виконати всю праведність і нас спасти. Для цього Христос
христився! В ріці Йордані! Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар