НЕ СОРОМИТИСЬ ХРИСТА
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Дякую Богові, Якому служу від предків чистим сумлінням, що тебе пам'ятаю я завжди в молитвах своїх день і ніч. Я бажаю побачити тебе, пам'ятаючи сльози твої, щоб наповнитись радістю. Я приводжу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й у тобі вона оселилась. З цієї причини я нагадую тобі, що ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покладання рук моїх. Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму. Тож, не соромся засвідчення Господа нашого, ні мене, Його в'язня, але страждай з Євангелією за силою Бога що нас спас і покликав святим покликом, не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів. А тепер об'явилась через з'явлення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Євангелією, що для неї я був настановлений за проповідника, апостола й учителя. З цієї причини й терплю я оце, але не соромлюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою. Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона. Добро припоручене стережи Святим Духом, що в нас пробуває (2 Тимофія 1:3-14).
Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом (2 Сол. 3:16). Амінь.
Любі брати і сестри, за останні декілька десятиліть деякі потужні засоби масової інформації у світі ведуть наполегливу боротьбу проти Христа і Церкви. Власниками цих різноманітних ЗМІ є не-християни, люди невіруючі і часто навіть відверті безбожники. Тож вони інвестують купу грошей, часу і талантів для того, щоб знівелювати послання Євангелія, спрямувавши увагу людей в інший бік від Христа і Церкви.
Аби добитись своєї мети, вони виливають тони всілякої неправди на Бога і Його Церкву, висміюють святе і возвеличують різні збочення. В різних країнах можуть бути свої нюанси, але головне завдання цих діячів і їхніх засобів, якими вони формують масову культуру, полягає в тому, аби бути християнином ставало незручно і навіть соромно. Для цього у людей із світу будуть різні засоби.
За днів Риму, як і за днів Радянського Союзу, це було занесення християн до ворогів держави та державного устрою. Сьогодні ми чуємо, як Апостол Павло дякує Господу за свого учня, Тимофія і звертається до нього із настановами про його життя і служіння. Ми звернемо увагу на вдячність Апостола, бо бути вдячними можуть не всі люди.
Дещо пізніше Апостол буде писати останні дні і їхні тяжкі часи: «Будуть-бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких!» (2 Тим. 3:2-5).
Невдячність – риса людей безбожних,
які вдають наче знають Бога, але насправді є людьми невіруючими. А віруючі люди
пам’ятають добро і самі
відгукуються та приходять на допомогу тим, хто їм колись був допоміг. Віруючі люди
– вдячні. Апостол вдячний Богові за Тимофія, за те, що Господь нагадує йому про
цього молодшого слугу Божого і спонукає Павла молитись за нього.
Любі брати і сестри, дякуймо Богові і ми за вірних Богові людей. Дякуймо Богові за наших пастирів і дияконів, працівників церкви. Дякуймо Богові за воїнів, які захищають нашу країну. Дякуймо Господу за Божих людей в Європі та США, які так багато нам допомагають у час нашої біди. А, коли хтось буде висміювати християн чи Церкву Христову, то не вагаймось заступитись і сказати: «Я добре знаю, хто такі християни в США і в Європі. Вони – діти Божі і саме вони прийшли нам на допомогу у найважчий час і для мене, і для моєї країни».
І прагнімо, як Христів Апостол мати спільноту з такими людьми. Апостол пише: «Я бажаю побачити тебе, пам'ятаючи сльози твої, щоб наповнитись радістю». І Тимофій, і багато інших християн плакали через пророцтво про те, що вони більше Павла не побачать, бо він мав зазнати страждань через Христа. І ось той час ставав усе ближчим.
Християнство римською державою проголошувалось незаконною релігією. Бути християнином не просто означало бути непопулярним. Бути християнином означало перебувати в небезпеці для життя і тіла. Знати християнина, бути його другом теж означало наражатися на потенційну небезпеку. Багато-хто міг відректися від Апостола та інших вірних Божих людей у такі часи.
Але не Тимофій! Його віра була нелицемірною. В ті часи прикладом лицемірства були актори, які граючи різні ролі в амфітеатрах, зодягали відповідні маски. Тож лицеміри наче носять маски. Вони наче актори, які вдають із себе тих, ким насправді не є.
Подібними до акторів-лицемірів були і фарисеї з книжниками. Назовні вони були дуже побожними і ревними у виконанні Закону, але не довіряли Божим обітницям і не вірували у Христа грядущого. Тож їхні серця були буквально переповнені злом. Господь Христос засуджував їх, кажучи: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати» і: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди!» (Мт. 23:23, 25).
Лицеміри будуть у церкві, поки все добре. Але щойно почнуться гоніння чи інші проблеми, вони покинуть зібрання святих, бо їхня віра – фальшива, вони лише вдають із себе віруючих. Істинні віруючі – не такі. Вони такі як Тимофій. Віруючим, каже Павло, «не дав… Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму».
У час війни, атак на віруючих, жахливих переслідувань за віру на тих українських територіях, які тимчасово окупувала Росія– у час, коли лицемірні віруючі ховаються по кутках, істинні християни мають силу, любов і здоровий розум. Не ми це все набули і розвинули. Це – Божі чудесні дари Його любим дітям.
Господь дав нам духа сили, аби за будь-яких обставин ми мали можливість діяти на славу Божу, працювати задля поширення Царства Божого. Але не тільки це. Цей дух сили означає також зносити страждання і навіть власною смертю прославляти Христа, Який зодягає вінець переможця над смертю кожному, хто витерпить у вірі до кінця.
Господь дав нам духа любові, який долає ворожнечу і ненависть світу, і незважаючи на всі атаки і біди, бажає того самого, чого прагне Ісус – спасіння всіх людей. А здоровий розум, ще один чудесний дар від всемогутнього і люблячого Бога, у цьому допомагає. Він дає нам можливість відділяти зерно від полови і мудро використовувати Закон і Євангеліє для досягнення мети нашої віри – спасіння душ.
Тож Апостол кличе Тимофія, а через Христового Апостола і нас кличе Святий Дух, щоб ми не соромились засвідчення нашого Господа і не соромились усіх тих, кого атакує світ і диявол за їхнє сповідання Євангелія. Господь теж дуже наголошує на тому, аби ми не соромились Його. Він каже: «Не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні. Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано. Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців. Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм» (Мт. 10:28-33).
Та й як можна соромитись Бога, Який «нас спас і покликав святим покликом, не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів». Бог нас спас і покликав до життя вічного не через те, що ми щось зробили чи заслужили. Бо так би ми ніколи не спаслись, а пішли б разом із усіма невіруючими і бісами на вічні муки пекла.
Ні, Бог нас спас з волі Своєї і зі Своєї благодаті. Він захотів нас спасти і через це Він нас спас. А Він захотів нас спасти, бо Він нас невимовно любить. Він постановив нас спасти у Христі ще споконвіку. Ми – Божі вибранці і Бог зробив усе для нас і заради нас, віддавши на хресну смерть Свого Сина Єдинородного. І Він спас нас.
Ісус Христос забрав усі наші гріхи на Себе і обмив їх усі до одного Своєю святою і невинною кров’ю. Він приніс Себе у святу і досконалу жертву за вас і за мене. І Він воскрес, аби ви і я, через віру в Нього, мали прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя. Він живе і царює, як всемогутній і люблячий Господь і кожному, хто залишається вірним Йому аж до смерті, Він дає вічне життя.
Бог нас спас, любі брати і сестри. І Бог дав нам духа не страху, аби ми Христа відрікались чи соромились або щоб ми соромились чи відрікались наших пастирів, а чи Церкви. Божа невимовна і незаслужена нами любов, Його благодать, каже Апостол «об'явилась через з'явлення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Євангелією».
Смерть зруйнована Христом. Це не якась там десь абстрактна смерть, а наша смерть зруйнована Христом, любі брати і сестри! Це нас Христос вивів на світло життя і на нетління. Це ми прощені в Його Ім’я і це ми воскреснемо, коли Він повернеться у славі, аби зодягнутись у нетлінні тіла і вже ніколи ні хворіти, ні страждати, ані помирати. Христос воскресить нас, щоб ми раділи вічним життям у Його славному Царстві.
І все це стає нашим через віру в Нього. А віра – від слухання Євангелія. Ось чому диявол і світ так атакують Євангеліє! Бо Євангеліє руйнує їхні плани на нас. А натомість Дух Святий творить через Євангеліє віру, а отже ми стаємо виправданими дітьми Божими, що мають вічне життя і спадщину Царства Божого. Тож диявол і світ будуть атакувати Євангеліє, і насамперед – проповідників Євангелія, бо ж віра, пам’ятаймо (!) – від слухання.
Тож знову і знову Господь Святий Дух кличе нас не соромитись Євангелія, Апостолів і всіх вірних Христових проповідників. Як би важко не стрався світ, щоб змусити нас стидатись Христа і Церкви – робімо навпаки! Славімо Христа і уповаймо на Нього, слухаймо Христа і горнімось до Нього у Його істинних тілі та крові під виглядом хліба та вина Святої Вечері. І знаймо, що Він має силу зберегти заставу Павлову – Євангеліє, бо це – Христове Євангеліє і воно буде проповідуватись завжди аж до завершення людської історії. Хай Господь благословить усіх нас, щоб і ми берегли цей скарб, наше дорогоцінне Євангеліє і раділи Христом, і пишались Ним. В Його святе Ім’я. Амінь.
Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! (Римлян 15:13) Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар