середа, 4 грудня 2024 р.

День Св. Івана Дамаскина, богослова та автора гімнів

 Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Івана Дамаскина (675-749 р. р), великого упорядника православних сповідань і останнього великого грецького богослова. Будучи уродженцем Дамаска, Іван покинув впливову посаду на ісламській державній службі, щоб присвятити своє життя християнській вірі.

      Приблизно 716 року Господнього він вступив у монастир поза Єрусалимом і був висвячений на священика. Коли візантійський імператор Лев Ісавр 726 року Господнього видав постанову, яка забороняла ікони (образи), Іван такій постанові вчинив опір. У своїх Апостольських бесідах він доводив легітимність шанобливого ставлення до образів, що принесло йому пізніший осуд від Іконоборчого Собору 754 року Господнього.

     Іван також писав праці на захист православної віри проти тогочасних єресей. До того ж він був обдарований автор гімнів і зробив свій внесок у літургію Візантійських церков. Його найбільша праця - "Джерело мудрості", стала масивною збіркою істин від попередніх християнських богословів, що покривала практично кожну доктринальну тему. Підсумок Іваном Дамаскином православної віри залишив тривалий слід і в Східній, і в Західній Церкві.

Молитва на День Св. Івана Дамаскина, богослова та автора гімнів:


Господи!  Через Свого слугу Івана Дамаскина Ти у силі проголошував таємниці правдивої віри. Зміцни нашу віру, аби ми могли сповідувати Ісуса правдивим Богом і правдивою людиною, співаючи хвалу воскреслому Господеві, щоби силою Його воскресіння, ми також могли отримати радість вічного життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

вівторок, 3 грудня 2024 р.

Хто співчуває убивцям, той радіє їхніми вчинками

     Справедливість Бога є Сам Бог… Тож як і Його милість, так і Його справедливість або ж суди Його слід любити, хвалити і прославляти понад усе. Саме в цьому сенсі промовляє Давид: «Праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє!» (Псалом 57:10). З тієї самої причини Господь заборонив Самуїлові далі оплакувати Саула, промовляючи: «Аж доки ти сумуватимеш за Саулом? Таж Я відкинув його, щоб не царював над Ізраїлем» (1 Сам. 16:1). Він наче каже: «Чи моя воля настільки тебе не вдовольнила, що ти віддаєш перевагу волі людській, а не Моїй?» Одним словом, по всьому Псалтиреві лунає голос хвали і прославлення, а саме, що Господь – Суддя вдовам і батько сиріт і що Він буде обороною бідних і захисником безпомічних так, що ворог збентежений буде, а безбожні поруйновані… Якщо хтось у глупому співчутті відчуватиме жаль до того покоління, яке вбиває праведних і то навіть Самого Сина Божого або до натовпу нечестивців, то він перебуває серед тих, що радіють їхніми провинами і схвалюють їхні вчинки.

Мартін Лютер

понеділок, 2 грудня 2024 р.

Адвент - Церковне новоліття

 Вчора в Українській Лютеранській Церкві розпочався Різдвяний піст, яким також починається новий церковний рік або ж Церковне новоліття.  На Заході ця пора традиційно називається Адвент, що точніше вказує на сутність Різдвяного посту і на Сході, і на Заході - очікування не лише святкування Різдва Божого Сина, але і Його повернення у славі, аби судити живих і мертвих і, аби забрати Свою Наречену, Церкву, до вічного життя у Царстві Божому. Традиційним літургійним кольором цієї церковної пори є синій, колір очікування. В цю пору церковного року розташовують в церквах чотири менших свічки (які символізують 4 неділі до Різдва) довкола великої (яка символізує Різдво).  Кожної неділі запалюють по одній свічці, а в Надвечір'я Різдва Христового горять всі п'ять свічок, нагадуючи про те, що Ісус є правдиве Світло.

Молитва на початок Церковного новоліття:

     Господи!  Благаємо Тебе – використай силу Твою і прийди, аби захистом Твоїм ми були врятовані від грізних небезпек наших гріхів і були спасенні Твоїм могутнім визволенням; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.