Ви перекладаєте свої гріхи із себе на Христа, коли непохитно віруєте, що Його рани і страждання - ваші гріхи, які Він поніс і за які Він приніс заплату, як про це ми читаємо в Ісаї 53 (:6). "На Нього Господь поклав гріх усіх нас!" Св. Петро каже: "Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево" (1 Петра 2:24). Св. Павло каже: "Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!" (2 Коринтян 5:21). Ви повинні ставити все на ці та подібні вірші. Чим більше вас мучить сумління, тим наполегливіше ви повинні до них горнутись. Якщо ви цього не робите, в вдаєте, що заспокоїте власне сумлінням розкаянням і єпитімією, то ви ніколи не матимете спокою, а в кінці впадете у відчай. Якщо ми дозволяємо, щоб у нашому сумлінні залишався гріх і намагаємо там із ним справитись або ж якщо ми дивимось на гріх у власному серці, то він буде для нас надто сильним і житиме там повіки віків. Але якщо ми будемо бачити його на Христові і побачимо, як він подоланий Його воскресінням, а потім сміливо в це віруємо, то гріх мертвий і скасований. Гріх не може залишатись на Христові, оскільки він поглинутий Його воскресінням. І нині ви не бачите ні ран, ні болю в Ньому, ані знаку гріха. Так Св. Павло проголошує, що Христос "був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого" (Римлян 4:25). Тобто у Своєму стражданні Христос виявляє нам гріх і таким чином руйнує його, а через Своє воскресіння Він нас виправдовує і визволяє нас від усякого гріха, якщо ми в це віруємо.
Мартін Лютер
Немає коментарів:
Дописати коментар