БУТИ ПРИЯТЕЛЕМ ХРИСТА
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
«До кого ж цей рід прирівняю? До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим, і кажуть: «Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...» Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: «Він демона має». Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: «Чоловік ось, – ласун і п'яниця, Він – приятель митників і грішників». І виправдалася мудрість своїми ділами». Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись: «Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі. Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам! А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день. Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!...» (Євангеліє від Св. Матвія 11:16-24).
Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом (2 Сол. 3:16). Амінь.
Любі брати і сестри, коли в Раю, наша праматір, Єва, піддалась на спокусу диявола і засумнівалась у Божому Слові, а потім з’їла заборонений плід та ще й дала його спожити нашому прабатькові Адамові. Вони скоїли гріх. І Бог не забарився їм той гріх виявити.
Але яка була відповідь голови сім’ї, Адама на докір Божий? Чи він покаявся у гріхові відступництва і в тому, що не виконав свій сімейний обов’язок і не докорив Єві? Ось яка була Адамова відповідь: «Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв». (1 М. 3:12). Він знайшов відмовку!
А Єва? Як повелася наша праматір? Адже Бог докорив і Єві. Вона відповіла Творцеві: «Змій спокусив мене, і я їла». І вона знайшла відмовку! Ні Адам, ні Єва не покаялись. У них були дуже вагомі причини не каятись. Винен був у них хтось інший, а не вони. Відколи гріх увійшов у нашу плоть, люди народжуються майстрами відмовок. Ми народжуємось майстрами відмовок! І ми ними користуємось.
Замість того, аби розкаятись бодай у одному гріхові, ми знайдемо тисячі причин, - дуже часто в інших людях, а буває, що й у Богові, аби лишень не каятись у скоєних нами гріхами і не уповати на Христа і радіти Його прощенням і жити в Божій благодаті, а не в гордій само-праведності. Гріх настільки засліпив наш розум, а диявол настільки багато напустив нам туману в очі, що ми радше підемо слідом за таким само сліпим поводарем до ями, аніж будемо каятись у гріхові і підносити свої серця і все наше життя до гори, до небес.
Юдеї, які жили за днів земного служіння Сина Божого, теж були заражені гординею самоправедності. І вони знаходили масу відмовок, аби лишень не каятись у власних гріхах, не прощати своїх ближніх, і не уповати на Христа. Вони мали свої примхи і вважали, що Бог має бути в них на побігеньках. Господь порівнює їх із дітьми, які граються на ринках.
Вони хочуть лише свого. «Ми вам
грали, а ви не танцювали». Ми граємось у весілля, а ви не танцюєте! Як ви
можете! Робіть те, що ми хочемо, або ми з вами гратись не будемо!
«Ми співали вам жалібно, та не плакали ви...» Ми граємось у похорон, а ви не плачете! Як ви можете!
Робіть те, що ми хочемо, аби ми з вами гратись не будемо!
Хіба нам не хотілося б, аби Бог виконував наші забаганки? Аби все було по-нашому? Якщо ми так думаємо, якщо наші такі бажання, то чи сильно ми відрізняємось від юдеїв за днів земного служіння нашого Господа? Вони були примхливими, наче нерозумні дітлахи на ринку і завжди, як і наші прабатьки в раю після гріхопадіння, знаходили різноманітні відмовки.
«Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив», – каже Син Божий, «вони ж кажуть: «Він демона має». Іван Христитель, Предтеча Христа, вів дуже аскетичний спосіб життя і був сильним проповідником. Він не зважав на особи, а докоряв за гріхи.
Ось що він проповідував фарисеям і садукеям, які не хотіли каятись у гріхах, а йшли до нього, аби охриститись лише про людське око: «Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього Отож, учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: «Ми маємо отця Авраама». Кажу-бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння!» Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене» (Мт. 3:7-10).
То ж вони обвинувачували Івана в тому, що він – біснуватий. Пророк в їхніх очах був біснуватий, а вони, нерозкаяні грішники в очах Божих – праведні і невинні – точно, як наші прабатьки в раю після гріхопадіння. А розкаяним грішникам Іван вказував своїм перстом на Христа і промовляв: «Оце – Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Ів. 1:29).
І розкаяні грішники йшли до цього Агнця Божого, до Ягняти – Христа і отримували від Нього і в Ньому прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Адже «ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Ів. 1:9).
А що робили нерозкаяні грішники? Господь каже: «Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: «Чоловік ось, – ласун і п'яниця, Він – приятель митників і грішників». І виправдалася мудрість своїми ділами». Вони ненавиділи, коли Іван, що був аскетом, докоряв їм за гріхи і називали його біснуватим.
А коли Ісус проголошував прощення розкаяним грішникам і радо приймав запрошення до їхнього дому і столу, то вони теж Його ненавиділи і обзивали не лише ласуном і п’яницею, але ще й приятелем митників і грішників. Ось, що їх справді зачіпляло! Вони хотіли, аби Бог діяв по їхньому і задовольняв їхні примхи.
А якими були їхні примхи? Вони хотіли, аби Бог називав їх праведними і давав їм спасіння і вічне життя за те, що вони робили! Усім своїм життям і словами вони наче промовляли: «Бог повинен нас проголошувати праведними за те, як ми живемо. Ми ж недаремно вигадали всі ці правила! Ми ж недаремно намагаємось вести дуже моральне життя, носимо весь цей одяг і виконуємо всі ці приписи, і правила! Ми ж такі добрі, хороші, і правильні! Ми заслуговуємо на вічне життя! Не те, що ті митники і грішники!»
Але що буде їм за цю їхню позірну «правильність», а насправді примхливість і гординю? Що буде їм за уповання на власну праведність і їхні добрі діла? Горе! Ми чуємо, як «Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись: «Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі. Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!»
Ось так – легше буде язичницьким містам у Останній День, аніж цим юдейським містам, вулицями яких ходили і проповідували пророки Божі і навіть Сам Господь Христос! Чому? Бо вони не покаялись! Вони вважали, як багато-хто вважає нині із заражених гординею і її дитям-примхливість, що їм немає в чому каятись.
А ось що чекає на мешканців Капернауму, в якому Христос був замешкував: «А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день. Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!...»
Ого! Навіть содомській землі, яка була випалена вогнем з неба буде легше Судного Дня, аніж Капернаумові, який відрікся від Христа і називав Його ласуном і п’яницею, і другом митників і грішників! Хоразін, Віфсаїда і Капернаум - міста у Святій Земллі відреклися від Бога, від Його Слова і відкинули Христа, поза Яким немає ні прощення гріхів, ні спасіння, ні вічного життя. Всі ті, хто уповав на добрі діла, будуть засуджені, коли Син Божий повернеться у славі, щоб судити світ.
Але хто спасеться? Спасуться митники і грішники – спасуться усі розкаяні люди, які визнають, що ми в гріхах зачаті і народжені і, що в нас нічого доброго немає, і що ми лише заслуговуємо на Божий суд і кару за наші гріхи та провини – смерть і вічні муки в пеклі. Немає в нас самих нічого такого, чим би ми могли хвалитись.
Слава Богові, Який так «полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Ів. 3:16, 17). Всі наші гріхи і провини Бог поклав на Христа, Який у повному послухові до волі Отця і з любові до всіх нас, поніс усі наші гріхи на хрест Голгофи і там обмив їх, усі до одного, Своєю святою і невинною кров’ю. Він помер за всіх нас, аби ми мали прощення гріхів і Він воскрес на третій день, аби кожен, хто вірує в Нього, був виправданий і мав спасіння, воскресіння, і вічне життя.
Він хоче, аби ми всі спаслися. Він хоче бути приятелем для всіх нас. Він став приятелем для розкаяних митників і грішників. Він стає і нашим приятелем, коли ми каємось у наших гріхах і уповаємо на Нього. Як чудово мати Бога і то Бога благодатного, люблячого за свого приятеля! Ми з Ним можемо розмовляти, коли молимось до Нього. І Він розмовляє з нами, коли промовляє до нас через Своє Слово.
Він заходив у гості до розкаяних і віруючих митників і грішників, сідав з ними за стіл, їв пив і навіть перетворював воду на вино. Він сьогодні присутній і в наших домівках, оселях і де б ми не були, адже Він – хоча й навіки буде істинною людиною і нашим приятелем – Він також всюдисущий Бог.
І хоча ми Христа не можемо пригостити нині дарами з нашого столу, Він пригощає нас тут, сьогодні у Церкві прощенням гріхів, спасінням і вічним життям. Він робить це не лише через проголошення проповідника, але й причащаючи нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері. Сьогодні ми, митники і грішники, перебуваємо в гостях у Ісуса тут, біля Столу Господнього, аби при завершенні історії цього світу, День Судний був для нас Днем Радості, бо тоді Христос запросить усіх нас, Його любих віруючих друзів і промовить: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:34).
О, який то буде чудовий день, любі брати і сестри! А він буде чудовий, бо чудовий і добрий, і люблячий наш Бог! Хай Йому належить уся честь і слава повіки віків! В Ім’я Христа. Амінь.
Бог же надії нехай вас наповнить
усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! (Римлян
15:13) Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар