Святих справді треба шанувати, але так, як це наказав Бог і так, як вони самі хочуть, щоб їх шанували - так само як і блаженна Діва Марія співає у своїй пісні: "Ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення - святе" (Луки 1:48, 49)... Позиція Священного Писання про вшанування святих стосується лише цих трьох частин:
По-перше, ми славимо Бога правдивою подякою стосовно святих; Він прикрасив їх такими різними та прекрасними дарами (Галатів 1:24; Матвія 5:14, 16). Примержуймо ці дари і славімо тих святих, які вірно їх використовували, як і Христос наказував це вірному слузі (Матвія 25:21; 11:11).
По-друге, для зміцнення нашої віриі отримування з їхнього вчення, сповідання, хреста, негараздів, вірності, ходіння під хрестом і спасіння, терпеливості, втіхи та надії.
По-третє, щоб ми кожен відповідно до нашого покликання, могли наслідувати їхню віру, надію, любов та інші християнські чесноти (Євреїв 13:7; 1 Коринтян 11:1). І саме це є правдивою шаною, і правдивим вшануванням святих. Бо те служіння, яке належить лише Богові, молитви та поклоніння не можна звертати до ангелів чи святих. І самі святі, безперечно, не бажають такого вшанування чи служби, ані вважають їх прийнятними та приємними - насправді вони їх відкидають тощо, як-от Петро (Дії 10:25, 26) чи Павло (Дії 14:15).
Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства
Немає коментарів:
Дописати коментар