УЛЮБЛЕНА ПОЖИВА ГОСПОДА
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Тим часом же учні просили Його та й казали: «Учителю, їж!» А Він їм відказав: «Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви». Питали тоді один одного учні: «Хіба хто приніс Йому їсти?» Ісус каже до них: «Пожива Моя – чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити. Чи не кажете ви: «Ще чотири от місяці, і настануть жнива?» А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони! А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи. Бо про це поговірка правдива: «Хто інший сіє, а хто інший жне». Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли». З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: «Він сказав мені все, що я вчинила була!» А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні. Значно ж більш вони ввірували через слово Його. А до жінки казали вони: «Не за слово твоє ми вже віруємо, самі-бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!» (Євангеліє від Св. Івана 4:31-42).
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2) Амінь.
Любі брати і сестри, яка ваша улюблена страва? Яка пожива подобається вам найбільше? Ми знаємо, що українська кухня – багата і щедра і має багато смачних і поживних страв, а із процесами глобалізації ми ще й вчимось готувати чимало смачних і поживних страв у інших народів. Всім здоровим людям подобаються смачні страви, які є доброю поживою. Не випадково одним із найпоширеніших методів відпочинку є відпочинок у ресторанах. Без поживи нам не обійтись. Без їжі ми гинемо. Всю поживу нашу дає нам люблячий Бог. Але як часто буває так, що ми забуваємось подякувати Богові за ці Його чудесні дари, без яких нам не жити?
Євангеліє сьогодні показує нам криницю Якова у Самарії, біля якої відбувалась розмова нашого Господа із самарянкою. В неї Він попросив води, а потім в них відбулась розмова, наслідком якої стала віра самарянки в Христа, а сама вона негайно вирушила в рідне місто, аби там провести євангелізаційну працю: запросити своїх одноплемінників познайомитись із Божим Сином.
Учні тим часом пішли в місто, аби закупити їжу. Тож прийшовши до Сина Божого вже із поновленими запасами поживи, вони запрошували Його: «Учителю, їж!» Ісус ще не обідав тож учні очікували, що Він візьметься до трапези. Проте цього не сталось. Натомість Господь здивував їх відповіддю: «Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви». Учні губились у догадках про те, хто приніс їхньому Учителеві поїсти. І як це бувало доволі часто до сходження на них Святого Духа, вони не зрозуміли про що Син Божий говорив.
Як може голодна людина відмовлятись від їжі? Бувають, звісно, випадки, коли нам не хочеться приймати поживу з рук людей, які нам неприємні або які нас чимось образили. Але ж учні такими не були. Вони шанували свого Господа і Учителя. І вони прагнули піклуватись про Нього. Але в Господа є та пожива, яка насичує Його більше, аніж будь-яка їжа. І про неї Він каже: «Пожива Моя – чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити».
Господь говорить Своїм учням і нам про волю нашого благодатного Отця Небесного. А яка Його воля до нас? Апостол Павло каже, що Бог «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2:4). І Господь у Євангелії каже: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Ось цю волю прагне виконувати Син Божий, наш Спаситель Ісус Христос.
Виконання цієї волі дає Йому задоволення і силу для життя. Як ми не можемо жити без їжі, без поживи, так і наш Господь Христос не може жити без того, щоб нас спасати від гріха, від влади диявола і смерті. Господь Христос не може жити, щоб не давати нам спасіння і вічного життя. Він не може по-іншому, бо так невимовно і безмірно нас любить.
Він прийшов, аби нас спасти. І Він довершив Свою місію у нашому світі. Він забрав на Себе всі до одного наші гріхи і обмив їх усі Своєю святою і невинною кров’ю на хресті Голгофи. Він приніс Себе у повну і досконалу жертви за всі наші провини. І Він довершив справу нашого визволення, померши на нашому місці і замість нас. І Він воскрес на третій день із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього, був виправданий і мав прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя в Божому Царстві.
Господь хоче, щоб ми, любі брати і сестри, мали прощення, яке Він здобув для нас на хресті Голгофи. Ісус хоче, щоб ми, любі брати і сестри, теж воскресли до вічного життя у Його Царстві. Сьогодні Він каже, що це для Нього є сутністю Його життя. Чому? Бо Він так нас любить. І Він нас постійно у Своїй любові запевнює, аби ми не вагались уповати на Нього, кликати до Ісуса, коли нам самотньо і страшно, і щоб ми мали поживу нетлінну – поживу, у якій ми маємо прощення гріхів, спасіння і вічне життя - поживу в Його істинних тілі і крові, якими Він нас причащає у Його Таїнстві Святої Вечері.
Ісус дарує спасіння нам. Ми отримуємо це спасіння через віру, яку в наших серцях створив Господь Святий Дух, коли ми слухали Євангеліє Христове. Ми могли навіть не зауважити, як це сталось, бо це зробили не ми, а Господь. Ми могли не планувати увірувати в Христа, але в Господа Свої плани і сьогодні Він каже, аби й ми були готові діяти як самарянка, яка побігла в місто свідчити про Христа. Вона була сповнена радості, що її знайшов Спаситель світу і вона хотіла, аби й інші люди теж були спасенні.
Нам інколи може здаватись, що ще не настала пора говорити з кимось про Христа і про Церкву, про гріх і прощення гріхів, про спасіння і про вічне життя. Але Господь нам каже, що ця пора вже настала. Він нагадує учням про жнива на юдейських і самарійських полях які мають настати через чотири місяці, а потім каже: «А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!»
Господь говорить про жнива духовні, тобто про спасіння душ від прокляття гріха, від влади диявола і смерті до вічного життя у Божому Царстві. Він каже учням про те, що ниви самарійські пополовіли. І ниви українські пополовіли – усе готове для того, аби був зібраний урожай людських душ для вічного життя у Царстві Небесному. Що буде з пшеницею, якщо її вчасно не зжати? Вона пропаде.
Так само і з людьми! Якщо вчасно вони не увірують у Христа, то помруть у гріхах своїх і опиняться у вічних муках вогняного озера аду. Тож Господь каже, аби учні і ми не вагались братись за збір урожаю: промовляти Закон до нерозкаяних грішників, а розкаяних утішати прощенням і спасінням, яке вони мають у Христі, і запрошувати їх до церкви, як і самарянка пішла запрошувати своїх співгромадян до зустрічі із Спасителем світу.
Господь також каже: «А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи. Бо про це поговірка правдива: «Хто інший сіє, а хто інший жне». Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли». Духовні жнива не залишаться без заплати. По-перше, ми радіємо, коли ті, з ким ми поділились Доброю Новиною, увірував у Христа. Бо, хто вірує в Христа, той вже має прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Отже ця людина буде жити вічно, як і ми у Царстві Божому!
По-друге, Господь обіцяє окрему нагороду тим, хто приводитимуть людей до спасенної віри в Христа. Послухайте, як Він промовляв через пророка Даниїла: «А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків» (12:3). Привести до праведності означає привести до віри в Христа. Бо є лише єдиний спосіб бути виправданим до вічного життя – увірувати в Божого Сина. Тож нас, що приводимо людей до віри в Христа, чекає чудова заплата від Бога!
Нам просто слід працювати на цих духовних жнивах. Бо все було посіяно до нас і перед нами. Ми женці, а Сіячем є Господь. Так в Нього були працівники: Мойсей і Пророки, а тепер ще й Апостоли і Євангелісти, усі вірні проповідники Євангелія до нас. Але сіє через них Він особисто, а ми – женці, завдання яких зібрати урожай, посіяний Богом і вирощений теж Богом. Не вагаймось входити до праці інших і свідчити про Христа і приводити наших ближніх до поклоніння Христові в неділю.
Подивіться, який вплив на інших людей може мати свідчення про Христа! «З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: «Він сказав мені все, що я вчинила була!» – чуємо ми в Євангелії. Ось так самарянка жнивувала у своєму рідному місті! Ісус через її свідчення отримав запрошення до міста! В Єрусалимі Сином Божим знехтували, а самаряни благали Сина Божого, аби Він в них зупинився. «І Він перебув там два дні».
А що Ісус там робив? Ми не чуємо про якісь чуда, зцілення, нагодування. Але ми чуємо, що «Значно ж більш вони ввірували через слово Його». Ісус там проповідував! Там лунало Його Слово, про яке Він промовляв через Свого славного пророка Ісаю: «Як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!» (55:10, 11).
І Слово Христове привело до віри самарян так, що вони це визнавали самі і промовляли до жінки, яка першою почала свідчити про Христа: «Не за слово твоє ми вже віруємо, самі-бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!» Вони вірують у Спасителя і вони мають прощення гріхів, і вічне життя. Для них вже настала година, про яку Господь промовляв був самарянці біля криниці: «Наступає година, і тепер вона є, коли богомольці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомольців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись» (Ів. 4:23, 24).
Самаряни стали тими правдивими богомольцями, які вклоняються Богові в дусі і правді, і які знають Спасителя, і мають вічне життя. Вони увірували через Слово Христове, як і ми увірували, і як про це також проповідує Апостол Павло: «Нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його. Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений. Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра… Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим. 10:12-15, 17). Хай Слово Христове лунає посеред нас нині і завжди, аби все більше людей вірували в Христа і були спасенні. В Його святе Ім’я. Амінь.
Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе! Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир! (4 М. 6:24-26). Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар